Справа № 22-ц-6658/12 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.

Провадження № 22-ц/780/297/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В.Д.

Категорія 19 12.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів: Корзаченко І.Ф., Березовенко Р.В.,

при секретарі Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 07 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Макарівської селищної ради Київської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Головне управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, управління Держкомзему у Макарівському районі, комунальне підприємство «Макарівське бюро технічної інвентаризації», приватне підприємство «Солгер» про визнання попереднього договору купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки недійсним, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, про визнання недійсним рішення Макарівської селищної ради № 561-32-05 від 01 грудня 2008 року, про вилучення з АІС бази даних Центру ДЗК у Київській області запису про реєстрацію кадастрового номеру 3222755102:00:009:0035 присвоєного відповідачу ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0, 25 га,

встановила:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Макарівської селищної ради Київської області про визнання попереднього договору купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки недійсним, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Позов мотивувала тим, що на підставі попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_3, яка є її матір'ю, вирішила відчужити відповідачу ОСОБА_4 належні їй на праві власності 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована біля будинку.

Позивач зазначила, що вказаний правочин має бути визнаний недійсним, оскільки його вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Крім того, вона з народження проживає у зазначеному будинку, тому попереднім договором порушуються її конституційні права та інтереси.

Збільшивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати рішення Макарівської селищної ради від 01 грудня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації щодо виготовлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та вилучити з АІС бази даних Центру ДЗК у Київській області запис про реєстрацію кадастрового номеру земельної ділянки ОСОБА_3

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 07 вересня 2012 року у задоволенні позову про визнання попереднього договору купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням від 18 лютого 2013 року ОСОБА_2 відмовлено в позові про визнання недійсним рішення Макарівської селищної ради № 561-32-05 від 01 грудня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації щодо виготовлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку та вилучення з АІС бази даних Центру ДЗК у Київській області запису про реєстрацію кадастрового номеру 3222755102:00:009:0035 присвоєного відповідачу ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0, 25 га.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 07 вересня 2012 року, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_3), 15 лютого 2006 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з 1/2 частки житлового будинку в АДРЕСА_1.

Вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом 17 березня 2006 року було зареєстровано у КП КОР «Макарівське БТІ» .

На підставі рішення Макарівської селищної ради від 01 грудня 2008 року № 561-32-05, відповідачці 17 лютого 2010 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

19 лютого 2010 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено попередній договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Предметом договору купівлі-продажу є ? частина житлового будинку в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2500 га, що розташована біля будинку, з цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка по справі, ОСОБА_2 не є власником нерухомого майна, а лише член сім'ї власника нерухомого майна.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до вимог ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, визнається судом недійсним.

Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не надала доказів невідповідності вказаного правочину положенням зазначених статей та доказів того, що його укладенням порушено її конституційне право на житло.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 07 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді