У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 листопада 2006 року                                                                                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса, мотивуючи тим, що після закінчення строку дії поруки та за відсутності боргового документа, приватний нотаріус вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру, яка була заставлена ним в забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань перед ОСОБА_2 по поверненню боргу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2003 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2004 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2003 року в частині стягнення судових витрат змінено. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2004 року, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

            Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

              Судді:                                                                                Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Охрімчук Л.І.