ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
10 квітня 2013 р. Справа № 802/69/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,
Суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни
Альчука Максима Петровича
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Вінницькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись в Тростянецький районний суд Вінницької області з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Вінницькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності, вираженої в безпідставних недонарахуванні і невиплаті заробітної плати, компенсації за затримку її виплати, невиплаті компенсації за неотримане службове обмундирування суддям та про стягнення безпідставно недонарахованої і невиплаченої заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати не донарахованої і невиплаченої заробітної плати та компенсації за неотримане службове обмундирування.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.02.2006 року призначено по справі судово-економічну експертизу (том 1 а.с.76).
Заявою від 29.06.2006 року позивачі, з урахуванням висновків експертизи, уточнили позовні вимоги (том 1 а.с.123-127).
Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.09.2006 року позовні вимоги позивачів задоволено повністю (том 1 а.с.163-171). Вирішено стягнути з ДСА України шляхом списання з розрахункового рахунку № 35213015004024 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" кошти на користь: ОСОБА_6 в сумі 91464,58 грн.: з яких 84936,63 грн. - недонарахована та невиплачена заробітна плата, компенсація у зв'язку з порушенням строку її виплати не донарахованої та не виплаченої заробітної плати, грошова компенсація за неотримане службове обмундирування; 5081,01 грн. - грошова компенсація сум стягнутого податку; 500,00 грн. - судові витрати понесені за сплату судово-економічної експертизи; ОСОБА_5 в сумі 90953,40 грн.: з яких 83795,12 грн. - недонарахована та невиплачена заробітна плата, компенсація у зв'язку з порушенням строку її виплати не донарахованої та не виплаченої заробітної плати, грошова компенсація за неотримане службове обмундирування; 6658,28 грн. - грошова компенсація сум стягнутого податку; 500,00 грн. - судові витрати понесені за сплату судово-економічної експертизи; ОСОБА_4 58570,52 грн. - недонарахована та невиплачена заробітна плата, компенсація у зв'язку з порушенням строку її виплати не донарахованої та не виплаченої заробітної плати, грошова компенсація за неотримане службове обмундирування; 52989,51 грн. - грошова компенсація сум стягнутого податку; 500,00 грн. - судові витрати понесені за сплату судово-економічної експертизи;
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 року постанову Тульчинського районного суду Вінницької області скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строку її виплати залишено без змін та стягнуто на користь ОСОБА_3 - 84936,63 грн., на користь ОСОБА_4 - 52989,51 грн., на користь ОСОБА_5 - 83795,12 грн., в іншій частинні позовних вимог - відмовлено (том 2 а.с.26-31).
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.12.2012 року постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.09.2006 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с.96-100).
Ухвалою суду від 21.01.2013 року позовні вимоги позивачів роз'єднано в самостійні провадження (том 1 а.с.129).
Ухвалою суду від 06.02.2013 року замінено позивача у справі ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_2.
Первинна позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що працюючи з грудня 1980 року суддею Тульчинського районного суду Вінницької області, у відповідності до п. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та Указу Президента України від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", керівникам судів надано право надавати суддям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, спрямовуючи на це кошти у розмірі місячного фонду заробітної плати, а також заробітна плата суддів складається із посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інше. В супереч вимогам даних законодавчих актів, Міністерство фінансів України протиправно зменшило фонд заробітної плати. У зв'язку з тим, що така заробітна плата за весь період роботи виплачувалась без урахування дії вище вказаних положень, тобто не у повному розмірі, позивач просить стягнути на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати, починаючи з 14.11.2000 року.
Крім того, за час роботи суддею, його не забезпечено безоплатним службовим обмундируванням, у зв'язку з чим, відповідно до постанови КМУ від 19.03.1994 року №177 "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України", він має право на отримання грошової компенсації за не отримане службове обмундирування.
В зв`язку з цим, ОСОБА_2 просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів, як вповноважених Державних органів, вираженої у безпідставних не донарахуванні та невиплаті йому заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати не донарахованої та невиплаченої заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати не донарахованої та невиплаченої заробітної плати, а також не надання йому службового обмундирування та невиплати компенсації за нього.
В матеріалах справи міститься заява позивача про зміну позовних вимог, з врахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи, в якій позовні вимоги викладено у наступній редакції:
1. Визнати протиправною бездіяльність відповідачів, виражену у безпідставних не донарахуванні та невиплаті заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати не донарахованої та невиплаченої заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати не донарахованої та невиплаченої заробітної плати, а також не правильно утриманих сум податку з доходів.
2. Стягнути з ДСА України шляхом списання з розрахункового рахунку останнього № 35213015004024 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на його користь 84 936,63 грн. не донарахованої та невиплаченої заробітної плати компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати.
3. Стягнути з ДСА України шляхом списання з розрахункового рахунку останнього № 35213015004024 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на його користь 6 027,95 грн. безпідставно утриманих сум податку з доходів.
Через відділ прийому суду позивач подала заяву від 10.04.2013 року та просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представники Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства фінансів України та Головного управління Державного казначейства України в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належними чином, відповідно вимог статті 38 КАС України, що підтверджується наявними в матеріалах справи електронним повідомленням-відправленням та довідкою про направлення на адреси електронної пошти відповідачів судових повісток. Письмові заперечення на позовну заяву містяться в матеріалах справи від ДСА України (том 2 а.с.167-169).
Згідно частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно ж до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, та як вбачається з матеріалів справи, постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідачів, стягнуто з ДСА України шляхом списання з розрахункового рахунку № 35213015004024 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на його користь 91 464,58 грн. з яких: 84 936,63 грн. - не донарахованої та невиплаченої заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строку її виплати, грошової компенсації за не отримане службове обмундирування; 6 027,95 грн. - грошової компенсації сум стягнутого податку; 500,00 грн. - судових витрати понесені за сплату судово-економічної експертизи (том 1 а.с.163-171).
17 березня 2009 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу ДСА України задоволено частково, постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2006 року скасовано та постановлено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення не донарахованої та не виплаченої заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строку її виплати - залишено без змін та стягнуто на його користь 84 936,63 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовлено (том 2 а.с.27-31).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено частково, постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.09.2006 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с.96-100).
В своєму рішенні Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині стягнення не донарахованої та не виплаченої заробітної та компенсації у зв'язку з порушенням строку її виплати взяли за основу висновок судово-бухгалтерської експертизи аудиторської фірми "Слауді і К" № 05-03/58 від 19.04.2006 року, в якому здійснено розрахунок заборгованості по заробітній платі за період з 1995 року по 2006 рік, включаючи доплату за кваліфікаційний клас, надбавку за інтенсивність праці, надбавку за досягнення в праці, надбавку за вислугу років, щомісячні премії, відпускні, матеріальну допомогу та додатковий посадовий оклад. Однак, із зазначеного висновку не видно в якому розмірі та які саме надбавки та премії призначались кожному із позивачів і на підставі яких наказів чи розпоряджень. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не з`ясували, чи призначались позивачам зазначені надбавки та в яких розмірах, не витребували та не дослідили з цих питань відповідних наказів чи інших документів, та без належної оцінки погодились з висновком проведеної у справі експертизи.
Крім цього, у даній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що нормами Конституції України, Закону України "Про статус суддів", Закону України "Про судоустрій України" не передбачено здійснення компенсаційних виплат після сплати податку з доходів фізичних осіб, підстав для задоволення позовних вимог в частині вимог про компенсацію частини заробітку у зв'язку з справлянням податку на доходи фізичних осіб не було.
Що стосується вимог про стягнення компенсації за невидане службове обмундирування за 2000-2005 роки, Вищий адміністративний суд України вказав на те, що позивач мав право на отримання компенсації за невикористане службове обмундирування за періоди з 01 січня 2000 року по 11 березня 2000 року та з 20 березня 2002 року по 04 вересня 2003 року. Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували вимог законів (які діяли на час виникнення спірних правовідносин).
Також, судом встановлено, що відповідно до Рішення Вінницької обласної ради народних депутатів від 01 грудня 1980 року ОСОБА_3 призначено суддею Тульчинського районного народного суду (том 1 а.с.15).
Постановою Верховної ради України від 06 квітня 2006 року за № 1617-ІІІ позивача обрано суддею безстроково (том 1 а.с.13).
Указом Президента України від 02 вересня 2000 року за № 1045/2000 позивача призначено головою Тульчинського районного суду Вінницької області (том 1 а.с.16).
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Статтею 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Так, звертаючись до суду з вимогою щодо стягнення з Державної судової адміністрації України недоплаченої заробітної плати та компенсації за затримку її виплати, позивач вказує суму визначену аудиторською фірмою "Слауді і К" № 05-03/58-02, складеному 19 квітня 2006 року.
Як вбачається з даного висновку, при визначенні заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3 експертизою встановлено не нарахування заробітної плати без врахування окремих норм, а саме:
- надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів";
- надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 19.09.1996 р. №856/96 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів";
- надбавка за напруженість та складність роботи в розмірі 80 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, передбачена Указом Президента України від 05.03.2002 р. №220/2002, із змінами внесеними Указом Президента України від 11.06.2004 р. № 642/2004 (а.с.37).
