У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України  

        у складі:

головуючого	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Кліменко М.Р. і Стрекалова Є.Ф.,
за участю прокурора	Саленка І.П.

            засудженої       ОСОБА_1

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 листопада 2006 року     кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1   судові рішення.

 

Вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 25 червня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах  апеляційного суду Луганської області від 18 жовтня 2005 року,

 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судиму, 

 

засуджено:

 

за ст.ст. 28 ч. 2 - 366 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки,

за ст. 396 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі,

а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 2 роки  позбавлення волі  з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку, строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України  її звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік.

 

На відшкодування судових витрат з неї та ОСОБА_3  солідарно на користь НДЕКЦ УМВС  України в Луганській області стягнуто 434 грн. 70 коп. - судові витрати за проведення експертиз.

 

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого не оскаржено і на них не внесено касаційне подання прокурора.

 

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, фактично виконуючи обов'язки головного бухгалтера ТОВ ЕЦЕД „ІНФОРМАЦІЯ_2”, в період з липня 2003 р. по лютий 2004 р. за пропозицією директора ТОВ ЕЦЕД „ІНФОРМАЦІЯ_2” ОСОБА_3, діючого з метою  ухилення від сплати до бюджету коштів (ПДВ) за період із січня по лютий 2003 р. у сумі 136 198 грн., використовуючи надані ним незаповнені бланки з печаткою ПП „Максимо”,  склала завідомо неправдиві документи - податкові накладні за попередній період із січня по лютий 2003 р., особисто підписала їх від ПП „Максимо” і  внесла відповідні дані у книгу отримання товарів (робіт, послуг) ТОВ ЕЦЕД „ІНФОРМАЦІЯ_2” за вказаний період, після чого ОСОБА_3 надав ці документи у відділ державної виконавчої служби.

Крім того, ОСОБА_1, знаючи, що директор ТОВ ЕЦЕД „ІНФОРМАЦІЯ_2” ОСОБА_3 умисно ухилився від сплати до бюджету ПДВ за період з січня по лютий 2003 р. у сумі 136 198 грн., вчинила заздалегідь не обіцяне приховування цього злочину.

 

У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2, зазначаючи, що ОСОБА_1 у ТОВ ЕЦЕД „ІНФОРМАЦІЯ_2” не працювала і податкові накладні не складала і службовою особою не являлась, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у справі допущено неповноту і однобічність досудового і судового слідства, просять скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення та закрити щодо неї справу за відсутністю у її діях складу злочину.

 

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала доводи касаційної скарги, міркування прокурора, який вважав, що  постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення підлягають зміні, з них слід виключити засудження її за ст. 396 ч. 1 КК України, та дії її зі ст.ст. 28 ч. 2 - 366 ч. 2 КК України слід перекваліфікувати на ст.ст. 27 ч. 5 - 366 ч. 2 КК України і встановити дольове, а не солідарне стягнення судових витрат, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що  касаційні скарги засудженої та її захисника підлягають частковому задоволенню.

 

Доводи у касаційних скаргах засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 про те, що  ОСОБА_1 не підробляла податкових накладних і винність її у цьому не доведена, є необґрунтованими.

 

Ці їх твердження були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і спростовані наведеними у їх судових рішеннях доказами.

 

Зокрема, до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у підробленні документів суд дійшов на підставі показань самого засудженої, яка на досудовому слідстві у своїх перших показаннях не заперечувала, що з липня 2003 р. по лютий 2004 р. допомагала ОСОБА_3 у  складенні  окремих  бухгалтерських документів.

Засуджений ОСОБА_3 на досудовому слідстві також підтвердив, що ОСОБА_1 на його прохання склала податкові накладні від ПП „Максимо” за попередній період із січня по лютий 2003 р.

Ці їх показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що при перевірці діяльності ТОВ ЕЦЕД „ІНФОРМАЦІЯ_2” була присутня і ОСОБА_1 , та об'єктивно підтверджуються висновком почеркознавчої експертизи, з якого убачається, що частина  податкових накладних написані ОСОБА_1, а також складеними нею документами ПП „Максимо”.

 

Зазначені у касаційних скаргах засудженої ОСОБА_1 та її захисника  ОСОБА_2 доводи про неповноту досудового і судового слідства та неправильну оцінку доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність, стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України.

Разом із тим, касаційний суд переглядати їх не вправі, оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

 

За таких обставин винність ОСОБА_1 у вчинені підроблення зазначених документів повністю доведена.

 

Разом із тим, суд дійшов  безпідставного висновку про те, що ОСОБА_1 на час вчинення підроблення була службовою особою.

Відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України  службовими  особами  є  особи,  які постійно чи тимчасово  здійснюють  функції  представників   влади,   а   також обіймають  постійно чи тимчасово на підприємствах,  в установах чи організаціях незалежно від форми  власності  посади,  пов'язані  з виконанням               організаційно-розпорядчих   чи адміністративно-господарських  обов'язків,  або   виконують   такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

 

 

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зазначених функцій не виконувала, з нею трудова угода не оформлялась і вона лише допомагала ОСОБА_3 складати  окремі документи, виконуючи його  разові доручення.

Суд навіть засумнівався, які ж посади їй позбавити обіймати - в резолютивній частині вироку при призначенні покарання за ст.ст. 28 ч. 2 - 366 ч. 2 КК України зазначив   обіймати керівні посади, а при призначенні покарання  за ст. 70 КК України - обіймати посади, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку.

 

За таких обставин дії ОСОБА_1 за ст.ст. 28 ч. 2 - 366 ч. 2 КК України кваліфіковано неправильно.

Оскільки ОСОБА_1,  з метою допомогти ОСОБА_3 ухилитись від слати податків  для цього сприяла службовій особі у вчиненні службового підроблення, вона має нести відповідальність за співучасть у злочині , передбаченому ст. 366 ч. 2 КК України у формі пособництва( ст. 27 ч. 5  КК України).

Дії ОСОБА_1 при цьому за ст. 396 ч. 1 КК України як  заздалегідь не обіцяне приховування  злочину кваліфіковано необґрунтовано, ця стаття  є лишньою.   

 

 Тому постановлені у справі судові рішення підлягають зміні, дії ОСОБА_1 - перекваліфікації  зі ст.ст. 28 ч. 2 - 366 ч. 2 КК України на ст.ст. 27 ч. 5 - 366 ч. 2 КК України, а в частині засудження  її за  ст. 396 ч. 1 КК України вони підлягають скасуванню  і справа  закриттю.

 

Покарання ОСОБА_1 за ст.ст. 27 ч. 5 - 366 ч. 2 КК України слід визначити з урахуванням вимог ст. 65 КК України - зазначених у вироку обставин, які впливають на ступінь її відповідальності, та її особи, а оскільки вона не являлась службовою особою, застосувавши до неї ст. 69 КК України,   без позбавлення права обіймати керівні посади  чи посади, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку.

 

Неправильно вирішено у справі і питання стягнення у солідарному порядку судових витрат за проведення експертиз.

Як убачається зі змісту ст. 93 КПК України, при визнанні підсудного винним суд постановляє стягнути з нього судові витрати.

В тому разі, якщо винними буде визнано декілька осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Тобто йдеться про стягнення витрат із засуджених не солідарно, а в долях.

 

Оскільки судові витрати у справі стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3  солідарно,  постановлені судові рішення в цій частині щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3 підлягають  зміні.

З урахуванням ступеня вини та майнового стану  засуджених  підлягає стягненню  на користь НДЕКЦ УМВС  України в Луганській області  з ОСОБА_1 144  грн. 90 коп. , а з ОСОБА_3  - 289 грн. 80 коп.

 

На підставі  наведеного, керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

 

                                               ухвалила:

 

Касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 частково задовольнити.

 

Вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 25 червня 2005 року, та  ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах  апеляційного суду Луганської області від 18 жовтня 2005 року в частині  засудження ОСОБА_1  за ст. 396 ч. 1 КК України скасувати і справу в цій частині закрити.

 

Перекваліфікувати дії  ОСОБА_1 зі ст.ст. 28 ч. 2 - 366 ч. 2 КК  на ст. 27 ч. 5 - 366 ч. 2 КК України і визначити їй за цим законом із застосуванням ст. 69 КК України  2 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати керівні посади  чи посади, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку, та на  підставі ст. 75 КК України  вважати її  звільненою від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік з покладенням на неї обов'язків, визначених вироком суду.

 

Ці ж судові рішення в частині стягнення судових витрат щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3  змінити.

Стягнути на користь НДЕКЦ УМВС  України в Луганській області з ОСОБА_1  144  грн. 90 коп., а з ОСОБА_3  - 289 грн. 80 коп. - судові витрати за проведення експертиз.

 

У решті судові рішення залишити без зміни.

          

             Судді:

 

   Кармазін Ю.М.                      Кліменко М.Р.                    Стрекалов Є.Ф.