Номер провадження № 22-ц/785/1695/13

Головуючий у першій інстанції Максимович

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Парапана В.Ф., Драгомерецького М.М.

при секретарі - Горновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та вартості тину,

встановила:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 в якому мотивуючи тим, що відповідач прострочив виконання робіт, вартість яких складає 14824,0 грн., просить суд стягнути 3% від їх вартості за кожен день прострочки з 01.09.2006 року по 01.03.2007 року ( за 183 дні) в розмірі 81384 грн. Та мотивуючи тим, що відповідач винен йому грошові кошти за металевий тин просить суд стягнути з відповідача вартість металевого тину в розмірі 17206 грн. з урахуванням інфляції гривні 183% плюс 3% річних з суми 8724 грн. за п'ять років (з 02.02.2007р по 02.02.2012р).

10 серпня 2012 року провадження по справі в частині позовної вимоги про стягнення грошових коштів за тин було закрите у зв'язку з набранням законної сили рішення апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2011 року з приводу спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені вимоги про стягнення грошових коштів за тин.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не прибув, був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, не повідомив про причини не явки.

Заочним рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті.

Так, рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2011 року, яке ніким не було оскаржено до касаційного суду, було встановлено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором підряду слід стягнути лише 14824 грн., в частині стягнення неустойки в сумі 81420 грн. цим рішенням було відмовлено в повному обсязі у зв'язку з відсутністю необхідних та належних доказів.

Зазначені обставини на підставі ст.60 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Позивач знову звернувся до суду з тотожними вимогами 07.02.2012р., в яких, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» знову просив стягнути з відповідача неустойку в сумі 81384 грн., вартість забору на суму 17206 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а також визнати за відповідачем право власності на автомобіль, яким він користується за генеральною довіреністю.

Ухвалою суду від 23.02.2012р. було відкрито провадження тільки щодо стягнення неустойки та вартості металевого забору. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди та визнання права власності були повернуті позивачеві.

Вказана ухвала в апеляційному порядку оскаржена позивачем не була.

Ухвалою від 10.08.2012р. було закрито провадження щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення вартості металевого забору.

Вказана ухвала позивачем в апеляційному порядку також оскаржена не була.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ст. 256 ЦК України передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи, що заявлена позивачем позовна вимога стосується заборгованості, яка виникла за період з 01.09.2006 року по 01.03.2007 року та ОСОБА_1 звернувся до суду 07 лютого 2012 року, суд першої інстанції правильно вказав, що строк позовної давності, на час звернення ОСОБА_1 сплинув, а тому позовна вимога щодо стягнення 3% від вартості робіт (14824 грн.) за кожен день прострочки з 01.09.2006 року по 01.03.2007 року (за 183 дні) в розмірі 81384 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Вимоги, викладені в апеляційній скарзі щодо стягнення вартості забору та моральної шкоди не можуть бути розглянуті апеляційним судом, так як з цього приводу судом першої інстанції були винесені інші судові рішення (ухвали від 23.03.2012р. та 10.08.2012р.) які набрали законної сили, позивачем не були оскаржені.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький