Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/340/2013 р.

130/816/13-ц р.

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2013

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Саландяк О.Я.,

секретаря: Кащенко Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жмеринці цивільну справу за позовом кредитної спілки «Реал Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

          Кредитна спілка «Реал Кредит» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.04.2008 року між КС «Реал Кредит» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 137/08-1/В, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 20 000 гривень. 15.04.2008 року між КС «Реал Кредит», ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язалися відповідати перед позивачем в повному обсязі за виконання ОСОБА_4 зобов’язань, що виникають згідно умов договору.

          Згідно п. 1.2. договору поруки, в разі невиконання ОСОБА_4 зобов’язань за договором, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.

          Відповідно до п. 3.1. договору, за користування кредитом відповідач повинен щомісячно сплачувати позивачу проценти з розрахунку 0,1918% за день від залишкової суми кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом, не включаючи його.

          Згідно п.3.3 договору відповідач зобов’язався повертати кредит щомісячно рівними частинами та сплачувати проценти за користування кредитом у відповідності до графіку здійснення платежів.

          Відповідно до графіку здійснення платежів відповідачка ОСОБА_4 зобов’язана в строк до 28.04.2011 року повернути суму основного боргу в розмірі 20000 гривень, та проценти за користування кредитом в розмірі 22 121,71 гривень, а всього сума до сплати 42 121,71 гривень.

          Всепереч умовам договору відповідачка ОСОБА_4 не виконує взяті на себе зобов’язання. Відповідно до п.6.2. договору «Порушенням умов цього договору є його невиконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору».

Відповідно до п. 6.3 договору: «При простроченні погашення кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно графіка платежів кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі 1% від суми простроченого зобов»язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом за кожен день прострочення».

          Пунктом 6.4 договору передбачено, що при простроченні погашення кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно графіка платежів більше, ніж 30 календарних днів кредитодавець має право нарахувати штраф у розмірі 30% від суми простроченого зобов’язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом.

          Відповідно до п. 9.2 договору, він діє до повного виконання сторонами власних обов»язків за цим договором.

          Відповідно до п. 5.1.9 кредитного договору позичальник зобов»язаний у випадку прострочення сплати частинами або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

          Повернення заборгованості за договором відповідачкою ОСОБА_4 було проігноровано. Впродовж терміну дії договору відповідачка не сплачувала заборгованість за кредитом.

          Сума заборгованості відповідачки за кредитним договором №137/08-1/В від 15.04.2008 року складає:

-          сума неповернутого кредиту – 20000 грн. 00 коп.;

-          несплачені проценти – 68552 грн.26 коп.;

-          пеня із розрахунку 1% в день від суми прострочених платежів відповідно до пункту 6.3 договору та графіку здійснення платежів – 153 744 грн.24 коп.;

-          штраф згідно до п. 6.4. договору – 26 174 грн.38 коп., а всього на загальну суму 268 470 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят) гривень 88 копійок.           

          Це спонукало позивача звернутись до суду з даним позовом. Суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь, а також стягнути судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з’явився, згідно позовної заяви (а.с.3) просив провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, будучи належним чином та завчасно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 22, 23, 25) за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання (а.с.17) у судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення судового засідання чи проведення судового засідання у їх відсутність не надали, позов не оспорили.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповноважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст.224 ЦПК України, з врахуванням думки представника позивача, що висловлена ним у позовній заяві, суд ухвалив розглянути справу у відсутність відповідачів на підставі наявних у справі матеріалів про права та взаємовідносини сторін та ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, матеріали цивільної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

У судовому засіданні судом встановлено, що 15.04.2008 року між КС «Реал Кредит» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 137/08-1/В, відповідно до якого останній надано споживчий кредит у розмірі 20 000 гривень на ремонт (а.с. 5-7).

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надано строком на 36 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.

Відповідно до п. 2.3 договору позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, вказаного в п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 9.2 договору, він діє до повного виконання сторонами власних обов»язків за цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 кредитного договору, плата за користування кредитом (проценти) становить становить 0,1918 % за день від суми залишку кредиту за кожень день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту. Нарахування процентів здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом буде здійснюватись згідно графіка платежів, що наведений у договорі, тобто помісячно рівними частинами, починаючи з 15.04.2008 року по 28.04.2011 року на загальну суму 42121,71 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору зобов»язання позичальника щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом забезпечується порукою та всім належним позичальнику на праві власності майном та коштами, на які згідно чинного законодавства може бути звернуто стягнення.

Відповідно до п.п. 5.1.3, 5.1.9. договору позичальник зобов»язаний вчасно здійснювати платежі щодо погашеня кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів, у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного строку користування кредитом.

Відповідно до п. 5.4.1 договору, кредитодавець має право вимагати ві позичальника виконання ним умов цього договору.

Відповідно до п. 6.2. договору, порушенням його умов є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору при простроченні погашення кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно графіка платежів кредитодавець мє право нараховувати пеню у розмірі 1% від суми простроченого зобов»язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.4 договору при простроченні погашення кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно графіка платежів більше, ніж 30 календарних днів кредитодавець має право нарахувати штраф у розмірі 30% від суми простроченого зобов’язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом.

Позивачем свої обов»язки щодо надання кредитних коштів на суму 20 000 грн. виконано 15.04.2008 року, про що свідчить видатковий касовий ордер (а.с. 7)

Відповідачка ОСОБА_4 всупереч умовам договору та чинного законодавства погашення кредиту не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Сума заборгованості за кредитним договором №137/08-1/В від 15.04.2008 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає: сума неповернутого кредиту – 20000 грн. 00 коп.; несплачені проценти – 68555грн. 26 коп.; пеня із розрахунку 1% в день від суми прострочених платежів відповідно до пункту 6.3 договору та графіку здійснення платежів – 153 744 грн.24 коп. за 365 днів, в межах річного строку позовної давності; штраф згідно до п. 6.4. договору – 26 174 грн.38 коп., а всього на загальну суму 268 470 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят) гривень 88 копійок. (а.с.9-10)           

ОСОБА_4 змінила прізвище на «Румба» (а.с. 17)

15.04.2008 року між КС «Реал Кредит», ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язалися відповідати перед позивачем в повному обсязі за виконання ОСОБА_4 зобов’язань, що виникають згідно умов договору (а.с.8).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору поруки поручителі зобов»язуться відповідати перед кредитодавцем в повному обсязі за виконання позичальником зобов»язань, що виникають з кредитного договору № 137/08-1/В від 15 квітня 2008 року, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 20000 грн. на ремонт, а позичальник зобо»язується повернути кредит до 15 квітня 2011 року та сплатити проценти, у разі невиконання позичальником зобов»язань за договором № 137/08-1/В, позичальник і поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники.

Відповідно до п.п. 2.4, 2,5 договору поруки кредитодавець та поручителі погоджуються, що розмір забезпечених порукою вимог кредитодавця до поручителя дорівнює сумі всіх платежів, що підлягають сплаті позичальником; поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем; поручитель відповідає по зобов»язаннях боржника у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, в разі невиконання позичальником зобов»язань по сплаті одного або більше платежів, поручитель зобов»язується сплатити кредитодавцеві кошти в розмірі несплачених позичальником платежів, про розмір яких вказує у повідомленні кредитодавця.

Відповідно до п. 5.1. договору поруки, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 15 квітня 2011 року з урахуванням положення ст. 4 цього договору, де, зокрема у п. 4.1. передбачено, що зобов»язання за цим договором припиняються одночасно з припиненням забезпечених порукою зобов»язань позичальника.

          За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між КС «Реал Кредит» та відповідачами є зобов’язальними, і регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 626 ч.1, 627, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Тип та розмір процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України, не виконала взятого на себе зобов`язання, тому сума заборгованості 88552 грн. 26 коп.: сума неповернутого кредиту – 20000 грн.; заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом 68 552грн. 26 коп.; підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасність виконання зобов»язання із розрахунку 1% в день від суми прострочених платежів відповідно до пункту 6.3 договору та графіку здійснення платежів за 365 днів в межах річного строку позовної давності в розмірі 153 744 грн.24 коп. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Договір на проведення ремонту є споживчим кредитом, а тому до його регулювання застосовується законодавство України про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до роз»яснень Верховного Суду України, що містяться в листі, що надісланий судам із метою однакового застосування судами України законодавства, «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)» від 01.02.2013 року, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір, порівняно зі збитками споживача. Зменшення розміру неустойки - це право суду. Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки також і за власною ініціативою.

Тому, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення пені в нарахованій сумі 153 744 грн.24 коп. підлягає до часткового задоволення - в розмірі, що не перевищує основної суми заборгованості в розмірі 20000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасність виконання зобов»язання в розмірі 26 174 грн.38 коп., суд виходить з наступного.

За змістом ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Згідно до п. 6.3. кредитного договору при простроченні погашення кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно графіка платежів кредитодавець має право нараховувати пеню у розмірі 1% від суми простроченого зобов»язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.4 кредитного договору при простроченні погашення кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно графіка платежів більше, ніж 30 календарних днів кредитодавець має право нарахувати штраф у розмірі 30% від суми простроченого зобов’язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом.

Тобто, аналізуючи дані умови кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитом судом встановлено, що за порушення позичальником строків виконання зобов»язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штраф.

Таким чином позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне у те саме порушення договірного зобов»язання (прострочення виконання грошового зобов»язання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне у те саме правопорушення, а зобов»язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Такий висновок повністю відповідає правовій позиції, що висловлена Вищим Спецілізованним Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка міститься в інформаційному листі даного суду, що висловлені ним при перегляді цивільних справ в касаційному порядку у першому півріччі 2011 року у п. 8 розділу ІІІ Зобов»язання, що виникають із правочинів.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача солідарно суми заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суд виходить з наступного.

Відповідно до договору поруки від 15.04.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов»язуться відповідати перед кредитодавцем в повному обсязі за виконання позичальником зобов»язань, що виникають з кредитного договору № 137/08-1/В від 15 квітня 2008 року, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 20000 грн. на ремонт, а позичальник зобо»язується повернути кредит до 15 квітня 2011 року та сплатити проценти, у разі невиконання позичальником зобов»язань за договором № 137/08-1/В, позичальник і поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники.

Відповідно до п. 5.1. договору поруки, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 15 квітня 2011 року з урахуванням положення ст. 4 цього договору, де, зокрема у п. 4.1. передбачено, що зобов»язання за цим договором припиняються одночасно з припиненням забезпечених порукою зобов»язань позичальника.

Виходячи із даних умов договору позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення суми заборгованості із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Проте дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до роз»яснень, що містяться в постанові №5 ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Такий висновок повністю відповідає правовій позиції, що висловлена Верховним Судом України в постановах від 18 липня 2012 року №6-77 цс 12, від 21 травня 2012 року №6-48 цс 11, від 23 травня 2012 року, №6-33 цс 12, що є обов»язковим для застосування для всіх судів України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Оскільки термін дії договору поруки, вказаний у договорі поруки - до 15 квітня 2011 року, термін виконання зобов’язання у повному обсязі – до 28.04.2011 року, а позивач не звернувся із вказаною вимогою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, не надав суду відповідних доказів про це, звернувшись із позовом до суду лише 11.03.2013 року (а.с.14), то на дату подачі до суду позову із вимогою про солідарне з боржником стягнення заборгованості за кредитним договором також із поручителів, порука останніх є припиненою.

Таким чином в задоволенні вимоги КС «Реал Кредит» про солідарне стягнення суми заборгованості із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.

Таким чином, ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Реал Кредит» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 108552 (сто вісім тисяч п»ятсот п»ятдесят дві) грн. 26 коп.

З відповідача ОСОБА_1 також відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати (а.с.1) пропорційно розміру задоволених вимог.

          Відповідно до ст. 61 ч.1 Конституції України, ст.ст. 11 ч.2 п.1, 252, 509, 549, 551 ч.3, 559, 610, 611, 612, 625 ч.1, 626, 627, 629, 1048, 1049 ч.1, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Постанови №5 Пленуму ВСС України № 5 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”, ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 5, 8, 10, 11, 60, 74 ч.9, 209, 210, 212, 213, 214, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь кредитної спілки «Реал Кредит» заборгованість за кредитним договором №137/08-1/В від 15.04.2008 року в сумі 108552 (сто вісім тисяч п»ятсот п»ятдесят дві) грн. 26 коп., з яких: сума неповернутого кредиту – 20000 (двадцять тисяч) грн.; сума нарахованих процентів за користування кредитом 68 552 (шістдесят вісім тисяч п»ятсот п»ятдесят дві) грн. 26 коп.; сума нарахованої пені за прострочення сплати – 20000 (двадцять тисяч гривень) грн., а також судовий збір у розмірі 1085 грн. 52 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку може він може подати протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

          Суддя: