Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/800/13 Головуючий у 1 інстанції:Баруліна Т.Є.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», Товариства з обмеженою відповідальністю «МедіаХолдінг «Репортер» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході судового розгляду до КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство», ТОВ «МедіаХолдінг «Репортер» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В позові зазначав, що 17 липня 2012 р. у м. Запоріжжя КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» на власних спеціальних стаціонарних конструкціях («сіті-лайтах» та «біг-бордах») розміщено зовнішню рекламу щотижневого інформаційного видання «Репортер Запоріжжя» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 У вказаній рекламі зображується титульна сторінка цього видання, яка містить зображення позивача в образливій для нього формі - у вигляді особи, під якою «схований» злочинець в масці. Поряд з цим фотом міститься напис: «ІНФОРМАЦІЯ_2». Такий сюжет посилює у споживачів негативні асоціації про позивача, що принижує його гідність, честь, ділову репутацію. Враховуючи негативний та образливий характер поширеної інформації та масовість такого поширення, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Факт поширення підтверджується фотографіями «сіті-лайтів» та «біг-бордів», листом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області від 24.07.2012 р. за вих. №1135-05 та спеціалістів цієї Інспекції від 17.07.2012 р.

Просив суд заборонити КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» використовувати у будь-якій рекламі зображення ОСОБА_3 без його письмової згоди. Зобов'язати КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення зовнішньої реклами наданого ним рекламного сюжету в кількості, аналогічній той, в якій була поширена недостовірна інформація. Вилучити у КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» рекламні сюжети з зображенням ОСОБА_3 та знищити їх в порядку, встановленому законодавством України.

Просив заборонити ТОВ «МедіаХолдінг «Репортер» використовувати у будь-якій рекламі зображення ОСОБА_3 без його письмової згоди. Зобов'язати ТОВ «МедіаХолдінг «Репортер» спростувати поширену шляхом розміщення на спеціальних стаціонарних конструкціях зовнішньої реклами щотижневого інформаційного видання «Репортер Запоріжжя» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірну інформацію про ОСОБА_3, шляхом розміщення зовнішньої реклами наданого ним рекламного сюжету в кількості, аналогічній тій, в якій була поширена недостовірна інформація. Вилучити у ТОВ «МедіаХолдінг «Репортер» рекламні сюжети із зображенням ОСОБА_3 та знищити їх в порядку, встановленому законодавством України.

Стягнути з КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» та ТОВ «МедіаХолдінг «Репортер» на користь ОСОБА_3 100 000 гривень в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди в солідарному порядку та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 зазначає, що вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків рішення обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.189-194).

Відповідачами КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» та ТОВ «МедіаХолдінг «Репортер» подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останні заперечують проти доводів апеляційної скарги і просять залишити без змін рішення суду першої інстанції (а.с.211-213, 221-223).

В засідання апеляційного суду позивач та його представник ОСОБА_4 не з'явилися.

Представник позивача ОСОБА_4 належно та своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в справі рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки про виклик.

У відповідності до ч. 5 ст. 76 ЦПК України, яка передбачає, що вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі, позивач вважається таким, що повідомлений про час і місце судового засідання, незважаючи на те, що адресована йому судові повістка повернулася без вручення, з відміткою пошти про сплив строку зберігання.

Судова колегія відхилила клопотання представника позивача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи з наступних підстав.

Заява про відкладення судового засідання подана за годину до його початку і містить те обґрунтування, що представник має незаплановане відрядження у кримінальній справі за викликом слідчого. Фактичних даних про наявність обставин, які перешкоджають представнику брати участь у судовому засіданні, клопотання не містить.

Вказане дає підстави для висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 305 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи.

При розгляді даного клопотання було враховане, що передбачений ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Жодна зі сторін не звернулася з клопотанням про подовження розгляду справи в порядку ч. 2 ст. 303-1 ЦПК України.

Судові засідання у справі призначалися на 20.02.2013р., 20.03.2013р. і двічі були відкладені саме за клопотаннями представника позивача ОСОБА_4 з причин відрядження та хвороби (а.с.209, 231). При цьому жодне з клопотань не знайшло наступного підтвердження належними документами.

Апеляційний суд виходив і з того, що у відповідності до ст. 27 ЦПК України участь в судовому засіданні є правом особи, яка бере участь у справі. З наданого клопотання вбачається, що представник реалізував надане йому ст. 27 ЦПК України право брати участь в судовому засіданні на власний розсуд, обравши для себе участь в здійсненні інших дій у кримінальній справі.

Судом ураховано і ті обставини, що доводи апеляційної скарги викладені безпосередньо в її тексті, а у відповідності до ст. 300 ЦПК України вона на даний час не може бути зміненою або доповненою, тому розгляд справи без участі вказаної особи не порушує її прав і не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» Арістархова С.О., представника ТОВ «МедіаХолдінг «Репортер» Немерюк Ю.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.

17 липня 2012 р. у м. Запоріжжя КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» на власних спеціальних стаціонарних конструкціях («сіті-лайтах» та «біг-бордах») розміщено зовнішню рекламу щотижневого інформаційного видання «Репортер Запоріжжя» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно договору №130712/1 від 13 липня 2012р. (а.с.84-90).

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зокрема, судом вірно проведений системний аналіз норм матеріального права, які застосовано для вирішення даної справи.

Суд правильно виходив зі ст. ст. 200, 201 ЦК України, які визначають поняття таких нематеріальних благ як інформація, особисті немайнові блага.

А саме, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями; порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Правовідносини в сфері обігу інформації врегульовані також Законом України «Про інформацію» згідно ст. ст. 10, 11 якого існує такий вид інформації як інформація про фізичну особу, персональні дані, відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Суд правильно застосував норми Закону України «Про рекламу». За ст. 1 цього Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару і дійшов висновку, що предметом реклами в даній справі є товар - газета, відносно якої надавалася інформація, а не особа позивача.

Суд першої інстанції належно дослідив, оцінив такі наявні у справі докази як фотозображення, які містилися на рекламних площах (а.с.96). Суд мотивував, що зображення першого аркушу 11-го номеру газети «Репортер» за ІНФОРМАЦІЯ_1 містило інформацію щодо цього друкованого видання, а не відомості про фізичну особу позивача, який не міг бути конкретно ідентифікованим у розумінні вимог ст. 11 Закону України «Про інформацію».

Рекламне зображення газети не має фотографії фізичної особи позивача, в разі наявності якого інтереси фізичної особи підпадають під дію ст. 308 ЦК України.

Багатошарове стилізоване зображення декількох узагальненого вигляду осіб, що маніпулюють масками поряд з питанням: «ІНФОРМАЦІЯ_2» не містить у собі інформації щодо фізичної особи позивача і не дає підстав для висновку про поширення відносно нього негативної інформації.

Такий висновок рішення суду є правильним і колегія суддів погоджується з ним.

В даному випадку є правильним висновок суду про наявність оціночного судження.

Відповідно положень ст. 30 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом враховано, що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справ про захист честі, гідності та ділової репутації належним чином дотримав баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Суд, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, визначив характер такої інформації та з'ясовував, що вона не є фактичним твердженням, не містить інформації відносно позивача, а є оціночним судженням.

Доводи апеляційної скарги, які полягають у переоцінці показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 не можуть братися до уваги. Вказані свідки дали показання при розгляді справи у суді першої інстанції, які належним чином були досліджені та вмотивовано відхилені рішенням суду. Порушень норм процесуального права, які б дозволили перецінити дані показання немає.

Доводи апеляційної скарги про незначні відмінності на рекламних площах, розміщених у рекламних конструкціях типів «сіті-лайт» та «біг-борд» не спростовують висновки рішення суду, оскільки ці відмінності стосуються інших матеріалів, які мали бути розміщені у рекламованому номері газети. Зображення та напис, з приводу яких виник спір, не змінені, що дає підстави для висновку про відповідність рішення суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги, що у вказаному номері газети, що рекламувався, в подальшому були надруковані статті відносно позивача є неприйнятними, оскільки виходять за межі розгляду справи, визначені ст. ст. 11, 303 ЦПК України. З матеріалів справи видно, що позовні вимоги не стосувалися змісту статей вказаної газети, а спір виник виключено з приводу рекламного розміщення зображення її першої сторінки. Відповідно, такі доводи не входять до встановлених законом меж, в яких апеляційний суд перевіряє правильність рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про не взяття судом до уваги такого письмового доказу, як висновок спеціаліста-лінгвіста не знайшли підтвердження. У даному висновку автор вбачає негативність наведеного фрагменту тексту і робить декілька висновків у формі припущень, що мають характер можливості вірогідного сприйняття читачами тексту та зображення, як негативної асоціації відносно позивача (а.с.117-126).

Така оцінка суду відповідає вимогам ст. ст. 57-59, 64 ЦПК України, за якими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Наданий позивачем висновок спеціаліста-лінгвіста стосується лише лінгвістичних складових напису. Зроблені у ньому припущення щодо сукупності зображення та напису не можуть бути оцінені як доказ у справі, оскільки це суперечить наведеним нормам процесуального права та ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують позивача на засадах змагальності доводити свої вимоги переконливими, належними та припустимими доказами.

Фактично апелянт вимагає від суду зробити припущення щодо доведеності позовних вимог, що прямо заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, яка визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення позовних вимог відносно обох відповідачів, про необхідність відшкодування моральної шкоди на користь позивача не можуть спростувати висновки рішення суду, оскільки не знайшли свого підтвердження такі підстави позовних вимог як поширення відносно позивача негативної інформації, порушення його прав щодо захисту честі, гідності, ділової репутації.

Доводи апеляційної скарги про притаманність позивачу високого рівня ділової репутації, його публічність та відомість не спростовують висновки рішення суду.

При цьому необхідно відзначити, що у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики не тільки політичного діяча, але й іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище рекламні зображення першого аркушу вказаної газети містять негативну інформацію відносно позивача та мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації останнього.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: