У Х В А Л А  

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            29 листопада 2006 року                                                                   м. Київ

  Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

            Головуючого:                 Сеніна Ю.Л.

            Суддів:  Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,                                   

  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” до ОСОБА_1про стягнення заборгованості,

                                                         в с т а н о в и л а :

              У жовтні 2003 року ВАТ “Донецькобленерго” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1  про стягнення 2582 грн 18 коп, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 січня 2001 року його працівниками було виявлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією для населення, яке виразилося у порушенні пломби на корпусі електролічильника в його будинку.

              Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 24 жовтня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 квітня 2004 року, позов задоволено.

    У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

    Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

              Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

              Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

              Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Судом встановлено, що з боку відповідача було допущено порушення Правил користування електричною енергією для населення, яке виразилося у порушенні пломби на корпусі електролічильника в його будинку.

    Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з положень пунктів 11, 14, 53  Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357, згідно з якими відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі, та пломб на них несе споживач. Розмір завданих електропостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електроенергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником електропостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності.

            Згідно з п. 38 Правил... електропостачальник зобов'язаний проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків.

              Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що розмір завданих збитків повинен  визначатися з урахуванням цього 6-місячного строку (а. с. 27 зворот), оскільки згідно з п.38 згаданих Правил... енергопостачальник зобов'язаний проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів.

            Проте всупереч вимогам закону суд належним чином цих пояснень сторони не перевірив, не зважаючи на те, що вони мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті.  Суд не з'ясував чи були дотримані позивачем вимоги п. 38 Правил..., не встановив дня останнього контрольного зняття представником електропостачальника показань лічильника у житловому приміщенні відповідача чи технічної перевірки приладу обліку та моменту усунення виявленого порушення, як вимагають Правила.., а обмежився розрахунком, який зробив позивач стосовно відповідача за період, починаючи з 1999 року по січень 2001 року.

            Апеляційний суд в порушення вимог ст.ст.303, 315 ЦПК України також належним чином  всіх обставин і доводів апеляційної скарги відповідача не перевірив, в ухвалі конкретні обставини і факти, які спростовують доводи ОСОБА_1, не зазначив і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

              Враховуючи викладене, постановлені судові рішення на підставі ч. 2 ст. 338 ЦК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

              Керуючись ст.ст. 333, 335, 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

              Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 24 жовтня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 квітня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.             

              Ухвала оскарженню не підлягає.

              Головуючий:                                                     Сенін Ю.Л.  

              Судді:                                                                  Левченко Є.Ф.                                                                         

                                                                                            Лихута Л.М.

                                                                                            Охрімчук Л.І.

                                                                                            Романюк Я.М.