Тобто, встановлено належні виплати ОСОБА_3 суми заробітної плати за 2000-2005 роки, що складають: нараховано до виплати доходу - 122 749,74 грн., розраховано до виплати експертом - 207 686,37 грн. та різниця до виплати - 84 936,63 грн.
При цьому, розмір надбавок визначався виходячи з максимального розміру їх ставок.
Однак, надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці, передбачена Указом Президента України від 19.09.1996 р. №856/96 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та надбавка за напруженість та складність роботи, передбачена Указом Президента України від 05.03.2002 р. №220/2002, із змінами внесеними Указом Президента України від 11.06.2004 р. № 642/2004 донараховані експертом помилково, оскільки накази про встановлення таких надбавок взагалі не видавались, про що свідчать: лист ГУЮ у Вінницькій області від 14.03.2013 року (том 2 а.с.216), лист Тульчинського районного суду Вінницької області № 01-04/13-950/13-вих від 06.03.2013 року (том 2 а.с.214) та копія наказу ТУ ДСА у Вінницькій області від 30.05.2005 року про встановлення надбавки (том 2 а.с.213).
Вище зазначене стосується і надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи, передбаченої Указом Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів". Так, в матеріалах справи міститься вище вказаний наказ ТУ ДСА у Вінницькій області від 30.05.2005 року № 101-к яким, відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95, за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи встановлено з 01 травня 2005 року головам судів, заступникам голів судів, суддям надбавку в розмірі 20 % посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, в той час, як у висновку за результатами експертизи взятий максимальний розмір надбавки, передбачений Указом Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", а саме 75 % посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
До 1 травня 2005 року дана надбавка становила 50 % посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Враховуючи те, що висновки експертизи є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а тому не беруться судом до уваги.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Також, приймаючи рішення по справі необхідно зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 2288 від 13.12.1999 року "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", чинної на момент виникнення спільних правовідносин, затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Секретаріату Президента України, керівних працівників Кабінету Міністрів України, керівних працівників, спеціалістів і службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України, апарату Верховної Ради України, Рахункової палати України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради, Ради міністрів, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах рад, сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів, а також розміри надбавок за ранги державних службовців, дипломатичні ранги та спеціальні звання. Керівникам зазначених органів здійснити конкретні заходи, спрямовані на удосконалення структури апарату управління.
При цьому, відповідно до п. 2 даної Постанови, встановлення надбавок є виключним правом, а не обов`язком керівників.
Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) належить до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі-Закон №889-IV) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, доходом фізичної особи вважається сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з підпунктами 3.1.1 та 4.2.1 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування є загальний місячний оподаткований дохід, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору.
У разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону (пункт 22.2 Закону № 889-IV).
Абзацом четвертим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі-Указ №584) встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Проте, Переліком Указів Президента України, що втрачають чинність з 1 січня 2004 року, затвердженим Указом Президента України від 25 грудня 2003 року №1497/2003 (далі-Указ №1497/2003), абзац четвертий статті 1 Указу №584/95 визнано таким, що втратив чинність.
Таким чином, у період до 1 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання прибутковим податком був Указ № 584/95, а з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 889-IV, який не передбачає пільг для суддів при сплаті цього податку. Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році, було розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 р. № 22-р "Деякі питання оплати праці суддів" (далі - Розпорядження №22-р).
Згідно з пунктом 1 Розпорядження № 22-р Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 % посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
У пункті 2 Розпорядження № 22-р зазначено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього Розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Однак, вищевказане розпорядження № 22-р діяло лише протягом 2004 року та передбачало здійснення компенсаційних виплат у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Як вбачається з листа ТУ ДСА України в Вінницькій області від 11 березня 2013 року №01-21/668, накази голови Тульчинського районного суду Вінницької області про здійснення компенсаційних виплат судді ОСОБА_3 у розмірі до 100 % посадового окладу пов'язаних зі справлянням податку із заробітної плати, відповідно до пункту 1 Розпорядження №22-р до територіального управління не надходили.
Таким чином, голова Тульчинського районного суду Вінницької області не скористався у 2004 році наданим йому правом відповідно до Розпорядження № 22-р, тобто не видавав відповідні накази щодо здійснення компенсаційних виплат позивачу, що зобов'язало б ТУ ДСА України в Вінницькій області здійснити відповідні нарахування та виплату.
При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень доведено правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Віятик Наталія Володимирівна
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя Альчук Максим Петрович