Справа № 2а-103-2007

           ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2007 року Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді    Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

з участю представника відповідача Зубко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка у залі суду адміністративну

справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального

захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визнання

дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації протиправними, стягнення з відповідача недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за 2003-2007 роки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ( категорія 1 ), перебуває на обліку в УПСЗН Баришівської райдержадміністрації і відповідно до ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " має право на компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п,яти мінімальних заробітних плат щорічно, розмір якої визначається на момент виплати. Відповідач в порушення зазначеного Закону, вказану компенсацію виплачував у значно меншому розмірі. На вимогу здійснити доплату недоотриманої суми, було відмовлено, що і стало причиною звернення до суду.

Різниця між належною та виплаченою сумою складає 5457 гривень Оскільки дії відповідача носять протиправний характер, просить суд в позові визнати дії відповідача протиправними, стягнути з відповідача недоплачену допомогу на оздоровлення за 2003-2007 роки в сумі 5457гривень.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав в повному об,ємі та пояснив суду,що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорія, перебуває на обліку в УПСЗН Баришівської райдержадміністрації. Згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат щорічно. Згідно поданого розрахунку недоотриманих сум на оздоровлення в 2003-2007 роках недоотримав 5457 гривень. Просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов,язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2003-2007 роки у сумі 5457 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Зубко Н. В. заявлений позов не визнала та пояснила, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення за 2004 -2007 роки позивачеві проведена у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.96 № 836 і від 12.07.05 № 562. Управління праці та соціального захисту населення не є розпорядником бюджетних коштів, діє в межах наданих йому асигнувань і не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України. Зазначила, що позивач пропустив річний строк для звернення до адміністративного суду щодо вимог за 2003-2007 роки. Просить застосувати річний строк звернення до адміністративного суду і відмовити в позові.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка зважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення позивачки НОМЕР_1 видане 27.03.1998 року, перебуває на обліку в Баришівському управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації та не заперечується сторонами.

За ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві проведена за 2003 рік -26 грн.70 коп. в серпні 2004 року, за 2004 рік - 26 гривень 70 копійок в лютому 2005 року; за 2005 рік -120 гривень в жовтні 2005 року; за 2006 рік -120 гривень в жовтні 2006 року; за 2007 рік -120 гривень в лютому 2007 року, що підтверджується довідкою № 798 від 24.07.2007 року.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення ліквідаторам аварії на ЧАЕС 2 категорії - п"ять мінімальних заробітних плат (дію абзацу третього частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р.).

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Також судом встановлено, що позивач зверталася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату їй допомога на оздоровлення, однак відповідач своїм листом від 22.06.07 № 181 відмовив у перерахунку та виплаті.

Спірні правовідносини регулюються ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується евакуйованим із зони відчуження у 1986 році» включаючи дітей, - в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно ч. 7 цієї статті розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.

З наведеного випливає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, а тому виплата відповідачем щорічної допомога на оздоровлення в 2007 році у фіксованому розмірі 120 гривень, тобто меншому ніж встановлено законом, порушує права позивача і такі дії слід визнати протиправними як такі, що суперечать вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб,  про захист яких вони просять.

Враховуючи, що суд визнає неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу в неповному розмірі допомоги на оздоровлення в 2007 році, а також те, що така виплата вираховується, керуючись розміром мінімальної заробітної плати на момент виплати такої допомоги, суду вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов,язати відповідача нарахувати позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи, що суд визнає неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу в неповному розмірі допомоги на оздоровлення в 2007 році а також те, що така виплата вираховується, керуючись розміром мінімальної заробітної плати на момент виплати такої допомоги, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі встановленому ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В судовому засіданні встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався в серпні місяці 2004 року отримавши 26 гривень 70 копійок на оздоровлення за 2003 рік та отримуючи всі наступні роки допомогу на оздоровлення, однак за захистом свого порушеного права в порядку цивільного судочинства до суду не звернувся.

Вимоги позивача про стягнення недоплачених коштів на оздоровлення за період з 2003 по 2007 роки включно не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно ст. 100 КАС України пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.

Враховуючи, що позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, відсутні поважні причини пропуску цього строку, які б позбавляли позивача пред'явити позов до суду з 2003 року, а також беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в позові в частині стягнення недоплаченої допомога на оздоровлення за 2003-2007 роки у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача недоплачених сум допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то суд відмовляє з цій частині, керуючись п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», згідно якого на 2006 рік зупинена дія ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції України положень ст.29,36, частини другої статті 56, частини другої ст..62, частини першої ст.66, пунктів 7,9,12,13,14, 23, 29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101,103,111 Закону України " Про державний бюджет", визнав такими, що не відповідають Конституції України дані положення закону.

Пункт 2 статті 152 Конституції України встановлює, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " почала знову діяти із 09.07.2007 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність застосування постанов Кабінету Міністрів України для визначення розміру виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки вони є необгрунтованими і суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.96 року № 836 та від 12.07.05 року № 562 всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі, встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення з твердій грошовій сумі.

Виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, а також враховуючи, що згідно ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 60), при вирішенні даного спору має застосовуватися ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 83 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якою встановлено розміри мінімального заробітку на час виплати позивачу допомоги на оздоровлення.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

- копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, категорія 1 НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 27.03.1998 року;

- довідкою управління праці та соціального захисту населення Баришівської райдержадміністрації № 181 від 2.07.2007 року про перебування на обліку та про виплату ОСОБА_1 в лютому 20007 року 120 гривень компенсації на оздоровлення;

- іншими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст, 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», керуючись ст.ст. 2, 4, 9,11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі меншому ніж встановлено ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Баришівський районний суд Київської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.