Справа № 2-217/13 Головуючий у І інстанції Тиханський О.Б.

Провадження № 22-ц/780/2169/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 46 12.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

за участю секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позову вказувала, що від шлюбу між сторонами, що зареєстрований 16.07.2012 року, мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, однак шлюбні відносини не склалися та носять формальний характер. Враховуючи вищезазначене, просила суд розірвати шлюб та залишити сина проживати разом з нею.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та провадження по справі закрити.

Свої доводи обґрунтовує тим, що на момент подання позивачем позовної заяви їхньому сину ще не виповнився один рік, а відтак, відповідно до ч.2 ст. 110 Сімейного кодексу (далі-СК) України, не мала права звертатись з позовом про розірвання шлюбу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, шлюб між сторонами зареєстровано 16.07.2011 року (а.с.4).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя сторін із збереженням подружніх стосунків є неможливим, оскільки шлюб носить формальний характер.

У відповідності до ч.2 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

У відповідності до ч.3 ст.121 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, наслідком подання позовної заяви про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання зазначених вище вимог, - є повернення позовної заяви позивачеві.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, позивач свою вимогу обґрунтовувала в тому числі й тим, що останній під час чергової сварки висловлювався нецензурними словами, пошкодив вхідні двері до квартири та скло в міжкімнатних дверях, в підтвердження чого надала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.09.2012 року (а.с.11).

Ч.2 ст.110 СК України не передбачено, що обов'язковою умовою для застосування виняткових випадків, вистановлених цією статтею,має бути факт вчинення одним з подружжя злочину по відношенню до іншого чи дитини, який би підтверджувався обвинувальним вироком у кримінальній справі, а відтак, достатньою підставою для звернення до суду, зокрема, з позовом про розірвання шлюбу протягом одного року після народження дитини, вважається факт вчинення протиправної поведінки, яка містить ознаки злочину, підтвердженого іншими належними і допустимим доказами (показаннями свідків, актами судово-медичного дослідження тощо), без порушення кримінальної справи.

Таким чином, позивач подала позовну заяву з дотриманням вимог ч.2 ст.110 СК України.

У відповідності до ст.51 Конституції України, ст.ст. 24, 56 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу та його збереження не допускається.

У відповідності до вимог ст.ст. 56, 104, 105 Сімейного кодексу (далі-СК) України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини внаслідок розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були обов'язковою підставою для скасування рішення, підстав для закриття провадження у справі немає, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: