Справа № 2-518/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі – Таран К.В.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «ОТП Банк», філії закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» у м. Дніпропетровську про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

11 січня 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 09 жовтня 2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № МL-300/511/2007 про надання кредиту в розмірі 59 977,96 доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ складає 302 888,70 гривень. Кредит було надано для придбання нерухомого майна та на оплату комісії Банку на строк до 11.10.2027 року. Ним було придбано нерухоме майно згідно нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 09.10.2007 року, а саме: квартира, загальною площею 55,0 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1. Ціна договору становила 352 900,00 грн. З метою забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору на вимогу Відповідача було укладено: Договір іпотеки №РСL-300/511/207 від 09.10.2007 року, зареєстрований у реєстрі за №5801806 09.10.2007 року, згідно якого об'єктом обтяження є квартира №8, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кондукторська № 4а.; Договір поруки № SR-300/511/207 від 09.10.2007 року, за яким Поручителем виступає ОСОБА_4 Перед укладанням кредитного договору, Позивач попереджав представників Відповідача про те, що кредит йому потрібен для розрахунку за договором купівлі-продажу, який буде вчинено у національній валюті України і розрахунок буде проводитися у гривні. В момент укладання договору він повністю довіряв Відповідачу, як професіоналу у сфері надання фінансових послуг і вважав, що положення кредитного договору не порушують його інтересів і застосовані у повній відповідності чинному законодавству України. 07.11.2007 року він, згідно із графіком платежів, намагався здійснити першу оплату за користування кредитом за кредитним договором у національній валюті України (гривні), але банк її не прийняв, посилаючись на п. 1.11.1 вищевказаного договору, згідно якому усі платежі по поверненню суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись Позичальником у валюті кредиту - долар США. Відтоді він здійснював платежі у доларах США регулярно і в повному обсязі, що підтверджується доданими до позову квитанціями про оплату. Однак, значне зниження курсу національної валюти України по відношенню до долара США восени 2008 року призвело до неможливості з його боку своєчасно виплачувати кредит та проценти за його використання в повному обсязі. У грудні 2008 року він звернувся до працівників Відповідача з проханням внести зміни у кредитний договір щодо вчинення платежів по поверненню суми кредиту та сплати процентів за його використання у національній валюті України — гривні по курсу на дату укладання кредитного договору. У цьому йому було відмовлено на тій підставі, що така заміна не передбачена умовами кредитного договору. Вважає, що Відповідач своїми діями порушив його права та низку норм законодавства, а саме: 1) Використання відповідачем долара США, як валюти кредиту та засобу платежу по кредитному договору №МЬ-300/511/2007 від 09.10.2007 року є способом зловживання правом та внесенням Відповідачем в кредитний договір пунктів, що значно погіршують становище споживача (позичальника) порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг).; 2) сам договір, текст якого складений Відповідачем, передбачає відповідальність лише Позивача та захищає інтереси лише Відповідача, що є несправедливим. Крім того, Відповідач включив у договір пункти, які значно погіршують становище Позивача, переклав на нього всі фінансові ризики, які пов'язані з різким коливанням курсу долара США та можливі свої збитки. 3) При укладанні кредитного договору було порушено право Позивача на вільний вибір: суб'єкта оціночної діяльності - для здійснення незалежної оцінки вартості предмету іпотеки, страхової компанії — для укладення договорів страхування, нотаріуса — для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та іпотеки. 4) Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України. Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.; 5) Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач перекладає виключно на Позивача — позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг. Просив визнати недійсним кредитний договір, договір іпотеки та договір поруки, укладені між ним, ОСОБА_4 та відповідачем; зобов'язати відповідача прийняти від нього суму у розмірі 258 526, 41 грн. в рахунок повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором. 14 липня 2011 року позивач уточнив вимоги та просив визнати кредитний договір недійсним з моменту його укладання; в силу ч. 2 ст. 548 ЦК України визнати недійсним та розірвати договір іпотеки; стягнути з Відповідача-1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 виключити з Державного реєстру іпотек запис про заборону відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та яке було передано в іпотеку за договором іпотеки; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов'язати його повернути Відповідачу остаточну суму заборгованості за кредитним договором; зобов'язати відповідача виключити усі дані про нього з Єдиного реєстру кредитних історій (109-115).

04 жовтня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з зустрічним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 09.10.2007 р., між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», що знаходиться за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.43, ідентифікаційний номер 21685166 (Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № МL-300/511/2007 від 09.10.2007 року за умовами якого, ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 59 977,96 доларів США. Відповідач в супереч умовам Кредитних договорів не сплатив належні до сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом чи порушив пункт 1.1. ч.2 Кредитних договорів. З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено Договір поруки № SR-300/511/2007 від 09.10.2007 року, відповідно до умов якого відповідач, зобов'язався відповідати в повному обсязі за належне виконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_3 Пунктом 1.9.1 ч. 2 Кредитних договорів встановлено, що незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3. та ст. 3 цього Договору) та/або умов Договору поруки. Відповідно до положень п.п. 4.1.1 Кредитного договору: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору. Станом на 22.06.2010 року загальна заборгованість Відповідача, складає 537 675 грн. 91 коп. Просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарних боржників на користь ПАТ «ОТП Банк» суму боргу за Кредитним договором № МL-300/511/2007 від 09.10.2076 року в 537 675грн. 91коп., державне мито в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволені відмовити, натомість зустрічні позовні вимоги банку просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 визнала борг у повному обсязі, однак просила відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми боргу з ОСОБА_4

У судовому засіданні судом ухвалено про заміну позивача за зустрічним позовом його правонаступником - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, натомість зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено в судовому засіданні, 09.10.2007 р., між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», що знаходиться за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.43, ідентифікаційний номер 21685166 Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № МL-300/511/2007 від 09.10.2007 року за умовами якого, ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 59 977,96 доларів США (а. с. 70-74).

Зобов’язання за вказаним договором забезпечувалось договором іпотеки № РСL-300/511/207 від 09.10.2007 року, який укладено між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, який зареєстрований у реєстрі за №5801806 09.10.2007 року, згідно якого об'єктом обтяження є квартира №8, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кондукторська № 4а. (а.с. 20-22).

09.10.2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено Договір поруки № SR-300/511/2007, відповідно до умов якого відповідач, зобов'язався відповідати в повному обсязі за належне виконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_3 (а. с. 19).

Зазначені договори підписані сторонами, що свідчить про те, що сторони на момент підписання зазначеного вище кредитного договору, договору іпотеки та поруки досягли згоди щодо всіх істотних умов укладених між ними договорів (а. с. 70-74,75).

Вирішуючи заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв’язку з наведеним надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Щодо зобов'язання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з Державного реєстру майна що знаходиться у іпотеці запис про заборону відчуженя нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3 – то позивачем не надано до суду належного обґрунтування на нормах діючого законодавства, законних підстав та підтвердження доказами заявленої вимоги.

Щодо розірвання Договору іпотеки укладеного між позивачем та відповідачем, то враховуючи положення частини другої статті 652 ЦК і виходячи з того, що закон пов’язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені даної вимоги за зустрічним позовом за відсутності вимог визначених у вказаній статті.

Слід зауважити, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти також не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зміст вказаних норм права, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, а тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ВАТ «ОТП Банк», філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Дніпропетровську про визнання договору недійсним, слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи вимоги заявлені за зустрічним позовом суд виходить з наступного.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.9.1 ч. 2 Кредитних договорів встановлено, що незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3. та ст. 3 цього Договору) та/або умов Договору поруки.

Відповідно до положень п. п. 4.1.1 Кредитного договору: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору.

Відповідно до ст. 625 ЦКУ Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами Кредитного договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється відповідно до графіку повернення Кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідачі у порушення умов договорів зобов’язання належним чином не виконували.

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов’язань в цілому або у визначений Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором та/або умов договору поруки.

Відповідно до положень Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню та інші штрафні санкції від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочки в розмірах, що передбачені Кредитним договором.

Зобов’язання за вказаним договором боржник та поручитель належним чином не виконали, у зв’язку з чим створилась заборгованість станом на 08 вересня 2010 року за Відповідачами, як за солідарними боржниками, яка відповідно до наданого до суду розрахунку (а. с. 69) складає 537675 грн. 91 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 59222,08 доларів США, сума несплачених відсотків за користування кредитом за період з 10.10.2008 року по 07.09.2010р. – 8767,59 доларів США.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов’язання – кредитного договору – характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов'язання по сплаті кредиту відповідачі не виконували, що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає, перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що між сторонами було укладено Кредитний договір, договір поруки, умови договорів належним чином не виконалися з боку відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також те, що позивач довів наявність заборгованості відповідачів, а відповідачі не спростували даний факт, суд вважає за необхідне зустрічні позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі, стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» суму заборгованості за кредитним договором № МL-300/511/2007 від 09.10.2007 року у розмірі 537675 грн. 91 коп., а також на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати у сумі 1820 грн. 00 коп. з яких: судовий збір у сумі 1700 грн. 00 коп., витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп., а всього 539495 грн. 91 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 529, 553, 554, 610, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також враховуючи, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України, законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу»; від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»; від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»; від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України», ст. ст. 526, 527, 553, 554, 610, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «ОТП Банк», філії закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» у м. Дніпропетровську про визнання договору недійсним – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» суму заборгованості за кредитним договором № МL-300/511/2007 від 09.10.2007 року у розмірі 537675 грн. 91 коп., а також судові витрати у сумі 1820 грн. 00 коп. з яких: судовий збір у сумі 1700 грн. 00 коп., витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп., а всього 539495 грн. 91 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                                                      О. В. Нізік