Справа № 1028/766/12 Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.

Провадження № 22-ц/780/2230/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 15.04.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 квітня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнив і мотивував тим, що 16 травня 2012 року відповідач взяв у нього в борг гроші в сумі 4000 гривень, про що власноруч склав розписку. Вказував, що в той же день він із відповідачем домовилися про придбання у останнього мікроавтобуса «Мерседес Бенц» за 20000 гривень, які передав за розпискою. Також передав за розпискою 4000 гривень в борг для оформлення автомобіля на своє ім'я. Посилався, що відповідач не виконав свій обов'язок і не оформив автомобіль на його ім'я, а також не повернув борг 8000 грн. В результаті таких дій йому завдана матеріальна шкода, бо він вимушений протягом 8 місяців орендувати квартиру за 4000 грн. в місяць, а також завдана моральна шкода в розмірі 20000 грн. Просив стягнути на його користь матеріальні збитки в розмірі 69072 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та судові витрати в сумі 6105,32 грн

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2013 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн. В решті позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного

- 2 -

судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2012 року між сторонами було укладено договір позики, за яким відповідач ОСОБА_3 позичив у позивача ОСОБА_2 кошти в сумі 4000 грн. Договір позики був укладений в письмовій формі шляхом складання відповідачем власноруч розписки, в якій вказані як дата і сума позики, так і строк її повернення (а.с.10). В обумовлений договором позики строк - 16 липня 2012 року відповідач кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Також судом встановлено, що 16 травня 2012 року відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача ОСОБА_2 кошти в сумі 20000 грн. для оформлення генерального доручення з правом продажу на розпорядження автомобілем «Мерседес Бенц-410» р.н. НОМЕР_1 1991 року випуску, яке зобов'язався оформити на протязі тижня.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами, в тому числі розписками.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи кошти в сумі 4000 грн. суд виходив з того, що позивачу завдано матеріальна шкоду в такому розмірі.

Відмовляючи у стягненні 4000 грн. за іншою розпискою суд керувався тим, що позивач не надав оригінал цієї розписки.

Відмовляючи у стягненні 20000 грн., суд вважав, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за яким позивач передав відповідачу кошти в сумі 20000 грн., а відповідач передав позивачу автомобіль, а відтак підстави для стягнення переданих коштів відсутні, як і відсутні підстави для відшкодування решти матеріальних і моральних збитків.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Стягуючи на користь позивача кошти в сумі 4000 грн. суд визначив їх правову природу як завдану позивачу матеріальну шкоду. Однак такі висновки суду суперечать матеріалам справи та його ж посиланням на те, що дані кошти є позикою. Наведене свідчить про непослідовність та суперечність висновків суду, що порушує вимоги процесуального закону до законності і обгрунтованості судового рішення.

Також, суд в порушення вимог ст.10 ЦПК України не сприяв повному і всебічному з'ясуванню обставин справи, зокрема не сприяв наданню позивачем оригіналу розписки про отримання відповідачем 4000 грн. в борг, копія якої додана до позову і є у справі і яка надана позивачем для огляду апеляційному суду в оригіналі.

Крім того, вирішуючи спір, суд прийшов до помилкового висновку про укладення між сторонами договору купівлі-продажу автомобіля «Мерседес-Бенц». Так суд не звернув уваги на те, що згідно наявної у справі розписки відповідач зобов'язався лише видати позивачу доручення щодо розпорядження автомобілем, а не укласти договір купівлі-продажу. В той же час в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу, який би відповідав вимогам закону, зокрема договір, передбачений п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також мотоциклів, причепів та інших транспортних засобів, затверджений постановою КМ України від 7 вересня 1998 року №1388 з наступними

- 3 -

змінами. Отже суд невірно з'ясував характер правовідносин, які виникли між сторонами, та правову природу коштів в сумі 20000 грн., переданих за розпискою.

Відмовляючи у стягненні моральної шкоди та решти матеріальних збитків, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для їх стягнення, поскільки сторони виконали свої обов'язки за договором купівлі-продажу автомобіля. Проте як вище вказувалося висновок суду про укладення договору купівлі автомобіля є хибним, а відтак висновки і в цій частині неправильні.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальнику у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник повинен повернути гроші в обумовлений догором позики термін.

Судом встановлено, що 16 травня 2012 року між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 укладено два договори позики, за якими відповідач отримав кошти в сумі 8000 гривень (по 4000 грн. за кожною розпискою), які зобов'язався повернути в строк до 16 липня 2012 року, що стверджується наданими позивачем оригіналами письмових розписок, копії яких є у справі. З огляду на те, що відповідач не повернув позивачу отримані кошти в обумовлені розписками строки, чим порушив права позивача, то відповідно до закону та умов договорів суд задовольняє вимоги і стягує борг за договорами позики на користь позивача в розмірі 8000 грн.

Вимоги в частині стягнення коштів в сумі 20000 грн. підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого.

Судом встановлено, що 16 травня 2012 року між сторонами була досягнута домовленість про придбання позивачем ОСОБА_2 у відповідача ОСОБА_3 автомобіля «Мерседес Бенц-410» р.н. НОМЕР_1 1991 року випуску. На підставі домовленості в цей же день відповідач отримав від позивача кошти в сумі 20000 грн. та зобов'язався оформити на ім'я останнього генеральне доручення на розпорядження автомобілем

- 4 -

«Мерседес Бенц-410» р.н. НОМЕР_1 1991 року випуску, яке зобов'язався оформити на протязі тижня. Однак доручення не було оформлене протягом тижня, договір купівлі між сторонами не укладався. Крім того, при огляді автомобіля з'ясувалося, що номер кузова містить ознаки підробки.

За таких обставин, з урахуванням того, що договір купівлі-продажу автомобіля у встановленому законом порядку між сторонами не укладався, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 набув гроші від позивача безпідставно, а відтак дані кошти згідно положень ст.ст.1212, 1213 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

Позовні вимоги в частині стягнення коштів, витрачених позивачем на оренду житла за 8 місяців в розмірі 32000 грн., задоволенню не підлягають, поскільки позивач не надав доказів про причинно-наслідковий зв'язок між його витратами на оренду житла і діями відповідача. З матеріалів справи вбачається, що договір оренди житла був укладений позивачем 7 квітня 2012 року і строк дії його вказаний із 7 квітня 2012 року до 7 квітня 2013 року. Отже позивач почав орендувати житло до 12 травня 2012 року, тобто до виникнення правовідносин із відповідачем, а відтак намагання позивача пов'язати витрати на оренду із передачею коштів відповідачу, необгрунтовані.

Вимоги про стягнення 9072 грн., як мінімального прожиткового мінімуму за 8 місяців задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються на вимогах закону, який не передбачає стягнення таких коштів.

Також не підлягають до задоволення вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч положенням ст.60 ЦПК України позивач не надав суду жодного доказу, передбаченого ст.57 ЦПК України, який би підтверджував факт заподіяння йому моральної шкоди в результаті дій відповідача і такі у справі відсутні.

Згідно положень ст.88 ЦПК України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2013 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 8000 гривень; безпідставно отримані кошти в розмірі 20000 гривень та судові витрати в сумі 350 гривень. В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________