Справа № 349/334/13-а
Провадження № 2-а/349/42/13
П О С Т А Н О В А
іменем України
05 квітня 2013 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Лошак О.О.
з участю секретаря Мартиновської І.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 в місті Рогатині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора АП ІІІ – го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС в Івано-Франківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Рогатинського районного суду із адміністративним позовом до інспектора АП ІІІ – го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС в Івано-Франківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що постановою серія СЕ1 №090070 від 09 лютого 2013 року, винесеною інспектором АП ІІІ-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС в Івано-Франківській області його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень.
Постанову про накладення на нього адміністративного стягнення вважає незаконною та такою, що підлягає до скасування.
У постанові зазначено, що він 09 лютого 2013 року в с.Дем’янів Галицького району, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пассат» рухався зі швидкістю 100 км/год. Швидкість вимірювалася приладом „Визир”.
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Він рухався із дозволеною для руху в населеному пункті швидкістю. Стан доріг, а саме значна кількість вибоїн на дорогах, не дозволяють рухатися із швидкістю більше 60 км/год. Крім того, він рухався в колоні автомобілів і яким чином інспектор ДАІ встановив швидкість руху його автомобіля зрозуміти важко. Швидкість інспектором фіксувалася приладом з службового автомобіля, який рухався йому назустріч. Прилад зафіксував кілька автомобілів. Просив позов задовольнити, скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю із підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що він постійно дотримується правил дорожнього руху. В той день, коли був зупинений працівником ДАІ, швидкість руху його автомобіля не перевищувала 60 км/год., він рухався в колоні транспортних засобів. Працівник ДАІ пред’явив йому прилад «Визир» з зафіксованою швидкістю 100 кмгод., однак доказів, які б свідчили, що це швидкість його транспортного засобу не було жодних, оскільки приладом було зафіксовано кілька транспортних засобів, світлина не чітка і встановити, якому із транспортних засобів належить зафіксована швидкість руху неможливо. Він керує транспортними засобами з 2000 року, за цей період до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху притягувався один раз. Просив позов задовольнити. Скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень, як незаконну, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідач по справі в судове засідання не прибув, про причину своєї неявки до суду не повідомив, хоч про день, час місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. На адресу суду направив заперечення проти позову. У запереченні зазначено, що позивач, керуючи транспортним засобом марки „Фольксваген Пасат” порушив вимогу п.12.4 ПДР України. У с.Дем’янів Галицькгогоо району перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП. Швидкість вимірювалася приладом фото-відеофіксації „Визир” №0812380, відповідно до свідоцтва вказаний дистанційний вимірювач швидкості пройшов повірку робочого засобу вимірювальної техніки і визнаний придатним до застосування. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши доводи позивача, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
09 лютого 2013 року інспектором адмінпрактики 3-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС ОСОБА_2 винесено постанову серія СЕ1 №090070 про порушення ОСОБА_1 п.12.4 ПДР, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1 09 лютого 2013 в м.Дем’янів, керуючи автомобілем марки «Фольксваген пассат» рухався зі швидкістю 100 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом «Визир».
Відповідно до п. 12.4. Постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. «Про правила дорожнього руху» з наступними змінами і доповненнями у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КпАП України перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 222 КпАП України встановлено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КпАП України належать до компетенції органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч.1 ст. 141 КУпАП власники (співвласники) транспортних засобів притягуються до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису, при умові, що ті працюють у автоматичному режимі.
Відповідачем по справі не доведено, що прилад “Визир” при фіксуванні швидкості руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 09 лютого 2013 року працював в автоматичному режимі.
За правилами підпункту 19.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111, забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні, у разі якщо вони підлягають сертифікації відповідно до чинного законодавства, та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено доказів правомірності застосування приладу, яким було здійснено фіксацію перевищення швидкості позивачем. Не долучено таких доказів до заперечення на позов.
В судовому засіданні позивач пояснив, що швидкість його транспортного засобу бул значно меншою, ніж зазначено в протоколі, приладом «Визир» було зафіксовано кілька транспортних засобів. Твердження позивача не спростовані запереченнями відповідача, світлинами, доданими до заперечення.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Дане положення закріплено в ст. 62 Конституції України.
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, які досліджені і перевірені у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова серія СЕ1 №090070 від 09 лютого 2013 року, яка складена інспектором ДАІ про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 255,00 гривень - скасуванню.
Керуючись ст. ст. ст. 247,293 КУпАП, ст. ст. 71, 158-163 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову серії СЕ1 №090070 від 09 лютого 2013 року, яка складена інспектором АП ІІІ – го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС в області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 255,00 гривень скасувати.
Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Лошак О.О.