УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-3815/12 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 23 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.,

за участю секретаря Крижанівської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 13 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року КВЖРЕП № 5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з останньої заборгованість за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, в якому проживає відповідач за період до вересня 2012 року в загальній сумі 2251.67 грн.

У процесі розгляду, до участі у справі був притягнутий як співвідповідач - ОСОБА_2

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13 лютого 2013 року позов задоволено частково, з відповідачів на користь позивача стягнуто по 1125.84 грн. заборгованості за період по з 01.09.2009 року по 01.09.2012 року.

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати ухваливши нове - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1

Вказаний будинок перебуває на балансі позивача, який здійснює його обслуговування.

Відповідачі проживають в зазначеній квартирі, тому фактично є споживачами послуг КВЖРЕП № 5.

Положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачаено обов»язки споживача. Споживач, зокрема, зобов»язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В порушення вимог вказаного закону, відповідачі відмовилися від укладання договору.

Оскільки відповідачі фактично користувалися наданими послугами, висновок суду першої інстанції про те, що сторони перебувають у фактичних договірних відносинах, є правильним. Таким чином, невиконання відповідачем вимоги щодо укладення договору, не є підставою для звільнення його від обов»язків по утриманню спільного майна, а тому посилання апелянта про відсутність між ними та позивачем договірних відносин є безпідставним.

У відповідності до вимог ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення коштів за надані послуги.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання відповідачів на ту обставину, що позивачем послуги по утриманню будинку та прибудинкової території у повному обсязі не надавалися, будь-якими доказами не підкріплені, а тому правильно не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позовні вимоги щодо оспорювання тарифів за оплату комунальних послуг, які застосовувалися позивачем при нарахуванні заборгованості, не заявлялися, доказів того, що вказані тарифи скасовані, сторонами не надано, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги посилання відповідачів на їх незаконність.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за надані послуги (а.с. 4), вбачається, що за період з 01.09.2009 року по 01.09.2012 відповідачам було нараховано 3394.71 грн. за надані послуги. За вказний період ними було сплачено 1634.98 грн., несплаченою залишилася сума 1759.73 грн. Суд на вказану обставину уваги не звернув, а тому помилково стягнув з відповідачів надлишкові кошти.

Вказану помилку колегія суддів виправляє шляхом зміни рішення у цій частині.

У решті рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовільнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 13 лютого 2013 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1125.84 грн. до 879.87 грн. з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді