У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 05 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням в.о. прокурора Сумської області на судові рішення щодо ОСОБА_1

За вироком Буринського районного суду Сумської області від 31 березня 2006 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до штрафу в розмірі 600 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь експертної установи 282 грн. 45 коп. за проведення судово-автотехнічної експертизи; на користь держави - 397 грн. 39 коп. за лікування потерпілої в Буринській ЦРЛ.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 04 грудня 2005 року, приблизно о 09 годині, керуючи автомобілем ВАЗ-2102 під час руху по АДРЕСА_1 він допустив порушення п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 В результаті потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких 10 грудня 2005 року вона померла в лікарні.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Із змісту показань ОСОБА_1, які він давав у ході судового слідства, видно, що фактично він визнавав себе повністю винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину і не оспорював установлених по справі обставин, розміру цивільного позову. З врахуванням цього суд першої інстанції цілком обгрунтовано обмежився дослідженням показань підсудного, потерпілого та долучених до справи документів.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необгрунтованими посилання у поданні на те, що при розгляді даної справи судом першої інстанції були допущені порушення вимог ст. 299 КПК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то вирішення цього питання судом відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого. Приймаючи до уваги наведені у вироку обставини, а також те, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував заподіяну як матеріальну, так і моральну шкоду, суд цілком обгрунтовано призначив йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для визнання незаконним вирок суду в цій частині, враховуючи викладені у поданні доводи стосовно неправильного призначення засудженому покарання, за межі яких суд касаційної інстанції вийти не може.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання в.о. прокурора Сумської області по справі щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судді:

Присяжнюк Т.І.              Федченко О.С.                Нікітін Ю.І.