ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2013 р. Справа № 5017/3163/2012

За позовом заступника прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 18047,38грн.

Головуючий суддя Фаєр Ю.Г.

суддя Гут С.Ф.

суддя Малярчук І.А.

В судовому засіданні приймали участь представники

від прокурора: Вигнанюк Т.Л., діюча на підставі посвідчення №005/02 від 22.09.2012р.;

від позивача: Фекліна Л.В., діюча на підставі довіреності № 118/10 від 23.01.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності від 15.10.2012р.;

В судових засіданнях 11.02.2013р., 18.02.2013р., 22.02.2013р., 18.03.2013р. та 03.04.2013р. у справі оголошено перерву до 18.02.2013р. до 12год.45хв., до 22.02.2013р. до 10год.40хв., до 18.03.2013р. до 11год.00хв., 03.04.2013р. до 12год.15хв., до 10.04.2013р. до 12год.30хв. відповідно, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, у розмірі 18047,38грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5017/3163/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. строк розгляду спору продовжено по 17.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.01.2013р. справу №5017/3163/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 09.01.2013р. №5017/3163/2012 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Фаєр Ю.Г., судді Мостепаненко Ю.І. та Малярчук І.А. та ухвалою господарського суду Одеської області від 09.01.2013р. справу прийнято до колегіального розгляду у визначеному складі.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 11.02.2013р. №5017/3163/2012 у зв'язку з тим, що суддя колегії Мостепаненко Ю.І. знаходиться у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Фаєр Ю.Г., судді Гут С.Ф. та Малярчук І.А., ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2013р. справу прийнято до колегіального розгляду у визначеному складі.

21.02.2013р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов лист заступника прокурора Київського району м.Одеси вих№(16-43)1391вих/3(вх№6145/2013) про відмову від позову в порядку п.4. ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Подання прокурором заяви про відмову від позову не є підставою для припинення провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГГПК України, оскільки позивач від позову не відмовлявся, у зв'язку з чим вказані позовні вимоги розглядаються судом на загальних підставах. Крім того, листом від 08.04.2013р. вих№(16-43)3096/вих13(вх№11302/2013) заступник прокурора Київського району м.Одеси повідомив суд, що лист від 20.02.2013р. вих№(16-43)1391вих/3(вх№6145/2013) про відмову від позову направлено на адресу господарського Одеської області помилково та просив його не розглядати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог заступник прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря посилається на те, що з 15 по 17.06.2010р. проведена позапланова перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства України, за результатами якої встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відсутній, що є порушенням ст.10 Закону України „Про охорону атмосферного повітря". Позивач зазначає, що в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державі були заподіяні збитки в розмірі 18047,38грн., які розраховані згідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. за №639, зареєстровано в юстиції України від 21.01.2009р. за №48/16064.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх№35444/2012 від 22.11.2012р.), поясненнях по справі (вх№267/2013 від 04.01.2013р., вх№4094/2013 від 06.02.2013р., вх№8560/2013 від 14.03.2013р.) посилаючись на те, що дата, яка береться як початкова для розрахунку розміру відшкодування збитків припадає на 24.06.2009р., а кінцева на 23.03.2012р., та становить в загальному 3 роки, у зв'язку з чим, відповідач звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві стверджує, що перевірка клубу „ІНФОРМАЦІЯ_1", за результатами якої було зроблено висновок про порушення норм природоохоронного законодавства, відбулася в період з 15-17 червня 2010р., тобто, фактично, на рік пізніше дати, яка вказана в Розрахунках як початкова, а саме 24.06.2009р.

Також відповідач вказує, що клуб „ІНФОРМАЦІЯ_1" було реконструйовано відповідно до норм законодавства в сфері будівництва та реконструкції об'єктів, та прийнято відповідно до діючого на той час Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою КМУ від 08.10.2008р. №923, про що свідчить Акт готовності об'єкта до експлуатації №452, від 24.06.2009р., де рішенням приймальної комісії, у складі якої, поміж іншими знаходився також інспектор Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Лихачов С.А. вважалось, що закінчений будівництвом об'єкт клуб „ІНФОРМАЦІЯ_1" готовий до експлуатації. На підставі цього Акту було видано Свідоцтво НОМЕР_2 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил від 24.06.2009р. Об'єкт реконструкції - клуб „ІНФОРМАЦІЯ_1" на момент отримання Свідоцтва, повністю відповідав будівельним, санітарним, протипожежним, а також вимогам в сфері екологічної безпеки. Також, відповідно до Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, яка була проведена 26.06.2009р. Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря, порушень виявлено не було, у зв'язку з чим, наведення даних в Розрахунку щодо розміру відшкодування збитків починаючи з 24.06.2009р. неможливо, оскільки на той момент, згідно вказаної документації, правопорушення не існувало взагалі.

Відповідач вказує, що відповідно до Звіту інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу клубу „ІНФОРМАЦІЯ_1" по ступеню впливу на стан атмосферного повітря підприємство відноситься до 3-ї групи, яка не здійснює шкідливий вплив на здоров'я людей та стан атмосферного повітря, та не становиться на державний облік. Об'єкт, відповідає нормативам та вимогам Законів України та являється екологічно безпечним та не здійснює негативний вплив на навколишнє середовище. Відповідно до розрахунків розміру відшкодування збитків, за порушення природоохоронного законодавства наведених в претензії, інспектор, виконуючи розрахунок, брав проміжок часу, коли відбувалось правопорушення, який дорівнює 3-м рокам, починаючи з 24.06.2009р. до 23.03.2012р. Це твердження, на думку відповідача, не є вірним, оскільки відповідно до законодавства України, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту його виявлення, в даному випадку, цей момент настав 15.06.2010р. коли була проведена позапланова перевірка та встановлено порушення. До цієї дати, ніяких правопорушень в даній сфері виявлено не було. Щодо фактично відпрацьованого часу, то перебіг цього часу, починається саме з 15.06.2010р., а не з 24.06.2009р., як зазначено в Розрахунку збитків, та становить не 3 роки, а тільки 1 рік і 2 місяці, до моменту зупинення діяльності 17.08.2011р., а не 23.03.2012р., з урахуванням фактично відпрацьованих з них, оскільки специфіка клубу „ІНФОРМАЦІЯ_1", полягає в представленні сезонного виду послуг, обмежується тільки літнім періодом, та, відповідно, фактично відпрацьованого часу, становить 5 місяців і 2 дні. Також, при розрахунку вартості збитків інспектором враховувалось 2 джерела забруднення, а саме: обладнання доготовчої та тиндир (мангал), що також не вірно, оскільки одне з джерел - тиндир (мангал), на момент виявлення правопорушення, а саме станом на 15.06.2010р. ще не був збудований. Про це також свідчить і те, що в актах перевірок природоохоронного законодавства за 15-17.06.2010р. та 12.07.2010р. - 19.07.2010р. №308, Протоколі про адміністративне правопорушення №103143 від 15.06.2010р., Постанові про накладання адміністративного стягнення №103146 від 17.06.2010р., зазначається лише одне джерело забруднення - стаціонарне джерело доготовчої, яке знаходиться в приміщенні кухні клубу „ІНФОРМАЦІЯ_1", в свою чергу, тиндир (мангал) з'явився лише в червні 2011р., що підтверджується наявністю договору підряду на будівництво тиндиру від 15.06.2011р., у зв'язку з чим, при розрахунку відшкодування збитків з моменту виявлення правопорушення (15.06.2010р.) повинно бути враховано, що працювало лише одне джерело забруднення, а саме - обладнання доготовчої, оскільки тиндир (мангал) було збудовано, як вже зазначалося вище, тільки у червні 2011р.

Факт правопорушення, а саме: відсутність дозволу у відповідача на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підтверджується, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення від 15.06.2010р. №103143 з приміткою позивача про підписання цього документу відповідачем без заперечень, зауважень та будь яких додатків. Відповідач наголошує, що пропонування певних дій, відносно дачі пояснень або заперечень щодо змісту протоколу, відповідно до законодавства України повністю покладається на інспектора, який проводить перевірку та складає протокол. В даному випадку, при складанні акту про адміністративне правопорушення, інспектором не було запропоновано надати пояснення та зауваження до змісту протоколу у відповідача, про що свідчить їх відсутність у протоколі, чим порушено ч.1 ст.256 КоАПУ. При проведені перевірки на місті правопорушення, інспектором не було відібрані проби, про що свідчить напис в протоколі про адміністративне порушення №103143 від 15.06.2010р., також, в протоколі було вказано, що шкоду, яка заподіяна відповідно до природоохоронного законодавства, буде розрахована додатково, але ніяких розрахунків не було проведено. Таким чином відповідач вважає, що Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, не виконала свої обов'язки, відповідно до покладених на неї вимог визначених законодавством України, щодо представлення розрахунку заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач зазначає, що не мав наміру ухилятися від сплати за заподіяну шкоду, але не мав такої можливості, зважаючи на відсутність представлення розрахунку.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

У період з 15.06.-17.06.2010р. Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря здійснено позапланову перевірку будівлі літнього кафе з танцювальним майданчиком та критою барною стійкою з коморою (диско клуб „ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства України, за результатами якої складено акт перевірки, згідно якого, зокрема, встановлено, що дозвіл на розміщення відходів 2010р. та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2010р. відсутній, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів (витяжна система від кухні, тиндир) відсутній, що є порушенням Законів України „Про охорону атмосферного повітря", „Про відходи".

На підставі зазначеного акту перевірки 15.06.2010р. складено протокол про адміністративне правопорушення №103143 відносно ОСОБА_1 та 17.06.2010р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №103146, яким визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.78 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136грн. із зазначенням, що шкода буде розрахована додатково.

25.06.2012р. Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря було надіслано на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 претензію №100033, згідно якої запропоновано добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без наявності дозволу у розмірі 18047,38грн., відповідно до здійсненого розрахунку на підставі „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008р., та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. №48/16064, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

На підставі висновку Центральної санітарно-епідеміологічної станції на водному транспорті від 14.12.2011р. №05.03.02-07/120491, 23.03.2012р. Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл НОМЕР_3 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, з терміном дії 5 років, з 23.03.2012р. по 23.03.2017р.

Посилаючись на нездійснення відповідачем оплати завданої навколишньому природному середовищу шкоди, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, у розмірі 18047,38грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритих судових засіданнях присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.1 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ст.5 цього Закону планові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

За статтею 6 названого Закону підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Отже, під час проведення позапланової перевірки 26.06.2009р. позивачем перевірялися дотримання вимог природоохоронного законодавства України щодо прийняття в експлуатацію завершеного будівництва (реконструкцію) об'єкту, а саме кафе «Лагуна» (колишня назва диско клубу „ІНФОРМАЦІЯ_1").

Згідно п.3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика), розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, порядок розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду визначається положеннями п.3.6. Методики №639, який не містить вимоги чи обмеження щодо періоду часу, за який має здійснюватись нарахування шкоди, тому положення п.3.11 цієї Методики до спірних правовідносин не застосовуються.

Разом з тим, положення п.3.6 Методики визначає, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду здійснюється за параметрами джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання, що з урахуванням приписів ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо повного відшкодування збитків, означає, що як і ті викиди забруднюючої речовини в атмосферне повітря, що були здійснені до початку перевірки, так і ті, що здійснені після її початку і до моменту усунення порушення, при здійсненні розрахунку на підставі відповідної документації суб'єкта господарювання, є тими негативними наслідками, а відтак і збитками, що підлягають відшкодуванню.

Положення п.3.11 Методики щодо визначення часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду з моменту виявлення порушення, можуть застосовуватись при застосуванні інструментально-лабораторних методів контролю, які передбачають врахування результатів вимірювань масової концентрації забруднюючих речовин з урахуванням певного проміжку часу (п.2.5 та 2.6 цієї Методики), тоді як розрахункові методи таких вимог не містять (п.2.7). До того ж у разі фіксації порушення з моменту виявлення при застосуванні розрахункових методів унеможливлюється використання відповідної документації суб'єкта господарювання через її відсутність, оскільки, згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, якою є факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п.п.2.2, 2.1).

Відтак, застосування положень п.3.11 Методики при застосуванні розрахункових методів унеможливило б фіксацію порушення. Отже, на підставі вищевикладеного спростовується твердження відповідача щодо неправомірності застосування періоду при проведенні розрахунку розміру збитків.

Згідно до п.2.7.1 Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Викладене свідчить про правомірність застосування розрахункового методу, під час проведення розрахунку розміру збитків завданих державі.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на протязі 2010-2011 років, під час проведення перевірок, відповідачу неодноразово надавалися приписи (які є обов'язковими для виконання) щодо надання довідки про час експлуатації джерел викидів без дозволу на викиди забруднюючих речовин (з копіями підтверджуючих матеріалів), у зв'язку з невиконанням зазначених приписів на відповідача неодноразово накладено адміністративні стягнення, які добровільно сплачені ним у повному обсязі. При цьому, протоколи та постанови підписані без зауважень, заперечень та будь яких додатків.

Щодо тверджень відповідача про сезонність роботи клубу та не взяття Держекоінспекцією вказаного факту до уваги, то останні спростовуються звітом інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженим директором ОСОБА_1 у 2011р., дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 23.03.2012р. за НОМЕР_3 (в якому вказані джерела викидів), довідками відповідача від 10.04.2012р.

Згідно п.2 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян підприємців, затвердженої наказом Мінприроди від 09.03.06р. №108 та зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.06р. №341/12215, надаються документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів.

Відповідно до цього нормативно-правового акту, самим суб'єктом господарювання в обґрунтовуючих документах визначається режим роботи устаткування, баланс часу роботи устаткування, потужності та інші параметри устаткування. Отже, Звіт інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджено директором ОСОБА_1 у 2011р. складений з урахуванням сезонності роботи кафе, про що зроблена відповідна відмітка у п.4.1. Відповідно до колонки 7 таблиці Звіту інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначено потужність викидів тон на рік, з урахуванням кількості джерел викидів та сезонності роботи кафе.

Таким чином, сезонність роботи відповідача визначена, по-перше, у Звіті інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженому директором ОСОБА_1 у 2011р, по-друге, у Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 23.03.2012р. НОМЕР_3, в якому вказані джерела викидів.

При цьому доводи відповідача, що позивачем здійснено Розрахунок розміру відшкодування збитків не на підставі затверджених ТОВ „ЕКОСОЛ-Проект" та директором ОСОБА_1 Звіту інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, спростовується матеріалами справи, адже документи на підставі яких здійснено розрахунок подано позивачу саме відповідачем. Крім того необхідно зазначити, що данні які зазначені у Документах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для клубу „ІНФОРМАЦІЯ_1" (додаток до Звіту) не відповідають даним у дозволі, тобто дозвіл виданий на підставі даних які містяться у Звіті інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженому директором ОСОБА_1 у 2011р.

Пунктом 3.1 Дозволу визначено, що джерела №0002 - тиндир, мангал, для речовин на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства, встановлюються для кожного джерела викиду наступні величини масової витрати (г/сек):

- для оксиду азоту - 0,052;

- для оксиду вуглецу - 0,0357, вказані данні співпадають з даними які містяться у Звіті інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженому директором ОСОБА_1 у 2011р.

Натомість у матеріалах справи (т.2 а.с.139) визначені зовсім інші данні (Документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для клубу „ІНФОРМАЦІЯ_1"). Викладене свідчить проте, що вказаний документ не був підставою для видачі дозволу.

