АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.
секретар: Балацька-Геряк О.П.
за участю сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, органу опіки та піклування Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 січня 2013 року,
встановила:
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітніх дітей.
Посилаючись на те, що від перебування у шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано за рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2012 року, вони являються батьками двох малолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зазначав, що після розірвання шлюбу, діти проживають разом з ним в будинку його батьків в АДРЕСА_1 та відвідують Чуньківський дошкільний заклад, а відповідачка ОСОБА_2 в свою чергу ухиляється від виховання та утримання дітей, веде аморальний спосіб життя, палить та вживає спиртні напої, у зв'язку з чим просив визначити місце проживання малолітніх дітей з ним, стягнути на його користь аліменти на утримання дітей в сумі 400 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення повноліття.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 січня 2013 року позов задоволено частково, визначено місце проживання малолітніх дітей
№22ц-399/2013 рік Головуючий у 1 інстанції Пухарєва О.В.
Категорія:46/48 Доповідач Чупікова В.В.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_1
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 300 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 26 листопада 2012 року до досягнення повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежів за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вважає також, що судом не наведено жодної виняткової обставини, яка могла надати пріоритет батькові при визначені місця проживання малолітніх дітей з ним.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що є законним та обгрунтованим.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Статтями 160, 161 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років визначається за згодою батьків, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Не можна передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами.
За матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано на підставі рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2012 року. Від шлюбу вони мають дітей сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.5, 9,10).
В даний час сторони проживають окремо: позивач проживає в АДРЕСА_1, відповідачка в АДРЕСА_2(а.с.8,35). З вересня місяця 2012 року малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та відвідують дошкільну різновікову групу Чуньківського навчально - виховного комплексу(а.с.14, 6).
Позивач ОСОБА_1не працює, не перебуває на обліку в Заставнівському районному центрі зайнятості. Відповідачка ОСОБА_2, на підставі трудової угоди занята на роботі неповний робочий день та отримує заробітну плату в розмірі 600 грн. на місяць, (а.с.32,34,7,19). За місцем проживання обох батьків створені належні умови для проживання малолітніх дітей(а.с.33,94,15).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визначаючи місце проживання малолітніх дітей з батьком, суд першої інстанції виходив з того, що житлові та побутові умови обох сторін є належними, що батько більш відповідальніше ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, мати неналежно виконує свої обов'язки, що позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, може більше часу, ніж мати приділити вихованню та догляду за дітьми, які більш прихильні до нього, отримує соціальну допомогу на дітей, яку може безпосередньо використати на потреби дітей, займається особистим господарством і може дітей забезпечити здоровими продуктами харчування. Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача на утримання дітей суд першої інстанції виходив з визначення місця проживання дітей біля позивача, враховував стан здоров'я дітей, відповідачки, Їх матеріальний стан, вважав, що остання має мінливий дохід та визначив розмір аліментів по 300 грн. щомісячно на кожну дитину.
До таких висновків суд першої інстанції прийшов, порушуючи норми матеріального права, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Отже, для розлучення малолітніх дітей, якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з матір'ю - відповідачкою ОСОБА_2 необхідна наявність виняткових обставин, що передбачені ч.2 ст.161 СК України.
У справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_2працює та має щомісячний дохід, за місцем проживання характеризується позитивно, порушень громадського порядку за нею не спостерігалось, в побуті та сімї веде себе добре, з сусідами та знайомими підтримує добрі стосунки, скарг на неї не надходило, за даними медичного обстеження є здоровою людиною, на обліку у нарколога, дерма-венеролога не перебуває(а.с.93, 32, 55)
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що належними та допустимими доказами у даній справі не встановлено виключних обставин, які б давали можливість розлучення малолітніх дітей з відповідачкою та визначення їх місця проживання за місцем проживання позивача.
Відповідно до ст.ст.180,181 СК України батьки зобов»язані утримувати дітей до повноліття, за рішенням суду аліменти на утримання дітей присуджуються з того з батьків, хто проживає окремо від дітей у твердій грошовій сумі або у частці від доходу.
Оскільки колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей, якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за місцем проживання батька ОСОБА_1, то вважає безпідставними також його позоні вимоги про стягнення аліментів з відповідачки ОСОБА_2 на уримання малолітніх дітей. А тому рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 січня 2013 року підлягає скасуванню також і в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей з ухваленням нового рішення про відмову в позові в зазначеній частині.
На підставі ст.ст. 160,161, 180,181 СК України, принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року та керуючись ст.ст. 209,218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 січня 2013 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітніх дітей відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: