1 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

   Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ВАТ “Ківерцівське РТП”, виконавчого комітету Ківерцівської міської ради про визнання ордеру недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 вересня  2004 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2001 р.  ОСОБА_1. звернулася  в суд з позовом до ОСОБА_2 про виселення з АДРЕСА_1 без надання іншого помешкання.

В червні 2003 р. ОСОБА_2 пред'явила в суді позов до ОСОБА_1., ВАТ “Ківерцівське РТП”, виконавчого комітету Ківерцівської міської ради про визнання ордеру недійсним.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.01.2004 р. справи за цими позовами об'єднані в одне провадження.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.03.2004  р. позов  ОСОБА_1. задоволено, а позов ОСОБА_2 задоволено частково: поновлено її в черзі на отримання житла, а в решті вимог відмовлено. Додатковим рішенням цього суду від 16.07.2004 р. ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні вимог про визнання ордеру недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 2.09.2004 р. рішення та додаткове рішення місцевого суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду ухвали апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення та додаткове рішення місцевого суду з направленням справи на новий розгляд, апеляційний суд виходив з того, що при задоволенні позову про виселення місцевий суд вирішив питання про права і обов'язки особи, яку не притягнув до участі в справі, оскільки своїм рішенням виселив зі спірної квартири як відповідачку ОСОБА_2, так і ОСОБА_3, якого не залучав до участі в справі як відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 вересня  2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :