У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на судові рішення щодо неї.

За вироком Рівненського міського суду від 01 березня 2005 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима,

засуджена: за ст. 190 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; за ст. 364 ч. 1 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік; за ст. 366 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої та з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України суд постановив звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 2 роки.

Суд постановив стягнути з ОСОБА_1       173 002 грн. 50 коп. на користь потерпілої ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2005 року зазначений вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що перебуваючи на посаді директора ТзОВ “Київ”, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом обману та зловживання довірою вона заволоділа коштами ОСОБА_2 в сумі 94 000 грн., обіцяючи включити потерпілу до складу учасників указаного ТзОВ. Після цього засуджена надала ОСОБА_2 підроблений протокол загальних зборів учасників ТзОВ, куди внесла завідомо неправдиві відомості про включення ОСОБА_2 до складу учасників товариства.

Продовжуючи зловживати своїм службовим становищем і довірою ОСОБА_2, ОСОБА_1 запропонувала потерпілій укласти договір позики з ТзОВ “Гурт” з метою погашення кредитних зобов'язань ТзОВ “Київ” перед АКБ “Укрсоцбанк”, заволодівши таким чином коштами ОСОБА_2 в сумі 79 002 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень щодо неї, посилаючись на безпідставність її засудження, однобічність та неповноту досудового і судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, та істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженої, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає, що кваліфікація дій засудженої ОСОБА_1 за ст.ст. 190 ч.4, 364 ч.1, 366 ч.2 КК України є правильною і відповідає дослідженим в судовому засіданні доказам.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що сама ОСОБА_1 у своїх показанням не заперечувала факт отримання від потерпілої ОСОБА_2 94 000 грн. на рахунок ТзОВ “Київ” та передачі їй протоколу про включення потерпілої до складу часників ТзОВ, після чого потерпіла перерахувала ще 79 002 грн. 50 коп. в рахунок погашення кредитних зобов'язань товариства перед АКБ “Укрсоцбанк”.

Із змісту показань потерпілої ОСОБА_2 видно, що ОСОБА_1 обіцяла включити її до складу учасників ТзОВ, у зв'язку з чим вона в два етапи передала засудженій 94 000 грн. А після отримання від ОСОБА_1 протоколу про включення її до складу учасників ТзОВ, вона перерахувала ще 79 002 грн. 50 коп. в рахунок погашення кредитних зобов'язань товариства. Підстав не довіряти показанням потерпілої судом встановлено не було.

Крім того, показання потерпілої повністю узгоджуються з іншими наявними у справі доказами, зокрема, даними меморіальних ордерів, актів ревізій КРУ, довідок “Укрсоцбанку”, реєстру внесення коштів, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими дослідженими судом і наведеними у вироку доказами.

Свідки ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду підтвердили, що загальні збори ТзОВ “Київ” з питання включення ОСОБА_2 до складу учасників цього товариства не проводились, що відповідає даним Рівненського міськвиконкому.

Із змісту висновку судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що саме ОСОБА_1 внесла до протоколу загальних зборів учасників ТзОВ “Київ”НОМЕР_1 неправдиві дані про включення ОСОБА_2 до складу учасників цього товариства.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про відсутність у її діях складу злочину та безпідставність її засудження.

 По справі також не встановлено підстав для звільнення засудженої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Посилання засудженої на те, що суд першої інстанції в резолютивній частині вироку неправильно постановив стягнути з неї 179  002 грн. 50 коп. колегія суддів вважає безпідставними.

У ході судового слідства було встановлено, що в результаті вчинення злочину ОСОБА_1 заволоділа грошима потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 173 002 грн. 50 коп. З врахуванням цих обставин в резолютивній частині вироку правильно постановлено рішення про необхідність стягнення цієї суми з ОСОБА_1 на користь потерпілої, оскільки ні в ході досудового слідства, ні під час судового розгляду засуджена не відшкодувала потерпілій заподіяну матеріальну шкоду.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено. Відсутні на це посилання і у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1

Що стосується доводів касаційної скарги стосовно однобічності, неповноти досудового і судового слідств та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, то вони до компетенції касаційного суду не відносяться.

Крім того, із змісту наявної в матеріалах справи ухвали апеляційного суду вбачається, що згадані доводи засудженої були предметом перевірки в апеляційній інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.

                                       Судді:

                Присяжнюк Т.І.                Пошва Б.М.              Федченко О.С.