Згідно журналу вводу в експлуатацію обладнання клуб „ІНФОРМАЦІЯ_1": „Отключение и консервирование оборудования в связи с закрытием 16.08.2011г.» (мовою оригіналу), не відповідає дійсності та спростовується Протоколом проведення дослідженням промислових викидів в атмосферу, в якому зафіксовано, що датою проведення вимірів тиндиру є 06.12.11р.

Також відповідачем надано довідку, в якій зазначено (т.2 а.с.183), що клубом не закупалася деревина для використання у якості палива для тиндира, проте, зазначене не є підтвердження факту не експлуатації тиндира, на підставі того, що для експлуатації тиндиру використовується древесне вугілля, що підтверджується Протоколом проведення дослідженням промислових викидів в атмосферу та Звітом інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджено директором ОСОБА_1 у 2011р.

Згідно до п.2 ч.1 Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 06.12.2006р. №528 (далі - Положення), (яке діяло на момент проведення перевірки) Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Відповідно до ч.2 Положення, Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, Постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Мінприроди, іншими актами законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно до п.1 ч.4 Положення, Інспекція здійснює державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними щічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Згідно ч.5 Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням заходів щодо скорочення і регулювання викидів (скидів) забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище, запобіганням аварійним (залповим) викидам (скидам) забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище і щодо ліквідації їх наслідків; за використанням морських, поверхневих і підземних вод та охороною їх від виснаження, засмічення і забруднення промисловими, побутовими, баластними та іншими стічними і дренажними водами та скидами, проведенням різних видів робіт на водних і водогосподарських об'єктах і в прибережних водоохоронних зонах (смугах).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.12.2006р. №528, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.01.2007р. №40/13307) (в ред. на момент проведення перевірки), Держекоінспекція є спеціальним підрозділом Мінприроди та входить до сфери його управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком, які є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. №136 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Положення).

Згідно до п.1 Положення, Держекоінспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; та інше.

Відповідно до ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів; та інше.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», особливості застосування цивільної відповідальності: шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, -наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду №04-5/609 від 31.05.2002р., Рекомендаціями Вищого господарського суду №04-5/1429 від 18.11.2003р., відповідно до статті 69 Закону (Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища") шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Крім того, відповідно до п.1.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», господарському суду вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

З огляду на викладене, правомірно встановив наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми (ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря") та у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наступними елементами складу цивільного правопорушення є шкода та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі шкодою. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та ст. 41 "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" без відповідного на те дозволу завдав державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок). При цьому, розмір шкоди, розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства природи України №639 від 10.12.2008року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009року за №48/16064, є цілком обґрунтованим та складає 18047,38грн.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст.69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Враховуючи викладене, відповідач, на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдану його протиправними діями шкоду.

Разом з цим, відповідно до ст.67 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, Радами народних депутатів чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ст.69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим -20%.

З метою зарахування вказаних вище коштів та відповідно до глави 3 Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.12.2002р. №221, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.12.2002р. №976/7264 (із змінами), на балансі Головного управління відкриті відповідні рахунки за балансовим рахунком №3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевим бюджетами».

Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України розташована у Київському районі міста Одеси, діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме, наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, несплата відповідачем шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, що й стало підставою звернення прокуратури Київського району м.Одеси з даним позовом до суду для захисту інтересів держави відповідно до п.6 ч.2 ст.20, ст.36 Закону України "Про прокуратуру".

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 68001, м.Іллічівськ, АДРЕСА_1) на користь Держави (Управління державної казначейської служби України у м. Іллічівську, код ЄДРПОУ 37914041, р/р 33115331700015, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 24062100, код платежу 101) збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу у розмірі 18047(вісімнадцять тисяч сорок сім)грн.38коп.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 68001, м.Іллічівськ, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, р/р 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001) витрати по сплаті судового збору у сумі 1720(одна тисяча сімсот двадцять)грн.50коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.04.2013р.

Головуючий суддя Фаєр Ю.Г.

суддя Гут С.Ф.

суддя Малярчук І.А.