У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  12 грудня 2006 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду щодо нього.

           Вироком Красилівського районного суду Хмельницькогої області від 6 травня 2006 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                           громадянина України, раніше не судимо-

                                                           го,  уродженця  та  мешканця АДРЕСА_1

                                                           Красилівського району,

було виправдано за ст. 296 ч.1 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину і за ст. 122 ч.1 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

           ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у тому, що у другій половині дня, 24 червня 2005 року, перебуваючи у нетверезому стані на подвір'ї мешканки АДРЕСА_1 потерпілої ОСОБА_2, грубо порушуючи громадський порядок і супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, він безпідставно почав чіплятись до ОСОБА_3 і завдав їй удар рукою в обличчя. Коли ОСОБА_2, обурившись поведінкою ОСОБА_1, почала виганяти його з подвір'я він, продовжуючи хуліганські дії, підібраною на вулиці дерев'яною штахетою двічі ударив ОСОБА_2 по лівому стегну, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 указав, що під час зазначеного інциденту він діяв не з хуліганських мотивів, а на ґрунті особистих неприязних стосунків і що по справі не було встановлено достовірних доказів того, що тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_2 були спричинені в результаті завданих їй ОСОБА_1 двох ударів штахетиною.

Вироком апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2006 року зазначений вирок суду першої інстанції було скасовано і постановлено новий, за яким ОСОБА_1 було засуджено за ст. 122 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі.

Апеляційний суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що 24 червня 2005 року, у другій половині дня, перебуваючи у нетверезому стані на подвір'ї потерпілої ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_1, він під час конфлікту з потерпілою, що виник між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків, дерев'яною штахетою двічі ударив ОСОБА_2 по лівому стегну, чим спричинив їй середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді медіального скалкового перелому шийки лівої стегнової кістки з вивихом головки.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду і залишити в силі вирок місцевого суду, за яким його було виправдано. ОСОБА_1 вважає, що вирок апеляційного суду є незаконним і необґрунтованим, викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам і зроблені без врахування його показань та показань інших свідків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи, колегія суддів вважає, що скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновки апеляційного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідають дослідженим доказам.

Так із показань самого засудженого видно, що між ним та потерпілою дійсно був конфлікт і він її ударив дерев'яною штахетиною по лівому стегну.

Ці ж обставини підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Із змісту скарги засудженого видно, що він вважає, що кваліфікуючи його дії, апеляційний суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 нападала на нього з топорищем в руках.

Але, як із показань самого засудженого, так із показань названих потерпілих та свідків видно, що ОСОБА_2 спочатку вигнала засудженого з свого подвір'я, оскільки він ударив ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_1, підібравши на вулиці дерев'яну штахетину, повернувся на подвір'я потерпілої і ударив її цією штахетиною декілька раз по стегну.

Враховуючи ці обставини, у апеляційного суду не було підстав вважати, що ОСОБА_1 захищався від нападу ОСОБА_2

Необґрунтованими вважає колегія суддів доводи скарги засудженого про те, що від його ударів потерпілій не могло бути заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості, про які йде мова у вироку.

Із показань потерпілої ОСОБА_2 видно, що скалковий перелом шийки лівої стегнової кістки їй було заподіяно від ударів засудженим, а не при інших обставинах.

Об'єктивно достовірність її показань підтверджується даними висновку комісійної експертизи про можливість заподіяння указаних тілесних ушкоджень при обставинах, на які посилається потерпіла. Крім того, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 указують на те, що потерпіла не могла отримати такі ушкодження в результаті падіння на землю, про що указав у своєму вироку апеляційний суд.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дослідивши та проаналізувавши докази, апеляційний суд дав їм належну оцінку, виклавши їх у вироку, і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то вирішення цього питання апеляційним судом відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2006 року щодо нього - без змін.

Судді:

Присяжнюк Т.І.              Пошва Б.М.                Федченко О.С.