Справа № 2-о-125/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10 2007 суд Ленінського району м, Миколаєва, у складі головуючого судді - Костюченко Г.С., при секретарі - Ордановій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності заповіту,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2007р. заявник звернулася до суду з вимогами про встановлення факту належності заповіту. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла її мати ОСОБА_2. і після її смерті відкрилася спадщина за заповітом у вигляді 7/24 частини житлового будинку АДРЕСА_1У встановлений законом термін заявник прийняла спадщину, однак видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не має можливості оскільки у заповіті складеному померлоюОСОБА_2 у прізвищі заявника була зроблена помилка, її прізвище було зазначене як

«Злидніві» а повинно бути «Злиднєвій».

Посилаючись на викладене, заявник просив суд встановити факт належності зазначеного заповіту від іменіОСОБА_2на ім'я ОСОБА_1

У судовому засіданні заявник свої вимоги підтримала.

Зацікавлені особи - ОСОБА_3таОСОБА_4. в судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення заявника, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1. померла ОСОБА_3 (а/з № 5491 від 27.11.2006р. і після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 який належав померлій на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 22.07.1972р., Свідоцтва 22.07.1972р., договору дарування від 16.07.1973р.

Згідно з Заповітом від 14.04.1992р., посвідченому державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2. на випадок своєї смерті, зробила розпорядження, в якому заповідала зазначену частину житлового будинку своєї доньці - ОСОБА_17/24 частини,ОСОБА_4 1/3 частину та ОСОБА_31/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1

У встановлений законом строк ОСОБА_1 прийняла спадщину. Однак при зверненні до нотаріальної контори, з'ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус немає можливості, оскільки в зазначеному заповіті була допущена помилка. А саме, в заповіті було вказано, що ОСОБА_2. заповідає 7/24 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, тоді коли прізвище заявника на українській мові повинно бути зазначено ОСОБА_1правильно пишеться ОСОБА_1 що підтверджується такими документами як паспорт заявника та свідоцтвом про загальнообов'язкове державне страхування від 26.12.2002р.

В судовому засіданні встановлено, що в 1992 році, коли був складений заповіт, всі правовстановлюючі документи ОСОБА_1були на російській мові, тому така помилка в написанні прізвища спадкоємця виникла в результаті неправильного перекладу з російської мови на українську. Судом встановлено, прізвище записане в Заповіті як «ОСОБА_1» повинно правильно писатися як «ОСОБА_1».

Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника: вказана невідповідність в заповіті, заважає заявнику ОСОБА_1. здійснити свої права як спадкоємця, чим порушує її права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234,235,256 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності заповіту - задовольнити.

Встановити факт належності заповіту від імені ОСОБА_2на користьОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 14.04.1992р. - ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області у порядку встановленому ст.. 294 ЦПК України.