справа № 415/8076/12

№ провадження 2/208/258/13

УХВАЛА

27 листопада 2012 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Рички С.О.,

при секретарі: Щербацевич Д.В.,

розглянув заяву представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Заводського районного суду м. Дніпродзержинська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя.

27.11.2012 р. (вх. 19277) представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що, всі правовстановлюючі документи на квартиру оформлені на відповідача і він має можливість розпорядитись квартирою, зробити її відчуження або її частини, про це позивачці стало відомо з усних погроз відповідача, які він начебто виказав позивачці. В разі відчуження квартири, може бути істотно утруднене або унеможливлене виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 57 ЦПК України, тобто обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу забезпечення позову, окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.06 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, з роз’яснення вищевказаної Постанови Верховного Суду України, забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З урахуванням зазначеного суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ричка С. О.