28.03.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797-771/2013р. Головуючий у першій
інстанції Пекарініна І.А.
категорія 42 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Андрейченко А.А., Зотова В.С.,
при секретарі - Лашкевич Н.О.,
за участю представника
позивачів - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 28 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Севастопольська міська державна адміністрація до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, виселення, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Севастопольська міська державна адміністрація звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та просили усунути перешкоди у користуванні житловою площею - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачів з квартири без надання іншого житлового приміщення, також просять вселити їх в квартиру, відшкодувати моральну шкоду, яка причинена їм зайняттям належного позивачам житлового приміщення, та перешкоджання проживати в квартирі у сумі 10000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі ордера на житлове приміщення №33 від 03 липня 2012 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на склад сім`ї була виділена спірна квартира, позивачі зареєстрували своє місце проживання в КП РЕП №11. Але в квартирі позивачів без будь - яких правових підстав мешкають відповідачі, що було встановлено при примусовому виконанні рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 вересня 2010 року про виселення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 без надання іншого житлового приміщення за позовом Севастопольської міської державної адміністрації, оскільки при проведенні виконавчих дій, в квартирі перебували відповідач, які перешкоджали їх проведенню.
Рішенням Нахімовського районного судум.Севастополя від 28 січня 2013 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволений частково.
Усунені перешкоди у користуванні житловим приміщенням для ОСОБА_14, ОСОБА_7 з боку ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з квартири АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу в якій ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким просять у задоволені позовних вимог відмовити, вважають, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що відповідачі самоуправно вселились у спірну квартиру.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Відповідно до статті 47 Конституції України, статті 9 ЖК України, статті 311 ЦК України, порушені житлові права особи підлягають судовому захисту.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності.
На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 25 червня 2012 року №351-ОД, ОСОБА_7 на склад родини був виданий ордер №33 серії 1 від 03 липня 2012 року на право заняття житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).
З довідки КП «РЕП-11» СМР вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані на підставі ордеру №33 серії 1 від 03 липня 2012 року: наймач - ОСОБА_7 з 06 липня 2012 року, син наймача - ОСОБА_6 з 13 липня 2012 року. Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у зазначеної квартирі не зареєстровані (а.с.59).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 03 травня 2012 року, рішення по цивільній спрві №2-3114/10 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 до Севастопольської міської державної адміністрації, 3-я особа: Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11» Севастопольської міської Ради, про визнання права користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом Севастопольської міської державної адміністрації до ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, 3-я особа на стороні позивача Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11» Севастопольської міської Ради, 3-я особа на стороні відповідачів - Орган опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, про виселення без надання іншого жилого приміщення, квартира позивачів займана для проживання відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, та ОСОБА_12, які зареєстровані за іншими адресами.
З рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 вересня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 25 листопада 2010 року, вбачається, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 відмовлено, задоволено у повному обсязі зустрічний позов Севастопольської міської державної адміністрації. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_15 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 на користь Севастопольської міської державної адміністрації судові витрати у розмірі 45,50 грн.(а.с.64-67).
Відповідно до ст.58 ЖК України єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який видає виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду.
Частиною 3 статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання іншого жилого приміщення.
Питання про виселення на підставі частини 3 статті 116 ЖК України може ставитися лише в разі встановлення факту самоуправного зайняття жилого приміщення.
Самоправно зайнявши ми житлове приміщення вважаються особи, які вселились в це приміщення самочинно, без будь - яких підстав або навіть всупереч заборони на вселення.
Як вбачається з матеріалів справи, ордер, який за змістом статті 58 ЖК України є єдиною підставою для вселення в спірне житлове приміщення відповідачам не видавався, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 без ордеру, самоуправно вселились в АДРЕСА_1 та у відповідності до ч.3 ст.116 ЖК України висилив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо задоволення позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Севастопольська міська державна адміністрація в частині вселення позивачів в квартиру АДРЕСА_1, оскільки судом встановлено перешкоджання з боку відповідачів у користуванні житловим приміщенням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки ні Цивільним Кодексом України, а ні Житловим Кодексом України, а ні іншим законодавством не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами.
Керуючись статтею 88 ЦПК України, суд першої інстанції вірно вирішив питання щодо розподілення судових витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 вселились у спірне житлове приміщення згідно рішення квартального комітету, доведеного до відома балансоутримувача будинку, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки такий порядок вселення не передбачений Житловим кодексом України.
Також не можуть бути прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 сплачуються житлово-комунальні послуги за експлуатацію спірної квартири, оскільки це не підтверджуються відповідними доказами та у будь-якому разі не є підставою для визнання права користування жилим приміщенням
Таким чином колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/ Л.М.Водяхіна
Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко
/підпис/ В.С.Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Л.М.Водяхіна