У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Державного Луганського проектно-конструкторського інституту стругової виїмки вугілля про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У березні 2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Державного Луганського проектно-конструкторського інституту стругової виїмки вугілля про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначала, що працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 за безстроковим трудовим договором і наказом від 18 лютого 2002 року була звільнена з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України як така, що відмовилася від роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Посилаючись на те, що вона від роботи за нових умов праці не відмовлялася, просила поновити її на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: поновлено її на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 в Луганському державному проектно-конструкторському інституті стругової виїмки вугілля з 18 лютого 2002 року і стягнуто з відповідача на її користь 2 202 грн. 25 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2004 року рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2003 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі Державний Луганський проектно-конструкторський інститут стругової виїмки вугілля просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для визначення середнього заробітку позивачки.

При цьому апеляційний суд вважав, що з'ясування зазначених обставин, перешкоджає апеляційному суду дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Статтею 307 ЦПК України (1963 року), діючої на час розгляду справи в апеляційному суді, визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд.

Таких підстав в ухвалі апеляційного суду не зазначено.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України (1963 року) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права визначено як підстави для скасування рішення й ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 301 ЦПК України (1963 року), не врахував, що суд апеляційної інстанції міг встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувались з порушенням цим Кодексом порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державного Луганського проектно-конструкторського інституту стругової виїмки вугілля задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2004 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.