У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 05 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 08 вересня 2005 року ОСОБА_1, 1950 року народження, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі; за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі; за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі; за ст. 129 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 суд визначив остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_1: на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 - 500 грн.; на відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 - 2 267 грн. і 6 000 грн. - моральної шкоди; судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи - 53 грн. 24 коп.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2005 року із зазначеного вироку, в порядку ст. 365 КПК України, виключено вказівку про засудження ОСОБА_1 за ст. 309 ч.1 КК України. В решті вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.

У 2001 році, в м. Євпаторія, у невстановленої слідством особи засуджений незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 16,23 гр. і 7,33 гр., який перевіз і зберігав без мети збуту в гаражі за місцем свого проживання по АДРЕСА_1. У травні - червні 2003 року, він зірвав дикорослий кущ коноплі, який також став зберігати без мети збуту за місцем свого проживання.

19 вересня 2003 року, приблизно о 19 год. 45 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 в ході сварки із потерпілим ОСОБА_3, демонструючи ніж, почав висловлювати погрози вбивством на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вони сприйняли реально. Після чого, засуджений підбіг до мікроавтобусу, в якому знаходились ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 і став погрожувати їм вбивством, демонструючи при цьому ніж. Крім того, засуджений намагався відчинити двері автомобіля, після чого став бити ножем по корпусу автомобіля, викрикуючи погрози на адресу пасажирів, вимагаючи аби вони вийшли. Після цього ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_3 і завдав йому удар ножем в живіт, в результаті чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України, є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає, що кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1, з урахуванням внесених змін апеляційним судом, за ст.ст. 121 ч.1, 309 ч.2, 129 ч.1 КК України відповідає обставинам, які були встановлені в ході судового слідства.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 19 вересня 2003 року, у вечірній час, між ним та ОСОБА_1 мав місце конфлікт, в ході якого засуджений, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, схопив його за горло та погрожував фізичною розправою, кидався з ножем на автомобіль з родичами потерпілих, погрожував їх зарізати, намагався відчинити двері автомобіля. Після цього засуджений знову підбіг до нього і вдарив ножем у живіт.

Зазначенні показання потерпілого узгоджуються із показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними протоколу огляду місця події від 19 вересня 2003 року.

Підстав не довіряти показанням потерпілих та свідків судом не встановлено.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1, потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, колото-різаного поранення печінки, внутрішньо-черевної кровотечі, геморрагічного шоку 1-2 ступеню.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 по епізодам незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, в ході якого засуджений пояснював, що знайдені засоби є коноплею, яку він зберігав для особистого вживання, даними висновку хімічної експертизи, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_1 вилучено 39, 78 гр., 16,23 гр., 7,33 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

Перевіркою матеріалів справи не підтвердились посилання засудженого на те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки, крім показань свідків, які спростовують ці обставини, у ході досудового слідства засуджений і сам не заперечував того, що ввечері 19 вересня 2003 року він із чотирма іншими особами вживав горілку.

Необґрунтованими вважає колегія суддів доводи касаційної скарги засудженого стосовно заподіяння потерпілими йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Зазначені обставини перевірялись у ході досудового слідства і не знайшли свого підтвердження про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 грудня 2003 року, із змісту якої вбачається, що в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні ознаки злочину.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

На думку колегії суддів апеляційний суд прийшов до правильного висновку про необхідність виключення із вироку вказівки щодо засудження ОСОБА_1 за ст. 309 ч.1 КК України.

В ході перевірки матеріалів справи не підтвердились доводи засудженого стосовно допущених судами істотних порушень кримінально-процесуального закону. Зокрема, із змісту протоколу судового засідання від 28 липня 2005 року вбачається, що суддя Білей В.П. під час судового розгляду за клопотанням потерпілих змінив запобіжний захід щодо ОСОБА_1 з підписки про невиїзд на тримання під вартою, що спростовує посилання засудженого щодо порушення судом першої інстанції ст. 54 КПК України.

Як видно із матеріалів справи повідомлення про день, час та місце проведення засідання апеляційного суду по даній справі було направлено всім учасникам процесу, в тому числі і захиснику засудженого відповідно до вимог КПК України. Згідно ст. 362 КПК України неявка будь-кого із учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Доводи касаційної скарги щодо однобічності і неповноти досудового та судового слідств, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відносяться і не можуть бути підставами для скасування у касаційному порядку постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.

Крім того, із змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що згадані доводи засудженого та його захисника були предметом перевірки в апеляційній інстанції і не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційний суд, згідно ст. 377 КПК України, в повному обсязі зазначив в ухвалі підстави, через які апеляції визнані необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Присяжнюк Т.І.              Нікітін Ю.І.              Федченко О.С.