Судове рішення #29185373

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Справа № 1622/15670/12

Номер провадження 22-ц/786/1481/2013

Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В.

Доповідач Чічіль В. А.


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


11 квітня 2013 року м. Полтава


Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб" про стягнення належних коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що працювала у ТОВ "Полтавхліб" на посаді начальника відділу кадрів та була звільнена 18 жовтня 2012 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

В останній день роботи відповідач не здійснив остаточного розрахунку при звільненні.

Остаточно просила стягнути з ТОВ "Полтавхліб" заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку з 19 жовтня 2012 року по день фактичного розрахунку, у подвійному розмірі у сумі 365,63 грн. та моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2013 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено позивачкою, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповного з'ясування судом обставин справи, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 згідно наказу №369п від 4 вересня 2012 року прийнята на посаду начальника відділу кадрів (а.с. 8).

Відповідно до запису №28 у трудовій книжці, позивачка звільнена з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, на підставі наказу №445п від 18 жовтня 2012 року (а.с. 9).

За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У цій же частині статті зазначені підстави, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема, по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, та у такому випадку, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1, датована 18 жовтня 2012 року, у якій остання просить звільнити її з роботи у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу (догляд за дитиною до 14 років).

Водночас, дана заява є невірно оформленою, оскільки, зазначаючи підставу для звільнення необхідність здійснення догляду за дитиною до 14 років, ОСОБА_1 не вказала конкретної вимоги щодо дати звільнення (конкретної вимоги), а тому працедавець позбавлений можливості на власний розсуд провести звільнення працівника.

Характерно, що за результатами її розгляду на заяві немає резолюції адміністрації підприємства щодо дати звільнення ОСОБА_1

У формулюванні підстав звільнення, що міститься у наказі №445п від 18 жовтня 2012 року зазначено, що ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, по догляду за дитиною до досягненню нею чотирнадцятирічного віку.

У пункті 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

А отже, запис у трудовій книжці ОСОБА_1 не відповідає точному формулюванню підстав звільнення, що міститься у тексті наказу.

Водночас, даний запис у трудовій книжці виконано та підписано самою ОСОБА_1, як начальником відділу кадрів.

Таким чином, позивачка без отримання погодження керівництва щодо дати звільнення, провела своє звільнення з займаної посади з порушенням вимог чинного трудового законодавства, зокрема, ст. 38 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

У такому випадку, невихід на роботу на наступний після 18 жовтня 2012 року робочий день, може бути підставою для звільнення такого працівника за прогул, на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні ОСОБА_1 до виплати бухгалтерією підприємства нарахована сума 2 479,82 грн. (а.с. 26).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тобто, зазначена стаття прямо покладає на підприємство обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому.

При цьому, якщо такий обов'язок не виконується з вини власника або уповноваженого ним органу, наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивачці не виплачені належні при звільненні суми, проте останньою не надано підтвердження того, що вона зверталась до відповідача за її виплатою, ураховуючи, що своє звільнення нею проведено з грубим порушенням трудового законодавства.

З іншого боку, ТОВ "Полтавахліб" неодноразово направляв на адресу ОСОБА_1 листи з вимогою з'явитись до підприємства за отриманням всіх сум, що належать їй до виплати при звільненні (а.с. 30, 31, 33).

У такому випадку, у діях відповідача не вбачається вини у непроведенні вчасного розрахунку при звільненні позивачки, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати за вихідні дні та моральної шкоди, то дані вимоги також є безпідставними, беручи до уваги ухилення позивачки від отримання належних до виплати сум за жовтень 2012 року.

Зазначені у апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на законодавстві, повторюють обґрунтування позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені судом першої інстанції, та яким надана належна правова оцінка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Антонов В.М.

Хіль Л.М.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація