ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/3492/13 28.03.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Артек»
Про стягнення 6 909,56 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Від позивача: Бесарабчик К.В. - представник за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 5 501,70 грн. заборгованості за поставлений товар згідно накладної №54026 від 01.09.2011, 1 172,71 грн. - пені, 235,15 грн. - 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 було порушено провадження у справі №910/3492/13, розгляд справи було призначено на 12.03.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 розгляд справи було відкладено на 28.03.2013, в зв'язку з неявкою представників відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України , не здійснено оплату отриманого від позивача, за видатковою накладною № 54026 від 01.09.2011, товару в сумі 5 501,70 грн.
Відповідач своїх представників в судове засідання 12.03.2013 та 28.03.2013 не направив, вимоги ухвали суду від 22.02.2013. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, вказаній позивачем в позовній заяві. Причини неявки в судове засідання представників суду не повідомив. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши відповідність наявних копій документів їх оригіналам, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно видаткової накладної за № 54026 від 01.09.2011 на суму 9 001,70 грн., яка підписана представниками позивача та відповідача, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар (банерна тканина) загалом на суму 9 001,70 грн.
Відповідно до сформованого позивачем рахунку-фактури №№60335 від 01.09.2011, загальна вартість товару, що підлягає оплаті, складає 9 001,70 грн.
Згідно з довіреністю типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) №309 від 01.09.2011, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Артек», Поночовного С.В. було уповноважено на отримання товару від позивача на суму 9 001,70 грн. згідно рахунку-фактури №60335 від 01.09.2011.
Відповідно до платіжних доручень №96 від 21.12.2011 на суму 3 000, 00 грн. та №249 від 09.04.2012 на суму 500,00 грн., відповідач здійснив часткову оплату, поставленого йому позивачем, згідно видаткової накладної № 54026 від 01.09.2011, товару, загалом на суму 3 500,00 грн.
Як зазначав позивач у позові, на момент подачі позовної заяви до Господарського суду м. Києва, позивач, відповідно до видаткової накладної № 54026 від 01.09.2011, поставив відповідачу банерну тканину, яку відповідачем було прийнято, але не оплачено в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 5 501,70 грн., а тому позивач і звернувся до суду з зазначеним позовом за захистом своїх прав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач, як продавець, поставив відповідачу товар згідно накладної №54026 від 01.09.2011 на загальну суму 9001,70 грн., а відповідачем вказаний товар прийнято без будь-яких зауважень і заперечень на суму 9 001,70 грн., отримання товару було здійснено уповноваженою особою - Поночовним С.В. згідно довіреністю типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) №309 від 01.09.2011.
Суд, враховуючи те, що оскільки сторонами не було визначено строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно видаткової накладної №54026 від 01.09.2011, а тому згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов'язання відповідачем, яке виникло на підставі видаткової накладної №54026 від 01.09.2011 на суму 9 001,70 грн. починається з моменту отримання товару, тобто з 01.09.2011.
Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар в розмірі 3 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №96 від 21.12.2011 на суму 3 000,00 грн. та №249 від 09.04.2012 на суму 500,00 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем наявний непогашений борг в сумі 5 501,70 грн.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно накладної №54026 від 01.09.2011 на загальну суму 9 001,70 грн., існує непогашена заборгованість в сумі 5 501,70 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар позивачем, але не оплачений відповідачем у повному обсязі - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 5 501,70 грн.
Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, враховуючи те, що на даний час у відповідача існує непогашена заборгованість в сумі 5 501,70 грн. перед позивачем, за поставлений товар згідно накладної №54026 від 01.09.2011 на загальну суму 9 001,70 грн., а тому відповідачем протсорочено виконання свого зобов'язання перед позивачем по повній та своєчасній оплаті отриманого товару за видатковою накладною №54026 від 01.09.2011, а саме: за період з 02.09.2011 по 21.12.2011 - на суму 9 001,70 грн., за період з 22.12.2011 по 09.04.2012 - на суму 6 001,70 грн., а за період з 10.04.2012 по 04.02.2013 - на суму 5 501,70 грн., що згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування стягнення з відповідача 3% річних.
Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних складає:
Сума боргу (грн.) Видаткова накладна №54026 від 01.09.2011Часткова оплата (сума, платіжне доручення)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
9001.70 грн. 02.09.2011 - 21.12.20111113 %82,13
6001.70 грн.3 000,00 грн., платіжне доручення №96 від 21.12.201122.12.2011 - 09.04.20121103 %54.26
5501.70 грн.500,00 грн. платіжне доручення №249 від 09.04.201210.04.2012 - 04.02.20133013 %136.11
Отже, з урахуванням розрахунку суду, загальна сума 3% річних складає 272,50 грн., враховуючи що позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 235,15 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення 3% річних в сумі заявленій до стягнення, а саме в розмірі 235,15 грн.
Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару в розмірі 1 172,71 грн.
Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов??язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов?язання, зокрема і пені, має бути вчинене у письмовій формі, як того вимагає зазначена норма закону. А оскільки між сторонами не було укладено правочину у письмовій формі щодо встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобов'язання у вигляді сплати саме пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 1 172,70 грн. пені не є законною, і задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме 5 501,70 грн. - основного боргу та 235,15 грн. - 3% річних. В іншій частині позовні вимоги - задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Артек» (код ЄДРПОУ 30303870, місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (код ЄДРПОУ 24587464, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-а) основний борг в розмірі 5 501 (п'ять тисяч п'ятсот одна) гривня 70 копійок, 3% річних - 235 (двісті тридцять п'ять) гривень 15 копійок та судовий збір - 114 (сто чотирнадцять) гривень 74 копійки.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата підписання рішення - 02.04.2013