№2-11/07

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26 жовтня 2007р. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Чернецького В.А.,

при секретарі Купрєєнко А.С.,

з участю позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

представників відповідача Вікулкіной Г.В., Шукіной І.А.,

розглянувши на судовому засіданні в залі суду у м. Костянтинівка справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ТОВ Торгівельна компанія "Кристал" про стягнення заробітної плати

і середнього заробітку за затримку виплати розрахункових при звільненні,

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1, звернулась до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення

заробітної плати на день звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати

належних їй розрахункових сум, вказуючи наступне.

13 Квітня 2005р. позивачка була звільнена з ТОВ "ТК Кристал" на підставі наказу від

13.04.2005р. № 181 за ст.40.п.3 КЗпП України з займаною посади заступника директора по якості -

начальника відділу технічного контролю. У квітні 2005р. позивачка звернулась до

Костянтинівського міськрайонного суду з позовом до ТОВ "ТК Кристал" про поновлення на

роботі і стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. 04 жовтня 2005р. рішенням

Костянтинівського міськрайонного суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було

відмовлено. Не погодившись із рішенням суду позивачка надала апеляційну скаргу до

Апеляційного суду Донецької області в якій просила скасувати рішення Костянтинівського

міськрайонного суду і постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. 19 грудня

2005р. Апеляційний суд Донецької області постановив нове рішення, яким скасував рішення

Костянтинівського міськрайонного суду від 04 жовтня 2005р., поновив позивачку на роботі на

посаді заступника директора на якості - начальника відділу технічного контролю в ТОВ "ТК

Кристал", стягнув з ТОВ "ТК Кристал" середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі

6480,16 грн., а також моральну шкоду у розмірі 500 грн. 20 Грудня 2005р. ОСОБА_1 прийшла до

ТОВ "ТК Кристал" приступити до роботи, однак їй це не дозволили, та не пустили до робочого

місця. 21 Грудня 2005р. позивачка звернулась до Державної виконавчої служби, щодо

невиконання рішення Апеляційного суду Донецької області адміністрацією ТОВ "ТК Кристал". 23

Грудня 2005р. державному виконавцю для виконання вищевизначеного рішення суду на ТОВ "ТК

Кристал" охоронники не дозволили увійти у контору підприємства, чим перешкоджали вчиненню

виконавчих дій та виконанню рішення суду. Про це було складено акт державного виконавця.

Тільки 25 січня 2006р. ТОВ "ТК Кристал" надав позивачці наказ №44-к від 24.01.2006р. про

поновлення на роботі, з яким вона була ознайомлена 25.01.2006р. 25.01.2006р. ОСОБА_1

звільнилась з ТОВ ТК "Кристал" за власним бажання, відповідно ст. 38 КЗпП України. Таким

чином, рішення Апеляційного суду Донецької області від 19.12.2005р. було виконано тільки

24.01.2006р. При звільненні, в порушення вимог ст.116 КЗпП України ТОВ ТК "Кристал" не

виплатило позивачці всіх належних сум, які проводяться в день звільнення. Середня місячна

заробітна плата складає 800,00 грн., яку вона отримувала кожен місяць, працюючи на ТОВ "ТК

Кристал". Крім того, згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або

уповноваження ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116

цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні

виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного

розрахунку. Уточнюючи позовні вимоги просила суд стягнути з відповідача на її користь із

розрахунку 38,62 грн. середньоденного заробітку за 376 робочих днів з моменту звільнення по

день винесення рішення судом у загальній сумі 14598,36 грн..

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали

підстави позову, вказані у позовній заяві, та, уточнюючи позовні вимоги просили суд стягнути з

відповідача на підставі ст. 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки виплати

розрахункових по день винесення рішення судом. Тобто з дня звільнення з 25 січня 2007р. за 672

дня із розразунку середньоденного заробітку у 38,62 грн, а всього стягнути - 25952,64 грн.. В

останній частині позов підтримали у повному обсязі. Также позивачка суду довела, що вона на

прикінці січня 2006 року перенесла сильний нервовий стрес з вини відповідача, з 20.01.2006 року

була залічена на „Д" облік з діагнозом гипертонічна хвороба 2 ст., ішемічна хвороба серця, та

приймала інтенсивну терапію. З 20.04 по 26.05.2006 року знаходилась під постійним наглядом

дільничого лікаря та їй проводилося стаціонарне лікування на дому у зв*язку з ускладненням

гіпертонічної хвороби 3 ст.. Вона мешкає із чоловіком - інвалідом першої групи. Оскільки

останній потребує постійного догляду, то вона не мала змоги стаціонарно лікуватися у лікарні,

тому доглядала за ним і стаціонарно лікувалася на дому. Просила суд врахувати ці обставини та

вважати звернення до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час

затримки розрахункових понад трьох місяців з дня звільнення поважними та поновити цей строк

позовної давності для вказаних вимог.

Представник відповідача Вікулкіна Г.В. позов не визнала та пояснила суду наступне.

Рішення Апеляційного суду від 19.12.2005р. про поновлення позивачки на роботі відповідач

отримав тільки 24 січня 2006 року. Тому, до цього позивачку до роботи не допускали. Після

отримання копії рішення, негайно був виданий наказ про її поновлення на роботі на раніше

займаній посаді та позивачку допустили до роботи. Але на другий день позивачка звільнилася за

власним бажанням. За один день фактичної роботи підприємство у день звільнення з нею

розрахувалося. Тобто підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати

розрахункових немає.

Представник відповідача Шукіна І.А. повністю підтримала підстави невизнання позову,

вказані Вікулкіной Г.В..

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 знаходилась у трудових

відносинах з ТОВ "ТК Кристал" з 01 листопаду 2000р. по день звільнення 25 січня 2006р.,

тривалий час працювала на посаді замісника директора по якості - начальника відділу технічного

контролю. Наказом №181 від 13.04.2005р. по підприємству вона була за ініціативою власника

звільнена з займаної посади. За рішенням Апеляційного суду від 19 грудня 2005 року позивачка

була поновлена на роботі, з відповідача стягнуто середній заробіток позивачки за час вимушеного

прогулу за 168 робочих днів із розрахунку 38,62 грн. середньоденного заробітку - 6480,16 грн.,

також стягнуто у рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн. (ас. 6-7). За рішенням суду

ОСОБА_1 була фактично поновлена на роботі тількі 24 січня 2006 року (наказ №44к від 24 січня

2006 року). 20 Грудня 2005р. ОСОБА_1 прийшла до ТОВ "ТК Кристал" приступити до роботи,

однак їй це не дозволили, та не пустили до робочого місця. 21 Грудня 2005р. позивачка звернулась

до Державної виконавчої служби, щодо невиконання рішення Апеляційного суду Донецької

області адміністрацією ТОВ "ТК Кристал". 23 Грудня 2005р. державному виконавцю для

виконання вищеназваного рішення суду на ТОВ "ТК Кристал" охоронники не дозволили увійти у

контору підприємства, чим перешкоджали вчиненню виконавчих дій та виконанню рішення суду.

Про це було складено акт державного виконавця. 25 Січня 2006 року позивачка звільнилася за

власним бажанням за ст.38 КЗпП України - наказ №22 від 25.01.2006р.. Вказане підтверджується

трудовою книжкою позивачки (ас. 75-78). Тобто до роботи позивачку до 24.01.2006р. відповідач

не допускав, про що свідчить Акт державного виконавця (ас. 28).

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка дійсно перебувала у трудових відносинах з відповідачем,

за рішенням Апеляційного суду від 19 грудня 2005р. звільнення позивачки відповідачем 13 квітня

2005р. з ТОВ "ТК Кристал" на підставі наказу від 13.04.2005р. № 181 за ст.40.п.3 КЗпП України з

займаною посади заступника директора по якості - начальника відділу технічного контролю -

визнано незаконним. Запис про звільнення від 13.04.2005 року була анульована (ас.8). Рішення

Апеляційного суду підлягає виконанню з дня його винесення та обов*язково до виконання усіх,

кого це стосується. Тобто, слід вважати, що фактично позивачка була поновлена на роботі з

19.12.2005 року та їй повинна була нараховуватися заробітна плата. Із рішення Апеляційного суду

. вбачається, що у судовому засіданні був присутній представник відповідача і давав свої пояснення.

Тому суд вважає, що посилання відповідача на те, що йому не було відоме рішення суду до

отримання його копії, безпідставним і, таким чином, сторона намагається увійти від

відповідальності за порушення трудового законодавства. Тільки з вини відповідача позивачка з

дня її поновлення на роботі протягом більш ніж місяця не мала змоги приступити до її виконання.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність стягнення заробітку позивачки з відповідача з

19.12.2005р. по день звільнення - 25.01.2006 року у розмірі 800 грн., що просить позивачка і цей

розмір представниками відповідача не оспорювався.

Позивачка на прикінці січня 2006 року перенесла сильний нервовий стрес, з 20.01.2006

року була залічена на „Д" облік з діагнозом гіпертонічна хвороба 2 ст., ішемічна хвороба серця, та

приймала інтенсивну терапію. З 20.04 по 26.05.2006 року знаходилась під постійним наглядом

дільничого лікаря та їй проводилося стаціонарне лікування на дому у зв*язку з ускладненням

гіпертонічної хвороби 3 ст. (ас. ). Вона мешкає із чоловіком - інвалідом першої групи. Оскільки

останній потребує постійного догляду, то вона не мала змоги стаціонарно лікуватися у лікарні,

тому доглядала за ним і стаціонарно лікувалася на дому. За наданих обставин суд вважає, що

позивачка дійсно з поважних причин пропустила строк позовної давності, передбачений ст. 236

КЗпП України, відносно вимог стягнення середнього заробітку за час затримки розразункових, та

поновив цей строк, приймає до уваги її вимоги.

Позивачка просить стягнути з відповідача середній заробіток з дня звільнення за 672 дня із

розрахунку середньоденного заробітку у 38,62 грн, а всього стягнути - 25952,64 грн.. Суд

приходить до висновку, що цю вимогу слід задовольнити частково, бо з моменту звільнення по

день винесення рішення суду минуло 441 робочий день, середньоденний заробіток позивачки

складав 38.62 грн., що встановлено рішенням Апеляційного суду. Тобто, підлягає стягненню

згідно ст. 117 КЗпП за весь час затримки виплати розрахункових 17031,42 грн. (441 х 38,62), а

також слід стягнути залишок невиплаченої зарплати у сумі 800,00 грн..

На підставі визначеного і керуючись ст.34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.116,

117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, п.2ст.367 ЦПК України, суд -

 

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити строк позовної давності для звернення в суд із заявою

про стягнення среднього зарабітку за час затримки розрахункових як пропущений з поважних

причин.

Стягнути з ТОВ Торгівельна компанія "Кристал" на користь ОСОБА_1

невиплачену на день звільнення середню заробітну плату у розмірі 800 (вісімсот) гривень та

середній заробіток за час затримки виплати розрахункових у розмірі 17031 (сімнадцять тисяч

тридцять одну) гривню 42 копійки, а всього стягнути 17831 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять

одну) гривню 42 копійки.

Стягнути з ТОВ «ТК «Кристал» державне мито у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) гривень, та

витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцяти) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Донецької області через

Костянтинівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви про

оскарження, яка може бути подана не пізніше ніж у десятиденний термін з моменту оголошення

рішення.