21.03.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-508/2013р. Головуючий у першій

Категорія: 57 інстанції Гапонов Д.Ю.

Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов В.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Зотова В.С.,

суддів: Колбіної Т.П., Водяхіної Л.М.,

при секретарі: Івченко М.О.,

за участю

позивача ОСОБА_3,

п-ка позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

п-ка відповідача ОСОБА_6,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Балаклавської районної ради у місті Севастополі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, договорів, скасування реєстрації права власності, визнання недійсним державного акту на землю, виселення та вселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги, просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 27 жовтня 2004 року Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації о належності на праві приватної власності ОСОБА_5 47/100 часток будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з госппобутбудовами: сарай літ. «Б», частки сараю літ. «В», вбиральня літ. «З»; визнати недійсним договір дарування від 4 листопада 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №4346, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_7 47/100 часток житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1; скасувати реєстрацію права власності здійснену відповідно до цього договору; визнати недійсним договір про поділ житлового будинку від 29 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №4690; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_7 на зазначені в договорі об'єкти нерухомості; виселити відповідача ОСОБА_7 з будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; вселити позивача в будинок АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,708га, виданий на підставі рішення Балаклавської районної ради міста Севастополя №1 Іс-5-212 від 27.04.2007 року.

Вимоги мотивовані тим, що позивач є сином відповідача ОСОБА_5, з якою з 1988 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1. У 2008 році позивачу, який відбував покарання у вигляді позбавлення волі, стало відомо, що його мати, ОСОБА_5 самостійно приватизувала спірну квартиру, яку в подальшому подарувала ОСОБА_7, який, в свою чергу, за договором про поділ житлового будинку виділив собі частку майна зі спірного будинку, приватизував земельну ділянку для обслуговування частини будинку. Позивач наводить, що в результаті незаконної приватизації він позбавлений житла, а тому просить виселити відповідача ОСОБА_7 зі спірного будинку, та вселити його.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2012 року позов задоволено частково. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 27 жовтня 2004 року Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації о належності на праві приватної власності ОСОБА_5 47/100 часток будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з госппобутбудовами: сарай літ. «Б», ? частки сараю літ. «В», вбиральня літ. «З». Визнано недійсним договір дарування від 4 листопада 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №4346, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_7 47/100 часток житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір про поділ житлового будинку від 29 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №4690, яким припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 в частині визнання права власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1і частки сараю літ. «В», вбиральні літ. «З», 47/100 часток огорожі та інших споруд, що складає 47/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 звернулись з апеляційними скаргами до апеляційного суду міста Севастополя, в яких просять рішення суду скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_3 наполягає на зміненні постановленого рішення, в частині відмови у задоволенні вимог про визнання держакту недійсним і відмови у вселенні його. Просить постановити рішення про задоволення вимог ОСОБА_3

ОСОБА_7 наполягає на повному скасуванні постановленого рішення с прийняттям нового про відмову ОСОБА_3 у позові.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають у родинних зв'язках як син та матір, про що свідчать свідоцтво про встановлення батьківства (а.с.12 том 1) та свідоцтво про укладення шлюбу (а.с.16 том 1); згідно картки прописки (а.с.7 том 2), позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19.01.1988 року зареєстрований з матір'ю, ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно висновку експерта №373 від 10.03.2010 року,який міститься у матеріалах справи: у домовій книзі для прописки громадян, які мешкають в будинку №6/7 здійснювалась заміна первинного змісту запису «ОСОБА_5 »

шляхом заклеювання рукописного запису в графах 2-5 в останньому рядку смужкою паперу. Заклеєним рукописним записом в останньому рядку в графах 2-5 є «ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2».

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 жовтня 2004 року Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності 47/100 часток будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з госппобутбудовами: сарай літ. «Б», 1А частки сараю літ. «В», вбиральня літ. «З» (а.с.9), а згідно свідоцтва про право власності на житло та госппобутбудови від 03 березня 2005 року, 53/100 часток того ж будинку з госппобутбудовами: сарай літ. «Б», А частки; сарай літ. «Ж»; сарай літ. «Е»; вбиральня літ. «Д»; навіс літ. «Г» належать ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.10).

З наданих на вимогу суду фондом комунального майна Севастопольської міської ради матеріалів, на підставі яких було проведено приватизацію 47/100 часток будинку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 вбачається, що зазначену приватизацію проведено на підставі заяви ОСОБА_5, де вона не зазначає у складі родини свого сина, ОСОБА_3, довідка про склад родини наймача ОСОБА_5 без зазначення сина, довідка про порядок користування житловим будинком з надвірними побудовами між сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (а.с.57-59).

З показів свідків, які надавались при розгляді справи у першій інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали у квартирі АДРЕСА_1 разом до її приватизації, тобто до 2004 року. ОСОБА_3 конфліктував з вітчимом, а тому часто уходив з дому, вподальшому перебував у місцях позбавлення волі, що підтверджується посвідченням, виданого засудженому (а.с.15).

Крім того, матеріали справи на містять відомостей про те, що позивач був позбавлений права на проживання у спірній квартирі.

За викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку, і з яким погоджується судова колегія Апеляційного суду, ОСОБА_3, як постійний мешканець у квартирі АДРЕСА_1 станом на 2004 рік, син ОСОБА_5, основного наймача цієї квартири був позбавлений права на приватизацію цього житла як повнолітній член сім'ї ОСОБА_5, внаслідок чого його вимога яро визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 жовтня 2004 року. Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації о належності на праві приватної власності ОСОБА_5 47/100 часток будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з госппобутбудовами: сарай літ. «Б», А частки сараю літ. «В», вбиральня літ. «З» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно договору дарування від 4 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №4346, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_7 47/100 часток житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 жовтня 2004 року Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не може вважатися власником зазначеного у договорі дарування майна через визнання недійсним відповідного свідоцтва про право власності на нього, вона не мала права на відчуження цього майна, а тому оспорюваний договір дарування підлягає визнанню недійсним.

Договором про поділ житлового будинку від 29 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №4690, припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, де ОСОБА_11 належать 53/100 частки будинку, а ОСОБА_7 47/100 його часток на підставі договору дарування від 4 листопада 2004 року (а.с.48). За умови договору в користування ОСОБА_7 переходить квартира №1 в будинку літ. «А» з А частки сараю літ. «В», вбиральні літ. «З», 47/100 часток огорожі та інших споруд, що складає 47/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями.

Враховуючи обставини справи та визнання недійсним договору дарування від 4.11.2004 року, оспорюваний договір про поділ будинку підлягає визнанню недійсним в частині що стосується відповідача ОСОБА_7, оскільки в іншій частині він стосується ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про залучення до участі в справі яких в якості відповідачів позивач не заявляв клопотань, та факт поділу будинку, встановлений договором, прийнятий за встановленим раніше фактом користування будинком та будов, розташованих на території домоволодіння, що підтверджується довідкою про порядок користування житловим будинком з надвірними побудовами між сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (а.с.59 том 2).

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про виселення відповідача ОСОБА_7 зі спірного будинку, оскільки визнане недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 27 жовтня 2004 року Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, тягне за собою нікчемність подальших угод щодо спірного майна.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, так як і не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303-317 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Зотов

судді: А.А. Андрейченко

Л.М. Водяхіна