У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Селівона О.Ф., Шевченко Т.В.
за участю прокурора	Глибченко Т.Г.
засудженого	ОСОБА_1

 

розглянула у судовому засіданні 23 листопада 2006 року в м. Києві  кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2006 року.

 

         Цим вироком до позбавлення волі засуджено

 

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше судимого:

17 листопада 2005 року Джанкойським

міськрайсудом за ч. 2 ст. 307, ст. ст. 69, 75 КК України

на 3 роки позбавлення волі з випробуванням,

з іспитовим строком 2 роки,

 

–   за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

–       за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

 

За сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_1 визначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

 

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Джанкойського міськрайсуду від 17 листопада 2005 року і остаточно ОСОБА_1 призначено 16 (шістнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди - 4053 грн. та моральної - 50 000 грн.

 

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у зазначених у вироці сумах.

 

ОСОБА_1 вчинив розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також умисне вбивство з корисливих мотивів.

 

Як визнав суд, злочини ОСОБА_1 було вчинено за таких обставин.

 

27 березня 2006 року, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір заволодіти майном раніше знайомої  ОСОБА_4, достеменно знаючи про наявність у потерпілої великих грошових сум, озброївшись ножем, прибув до готелю “Таврія”, що розташований на АДРЕСА_1.

 

Узявши в обмінному пункті Джанкойського відділення Кримської філії АБ “Експрес Банк” мобільний телефон, домовився із ОСОБА_4 про зустріч під приводом обміну валюти.

 

У період часу з 7 години 20 хвилин до 7 години 40 хвилин того ж дня ОСОБА_1, зустрівши потерпілу у внутрішньому дворі затилля готелю “Таврія”, з корисливих мотивів напав на ОСОБА_4   Заздалегідь приготовленим ножем завдав потерпілій численні дари у шию, по руках, а також руками в обличчя. Заволодівши грошима у сумі 5053 грн., сумкою потерпілої, ОСОБА_1 залишив місце злочину.

 

Смерть ОСОБА_4 настала 27 березня 2006 року через декілька годин у приміщенні Джанкойської ЦРЛ.

 

На вирок засудженим і його захисником подані касаційні скарги.

 

Засуджений ОСОБА_1 вважає вирок суду щодо нього незаконним, постановленим із порушенням вимог кримінально-процесуального закону, недотриманням Конституції України та роз'яснень що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року.

 

Вказує на те, що вирок обґрунтовано його первинними поясненнями, котрі отримані від нього внаслідок застосування незаконних методів ведення слідства, які мали місце 2-3 квітня 2006 року.

 

Суд не урахував його правдиві пояснення дані ним у присутності захисника, а також не взяв до уваги його пояснення, щодо вчинення злочинів іншою особою.

 

На думку засудженого, відсутність знаряддя вбивства і особистих речей потерпілої, свідчать про його непричетність до цих злочинів. Суд не дав належної оцінки висновкам експертиз та не допитав свідків, на яких він вказував.

 

Засуджений вважає, що вирок побудовано на припущеннях, суперечностях і показаннях, котрі не вказують на його причетність до злочинів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Не ураховано показання свідків  та дані котрі характеризують його як позитивну особу, яка не могла в силу цих обставин вчинити злочин.

 

ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

 

Захисник ОСОБА_2, підтримуючи скаргу ОСОБА_1 також просить вирок скасувати, а справу закрити у зв'язку із однобічністю, неповнотою досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

 

Вказує, на те, що вирок обґрунтований лише первинними показаннями ОСОБА_1 де він себе обмовив. Суд не дав належної оцінки зібраним доказам, не усунув суперечності у показаннях ОСОБА_1

 

Посилаючись на низку обставин захисник вважає, що ОСОБА_1 слід виправдати.

 

У запереченні прокурора на касаційну скаргу захисника вказано на суперечливий, розрізнений характер доводів адвоката, що не відповідають матеріалам справи.

 

Наводячи докази, на які підставно послався суд, котрі на переконання прокурора свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинених ним заздалегідь продуманих і спланованих злочинів щодо потерпілої, просить залишити скаргу захисника без задоволення, а вирок без зміни. 

 

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, котрий підтримав свою і захисника касаційні скарги, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення. 

 

Висновок суду, щодо доведеності ОСОБА_1 у вчиненні ним розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_4 за обставин, наведених у вироку і за які його засуджено, стверджується сукупністю досліджених судом доказів, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим і правильним.

 

 Суд належним чином умотивував своє рішення щодо винуватості ОСОБА_1 і доводи карг засудженого та його захисника, правильність прийнятого судом рішення не спростовують.

 

Тоді, на підтвердження свого висновку щодо винності ОСОБА_1 у розбійному нападі та вбивстві ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою заволодіння її грошима, суд підставно послався на неодноразові показання ОСОБА_1 на досудового слідстві де він детально повідомив про обставини, що передували вчиненню злочинів, яким чином, використовуючи надуманий ним привід, викликав із дому потерпілу із грошима і напав на неї в обумовленому місці зустрічі.

 

ОСОБА_1 розповів, і при відтворенні обстановки та обставин події, як це убачається із відповідного протоколу та відеозапису, показав та відтворив, яким чином він завдавав ножем удари потерпілій, у які ділянки тіла, як заволодів сумкою і грошима ОСОБА_4

 

При цьому він повідомив низку деталей, котрі не були відомі органам розслідування.

 

Обставини вбивства і розбійного нападу на ОСОБА_4 ОСОБА_1 власноручно виклав у явці з повинною, на яку суд також підставно послався у вироку.

 

Зі справи видно, що показання ОСОБА_1 у якості підозрюваного і обвинуваченого, при відтворенні обстановки та обставин події, про його злочинні дії відносно ОСОБА_4, в цілому і в деталях співпадають і узгоджуються між собою. Судом ці пояснення підставно покладені у вироку, як докази винуватості ОСОБА_1, оскільки вони були ним дані у присутності захисника. Жодних заяв про застосування незаконних методів ведення слідства, ОСОБА_1 у присутності захисника і працівників прокуратури, не було зроблено.

 

Не знайшли свого підтвердження аналогічні доводи засудженого як під час прокурорської перевірки, так і у судовому засіданні.

 

Колегія суддів знаходить рішення суду з цього питання обґрунтованим і переконливим.

 

Зроблений судом аналіз показань засудженого, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10та ОСОБА_11, свідчить про те, що обставини, котрі передували вчиненню злочину так і ті, що мали місце після залишення ОСОБА_1 місця злочину, встановлені правильно і ніяких суперечностей не містять.

 

Так, показання ОСОБА_1 щодо отримання ним службового мобільного телефону 27 березня 2006 року, приблизно о 7 годині ранку, в обмінному пункті банку співпадають із поясненнями свідка ОСОБА_5, котра підтвердила, що дала службовий телефон ОСОБА_1, оскільки той працював у банку і вона особисто знала його, також як і потерпілу, котра займалася обміном валюти. З даних, що є у табулеграмі дзвінків абонентів ЮМС і Київстар видно, що між засудженим і потерпілою 27 березня, саме у той час, який повідомив ОСОБА_1, відбулося 2 телефонні розмови.

 

Показання ОСОБА_1 відносно часу виклику таксі стверджується як показаннями свідка ОСОБА_7, так і даними що містяться у розшифровці телефонних дзвінків.

 

Відомості про те, яким маршрутом пересувався ОСОБА_1 на таксі з місця злочину до місця де він викинув знаряддя злочину і майно потерпілої, у поясненнях ОСОБА_1 і свідка - водія таксі, жодних суперечностей не містять.

 

Суд підставно послався й на показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 котрі підтвердили, що під час  огляду потерпілої у лікарні, остання повідомила їм жестами, що нападника вона добре знає.

 

Дані, що містяться у детальних показаннях свідків ОСОБА_8 (співмешканки ОСОБА_1) та ОСОБА_9 також узгоджуються із поясненнями ОСОБА_1 про телефонні розмови та зустрічі із вказаними свідками, як у часі, так і за обставинами зустрічей.

 

Суд у вироку підставно навів дані, що містяться у протоколі огляду місця події та огляду речових доказів, оскільки показання ОСОБА_1 щодо місця нападу та особистих речей потерпілої, узгоджуються між особою

 

Показання ОСОБА_1 про кількість і спрямованість завданих ним ножових ударів, їх локалізація, стверджується даними що містяться у протоколі огляду трупа потерпілої, висновках судово-медичних експертиз, котрі були предметом ретельного дослідження суду і також не містить суперечностей.

 

Згідно із висновком медико-криміналістичної експертизи, колото-різані рани як шиї, так і кінцівок, були заподіяні лезом ножа у короткий проміжок часу. Потерпіла, як пояснював ОСОБА_1, і це підтверджено вказаною експертизою, знаходилась у вертикальному або близькому до цього положенні.

 

Тяжкість тілесних ушкоджень та їх кількість вказують на те, що нападник завдавав удари ножем з метою позбавлення потерпілої життя.

 

Таким чином, суд першої інстанції, грунтовано дослідивши зібрані докази і давши їм оцінку, дійшов правильного висновку щодо винності ОСОБА_1 у злочинних діях відносно потерпілої ОСОБА_4, за обставин вказаних у вироку, і вірно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

 

Колегія суддів знаходить це рішення обґрунтованим і переконливим.

 

  Що стосується посилань ОСОБА_1 та його захисника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового і судового слідства то вони позбавлені будь-яких підстав.

 

Суд дав належну оцінку висновкам експертиз. Підстав вважати цю оцінку помилковою, не знайдено.

 

Посилання ОСОБА_1 на те, що до вбивства ОСОБА_4 причетна інша особа, було предметом перевірки і не знайшло свого підтвердження. Суд правильно розцінив зміну ОСОБА_1 у судовому засіданні своїх попередніх показань, саме у тій частині, де ніби-то вбивство вчинив не він, а невідома особа, як спосіб захисту. Колегія суддів знаходить це рішення суду правильним.

 

Не знайшли свого підтвердження й посилання ОСОБА_1 та його захисника на те, що засуджений обмовив себе внаслідок психічного та фізичного виливу з боку працівників міліції.

 

Суд належним чином перевірив ці доводи і обґрунтовано, умотивувавши своє рішення, визнав їх безпідставними.

 

   Згідно із даними, що є у висновку комісійної стаціонарної психіатричної експертизи ОСОБА_1 є осудною особою і під час вчинення злочинів у будь якому хворобливому стані, не знаходився.

 

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог закону, і зокрема ст. 65 КК України, належним чином  урахував усі обставини справи, тяжкість вчинених злочинів та дані про особу винного, у тому числі й ті, на які посилається засуджений.

 

Призначене покарання є необхідним та достатнім. Колегія суддів не вбачає підстав для його пом'якшення.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, котрі тягнуть зміну чи скасування вироку не виявлено.

 

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

            касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

 

Судді:

 

 

Кравченко К.Т.                   Селівон О.Ф.                        Шевченко Т.В.