Справа №2-2237/2011
Провадження №22ц/779/840/2013
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.
Суддя-доповідач Шишко А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю., Малєєв А.Ю.,
секретаря Лисак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2011 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/14-10-1110G224 від 26.12.2007 року в сумі 838887 грн. 72 коп. в тому числі за рахунок заставленого майна: житлового будинку з належними господарськими будівлями та спорудами, а саме: житлового будинку, за планом земельної ділянки літера "А", загальною площею 175,9 м.кв., житловою площею 84,2 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належать іпотекодавцю - майновому поручителю на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності №97 від 21.03.2000 року; земельної ділянки, площею 0,0520 га, кадастровий номер 2610600000:20:003:0034, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ІФ №004707, виданого Коломийською міською радою Івано-Франківської області 09.04.1998 року на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.1998 року за №Д-13.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з неї у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апелянт зазначає, що ні Генеральною кредитною угодою №224 від 26.12.2007 року, ні договором поруки від 26.12.2007 року не було передбачено розмір процентів, штрафів та пені. Під час підписання договору поруки працівниками банку її було запевнено, що розмір процентів буде становити 11% річних і по кожному отриманню коштів між позичальником та банком буде додатково укладено кредитний договір із обов'язковим письмовим погодженням з поручителем. На підставі Генеральної кредитної угоди між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 26.12.2007 року було укладено кредитний договір №014/14-10-1110 G224, згідно якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 120000 доларів США зі сплатою 13% річних та відповідальністю за порушення строків повернення кредиту у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Такі умови суттєво відрізняються від тих, які встановлені Генеральною кредитною угодою.
Про розмір сплати процентів та зміни істотних умов договорів щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальника зі сплати відсотків, апелянт взагалі не знала.
Збільшення кредитної процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання умов договору навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Крім того, невідомо з яких причин суд встановив, що апелянт отримала і не прореагувала на вимогу про виконання кредитних зобов'язань, оскільки ні представники ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" ні сам боржник (ОСОБА_3) не повідомляли про вимоги банку про сплату кредиторської заборгованості.
Апелянт стверджує, що за наявності вищенаведених обставин, договір поруки від 26.12.2007 року треба вважати припиненим ще задовго до виникнення фактичної заборгованості.
Також, судом порушено право апелянта на захист своїх прав у судовому засіданні, оскільки жодної судової повістки вона не отримувала, а тому не була повідомлена належним чином про розгляд справи.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 було укладено Генеральну кредитну угоду №224. Згідно цієї угоди банк зобов'язався надавати ОСОБА_3 грошові кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках Генеральної кредитної угоди і які є невід'ємними її частинами.
В цей же день між Івано-Франківською обласною дирекцією ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/14-10-1110 G224. Згідно даного кредитного договору, ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 120000 доларів США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном погашення до 25.12.2014 року, з встановленням строків погашення кредиту згідно графіка погашення.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання по кредитному договору №014/14-10-1110 G224 26 грудня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з другої сторони було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського МНО ОСОБА_7, згідно якого в іпотеку передано: житловий будинок і земельну ділянку площею 0,0520 га, які належать іпотекодавцю - майновому поручителю на праві спільної сумісної власності та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладено договір поруки №G224-274 від 26.12.2007 року, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають за умовами кредитного договору №014/14-10-1110 G224.
Однак, у порушення умов кредитного договору №014/14-10-1110 G224 ОСОБА_3 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 18.10.2011 року в нього утворилась заборгованість в сумі 838887, 72 грн., з яких заборгованість по кредиту - 90935,12 доларів США (725271,24 грн.), по відсотках - 8526,83 доларів США (68007,44 грн.), пеня по кредиту - 3453,05 доларів США, пеня по відсотках - 2265,45 доларів США.
Як вбачається з кредитного договору №014/14-10-1110 G224, ОСОБА_3 отримав кошти від банку на умовах строковості, забезпеченості, платності та повернення. За порушення умов договору у розділі 9 договору передбачена відповідальність позичальника. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, як це передбачено ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно п. 1 ст. 33 вказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягнув в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором сумі 838887 грн. 72 коп., в тому числі за рахунок заставленого майна.
Одночасно, колегія суддів приходить до висновку, що не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу суттєвих відмінностей умов Генеральної кредитної угоди від умов кредитного договору №014/14-10-1110 G224, неповідомлення її, як поручителя, про розмір відсотків, інших штрафних санкцій та те, що вона не давала згоду на збільшення своєї відповідальності згідно кредитного договору і при цьому, не отримувала вимог від банку чи боржника про сплату кредитної заборгованості.
Як передбачено ст.554 ЦК України, поручитель у разі порушення боржником зобов'язання відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Згідно п.1.1, 1.2 Генеральної кредитної угоди №224, укладеної між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, кредитор на підставі цієї угоди, зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 120000 доларів США.
Також, пунктами 2.2.1, 2.2.2 та 2.4 Генеральної кредитної угоди передбачено види кредитування з зазначенням, що конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі.
У відповідності до пунктів 2.5., 2.6. Генеральної кредитної угоди, забезпеченням даної угоди є будинок та земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1. Додатково з метою повного забезпечення виконання належним чином цієї угоди, поряд з основним видом забезпечення повернення кредиту, можуть укладатись договори про поруку, які стають невід'ємною частиною цієї угоди.
Розділом 10 Генеральної кредитної угоди встановлено відповідальність сторін та передбачено, що в кожному окремому кредитному договорі, укладеному в рамках цієї угоди, за угодою сторін може бути визначений інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов'язань по цим кредитним договорам.
Таким чином, Генеральна кредитна угода №224 від 26.12.2007 року носить загальний характер, тобто встановлює основні умови кредитування позичальника ОСОБА_3 В той же день на підставі Генеральної кредитної угоди, було укладено кредитний договір №014/14-10-1110 G224, який відповідає та не суперечить умовам Генеральної кредитної угоди, а тому, став його невід'ємною частиною. Зокрема, в кредитному договорі чітко передбачено розмір кредитних коштів - 120000 доларів США, відсоткову ставку -13%, строк дії договору - до 25.12.2014 року, забезпечення по договору - іпотека будинку та земельної ділянки та порука ОСОБА_5, відповідальність сторін - за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення.
Згідно п.1.2. договору поруки №G224-274 від 26.12.2007 року (а.с.26), ОСОБА_5 на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідати по борговим зобов'язанням боржника ОСОБА_3, які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №224 та відповідно кредитного договору №014/14-10-1110 G224, який є його невід'ємною частиною.
А пункт 5.1. договору поруки передбачає, що сторони погодили, що з укладенням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.
Що стосується доводів апелянта з приводу неотримання вимоги від банку або боржника, то такі твердження не заслуговують на увагу.
Рекомендованим листом від 31.05.2011 року вимога про виконання зобов'язань, згідно умов кредитного договору №014/14-10-1110 G224, на суму 100978,24 доларів США направлена на адресу ОСОБА_5
При цьому, згідно ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Оскільки, строк дії кредитного договору №014/14-10-1110 G224 встановлено до 25.12.2014 року, а кредитор направляв вимогу до поручителя, згідно вимог ЦК України, то не має підстав для визнання договору поруки припиненим.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення і постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості яких доводи апеляційної скарги не спростовують.
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий А.І. Шишко
Судді: О.Ю. Беркій
А.Ю. Малєєв