донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.03.2013 р. справа №5006/43/158/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Кулебякіна О.С.
суддівМанжур В.В., Склярук О.І.
від позивача:Баєва Т.Г. - за довіреністю №85 від 05.10.2012р.
від відповідача:ОСОБА_5 - за паспортом
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
на рішення господарського суду Донецької області
від05.02.2013 року
у справі№5006/43/158/2012 (суддя Чернова О.В.)
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
до відповідача: ОСОБА_5, с. Роздольне Старобешівського району Донецької області
про стягнення збитків, заподіяних об»єкту незавершеного будівництва - реконструкція тваринницького комплексу КРС за адресою: 87352, Старобешівський район, с. Роздольне у розмірі 52 794грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.13 р. у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області було відмовлено.
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи. Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вимогам п.п. 98, 102 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ №1891 від 10.12.2003р., а також не досліджені всі надані докази в підтвердження заподіяння збитків відповідачем.
Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 05.02.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в судовому засіданні наполягає на задоволенні вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач, ОСОБА_5, с. Роздольне Старобешівського району Донецької області надав заперечення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, в зв»язку з недоведенням позивачем розміру збитків.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_5, с. Роздольне Старобешівського району Донецької області про стягнення збитків в розмірі 52 794грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору№3676 купівлі-продажу об»єкту незавершеного будівництва - реконструкція тваринницького комплексу КРС щодо введення об»єкту в експлуатацію до 2004 року. В зв»язку з чим методом порівняльного аналізу стану об»єкту незавершеного будівництва станом на 28.01.2000р. та на 08.11.2007р. та враховуючи збільшення ринкової вартості будівельних матеріалів нараховані збитки в розмірі 52 794грн. за час його володіння відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту заподіяння відповідачем збитків в розмірі 52 794грн. у розумінні ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, про що свідчить наступне.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27.10.2005р. договір купівлі-продажу №3676 від 28.01.2000р. об»єкту незавершеного будівництва - реконструкція тваринницького комплексу КРС, розташованого за адресою: 87252, Старобешівський район, с. Роздольне, ВАТ «Каракубський», укладений між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та ОСОБА_5, був розірваний.
Вищевказаним рішенням суду був встановлений факт невиконання відповідачем умов п. 5.4, 5.5 договору щодо введення об»єкту в експлуатацію до 2004 року та заборони продажу об»єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об»єкт до моменту завершення будівництва та введення об»єкту в експлуатацію, що не потребує доведенню в силу приписів ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем дійсно не виконані умови договору щодо завершення будівництва та введення об»єкту в експлуатацію, що є підставою у відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об»єктів незавершеного будівництва» для повернення покупцем об'єкту приватизації в державну власність за актом приймання-передачі та відшкодування державі збитків, завданих таким невиконанням.
Згідно вимог ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Приписами ч. 2 ст. 224, ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, чинне законодавство пов»язує з наявністю таких елементів складу цивільного правопорушення, як протиправної поведінки особи, факту заподіяння збитків, вини особи, яка заподіяла збитки та за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла збитки, і самими збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
В підтвердження заподіяння збитків позивач посилається на акт обстеження об»єкту від 10.05.2006р., який складено представниками позивача завідсутності ОСОБА_5, звіт про оцінку майна від 07.07.2008р., розрахунок розміру збитків, який здійснений СПД ОСОБА_6 шляхом порівняльного аналізу стану об»єкту незавершеного будівництва станом на 28.01.2000р. та на 08.11.2007р., протокол №2 від 04.08.2008р.
В акті обстеження будівельного майданчика і технічного стану об»єкту незавершеного будівництва від 10.05.2006р. зазначено, що до складу тваринницького комплексу входять дві будівлі телятників та котельня, що не відповідає матеріалам справи. За умовами п. 1.1, 3.2 договору купівлі-продажу №3676 від 28.01.2000р. передача відповідачу у власність об»єкту незавершеного будівництва - реконструкція тваринницького комплексу КРС повинна бути посвідчена актом прийому-передачі. Разом з тим, аналіз змісту договору та протоколу відкритих торгів щодо продажу об»єкту приватизації №05/3 від 28.01.2000р. свідчить про те, що взагалі будь-який детальний опис складових спірного об»єкту та акт прийому-передачі об»єкту незавершеного будівництва - реконструкція тваринницького комплексу КРС, земельної ділянки, відсутні.
В зв»язку з чим, провести будь-який порівняльний аналіз стану майна на момент його продажу 28.01.2000р. та обстеження 10.05.2006р. не є можливим. Тому, апеляційна інстанція вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що порушення відповідачем зобов»язань з добудови об»єкту незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію не свідчить про наявність зв»язку між такою недобудовою та ймовірним погіршенням стану майна.
Апеляційна інстанція вважає таким, що також не відповідає обставинам справи і висновок суб»єкта оціночної діяльності щодо суми збитків, виходячи з наступного. Метою продажу даного спірного об»єкту відповідачу, за умовами договору купівлі-продажу, була його добудова та введення в експлуатацію. Методика оцінки майна, якою користувався суб»єкт оціночної діяльності свідчить про те, що останнім визначено зменшення вартості об»єкту незавершеного будівництва шляхом різниці між вартістю будівельних матеріалів на момент продажу (детальний опис яких відсутній за матеріалами справи) та на дату оцінки у разі його найкращого використання, що не відповідає умовам договору.
Розрахунок розміру збитків від 08.11.2007р., який був затверджений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області відповідно до протоколу №2 від 04.08.2008р., також не може бути належним доказом підтвердження розміру збитків, оскільки відповідно до п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003р. «Про затвердження методики оцінки майна» акт оцінки майна дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження. Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що сума збитків, яка обгрунтована суб»єктом оціночної діяльності погіршенням спірного майна за період його перебування у власності покупця є значно завищеною та такою що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки вартість спірного майна з моменту його продажу ( 1115 грн.) могла тільки зменшуватися.
Апеляційна інстанція також бере до уваги і той факт, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами можливість отримання ним прибутку в розмірі 52 794грн. при добудові об»єкту відповідачем, а саме: не визначено, які саме заходи вжиті позивачем для одержання цього доходу.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не підтверджено причинного зв»язку між діями відповідача щодо недобудови об»єкту та можливістю отримання прибутку на суму 52 794грн., а тому і, як наслідок, не доведено факт завдання відповідачем йому збитків.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання (арк. с. 68) про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки про порушення відповідачем умов договору позивач дізнався ще у 2005 році, а за захистом своїх порушених прав звернувся лише у 2012 році, що є також підставою для відмови у задоволенні позовних вимог згідно приписів ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, в діях відповідача відсутні всі складові цивільного правопорушення, необхідні для стягнення збитків з підстав, передбачених ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об»єктів незавершеного будівництва», тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013 року у справі № 5006/43/158/2012 - без змін.
Головуючий О.С. Кулебякін
Судді В.В. Манжур
О.І. Склярук
Надр.5 прим:
1 - у справу;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - ДАГС;
5- ГС Дон. обл.