ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2-2597/12
провадження № 2/753/390/13
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Куренков Є.С.,
при секретарі Гаврилюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 103 по вул. Кошиця, 5А в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом та визнання права на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 28.10.2012 року звернулась до суду з позовною заявою до відповідачки про усунення від права на спадкування за законом та визнання права на спадкове майно.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала та пояснила, що позивачка проживала однією сім'єю та вела спільне господарство з ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2. Від шлюбу ОСОБА_5 мав двох доньок: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які в останні роки життя батька не спілкувались з ним, не допомагали, не цікавились його здоров'ям,а його лікуванням та похованням займалась позивачка.
Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому на майно не може поширюватись режим спільної сумісної власності.
Представник третьої особи Головного управління юстиції в м. Києві, який діє на підставі довіреності надіслав до суду письмові пояснення в яких просив розглядати зазначену справу за наявними документами та доказами і постановити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухавши пояснення представниці позивачки, представника відповідачки, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, про що Книзі реєстрації актів про смерть Відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено запис №2370 року ( а. с. 8).
04.11.2005 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва встановлено факт перебування ОСОБА_2 у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_5, 1929 р. н. в період з 22.02.1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінено черговість одержання ОСОБА_2 права спадкування за законом і визнано ОСОБА_2 спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та садового будинку АДРЕСА_3( а. с. 9-12).
23.01.2006 року рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2005 року в частині зміни черговості одержання права на спадкування та виділу частки у спадковому майні скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заявленого позову в цій частині ( а. с. 9-14).
На запит суду Одинадцята Київська державна нотаріальна контора надіслала копію спадкової справи №2410 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернулась до Одинадцятої Київської державної контори із заявою про прийняття спадщини ( а. с. 47).
22.10.2004 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_3 визначено додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, з моменту вступу рішення в законну силу ( а. с. 49).
06.06.2007 року Апеляційний суд Донецької області касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилив, рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.01.2006 року залишив без змін. Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судового рішення апеляційної інстанції відсутні, виходячи з того, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування та виділу частки у спадковому майні Апеляційний суд м. Києва виходив з того, що доказів, які б свідчили, що через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво ОСОБА_5 був у безпорадному стані, позивачкою не надано, піклування і надання допомоги за відсутності умов, передбачених ст. 1259 ЦК України, не тягне за собою зміну черговості одержання права на спадкування, факт несення витрат на поховання, утримання спадкового майна не мають правового значення при вирішенні питання про зміну черговості права на спадкування ( а. с. 56).
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив про те, що знає ОСОБА_5 з 70-х років, було в нього дві дочки, яких кілька разів бачив на дачі,оскільки покійний проживав переважно на дачі один, а згодом з ОСОБА_2, це була одна сім'я з одним бюджетом, а квартиру він здавав в оренду, після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_2 поховала його і розшукувала дочок.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив про те, що є внуком ОСОБА_2 та допомагає доглядати могилу покійного ОСОБА_5.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила про те, що разом з покійним ОСОБА_5 вони разом у 1985 році заселялись в будинок, з ОСОБА_2 в будинку вони не проживали приїздили лише по пенсію, жили дружно,дітей покійного ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила про те, що проживала неподалік від ОСОБА_5 з яким спілкувалась, дітей його в тому помешканні ніколи не бачила і участі в його житті вони не брали, дача перебувала у такому стані що потрібно було доглядати, доньки батькові не допомагали.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила про те, що діти ОСОБА_5 перебували з ним у напружених стосунках, умови життя з сім'єю були нестерпні, вимушений був спати на кухні, хворів, відмовлявся від госпіталізації, оскільки за фахом вона медсестра надавала йому невідкладну медичну допомогу.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні підтвердив факт спільного проживання ОСОБА_5 з яким він їздив рибалити, разом підробляли.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила про те, що не знає дітей покійного ОСОБА_5.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила про те, що є донькою позивачки і з 1997 року допомагала на дачі, білили, ремонтували, на 70-річчя ОСОБА_5 намагались з мамою розшукати доньок ОСОБА_5 для того щоб запросити на ювілей, через довідкове бюро вдалось розшукати ОСОБА_4, яка відмовилась спілкуватись, ОСОБА_5 з доньками не спілкувався.
Згідно із ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 13 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року, який діяв до 01.01.2004 року, реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей. Права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Згідно із ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Таким чином, суд вважає, оскільки за період з 1997 року по 01.01.2004 року на території України діяв Кодекс про шлюб та сім'ю відповідно до якого час виникнення прав та обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану, відповідачка не ухилялась від надання допомоги спадкодавцю, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом та визнання права на спадкове майно необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.10,60, 61, ч.3 ст. 209,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст. ст.1216, 1217,1222,1261,1264 ЦК України, ст. ст. 13,22 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року , ст. 60 СК України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом та визнання права на спадкове майно - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання його копії.
Суддя