АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/143/13 Головуючий в 1 інстанції - Горбань Н.І.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Кулікової С.В.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
представника відповідача: ОСОБА_2
представника позивача: ДіденкоМ.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою про стягнення заборгованості, станом на 11 серпня 2011 року в сумі 59 608грн. 16 коп. , за договором про відкриття карткового рахунку, укладеного між сторонами 26 березня 2008 року, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року з ОСОБА_5 стягнуто на користь позивача заборгованість в сумі 59 608 грн. 16 коп. та 716 грн.08 коп. судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.
В скарзі зазначено, що суд не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, не перевірив первинні документи, щодо надання кредиту, сума заборгованості , яка була визначена позивачем та стягнута судом не відповідає дійсній заборгованості відповідача.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримала.
Представник банку доводи скарги не визнав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Задовольняючи позо, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини:
26 березня 2008 року між сторонами був укладений договір у вигляді встановлення кредитного ліміту 25 000 грн. зі сплатою відсотків 22.8 % на рік на суму залишку заборгованості.
Так, як отримані кошти відповідачка не повернула, станом на 11 серпня 2011 року в неї виникла заборгованість 59608 грн. 16 коп., яка складається з суми кредиту 25 000 грн., відсотків за користування кредитом 31769 грн., а також штрафу 2838 гн.48 коп.
Обставини справи, щодо визначення розміру заборгованості є недоведеними та спростовуються наданим позивачем розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами позивачем порахована не у відповідності з умовами договору.
Так, за договором базова процентна ставка була встановлена 22,8 % річних, а позивач нараховував відсотки з травня 2008 року за % ставкою 25,2, що не відповідає умовам договору, в подальшому ще двічі збільшував відсотки.
Посилання представника позивача на те, що відсоткову ставку вони збільшували на власний розсуд, так як це було передбачено умовами договору, колегія суддів не може прийняти, тому, що відповідно до п. 5.3 правил надання банківських послуг, при такій зміні позивач зобов'язаний був не пізніше ніж за 21 день до введення змін проінформувати відповідача. Разом з тим суду не були надані докази, що позивач змінюючи відсоткову ставку в травні 2008 року на власний розсуд інформував відповідача про такі зміни, в спосіб передбачений договором.
Суд першої інстанції на вказані обставини увагу не звернув, не перевірив наданий позивачем розрахунок, внаслідок чого стягнув з відповідача заборгованість у більшому розмірі.
З метою визначення дійсного розміру заборгованості, апеляційним судом в даній справі 22 листопада 2012 року призначалась судова-бухгалтерська експертиза, яка не була проведена з вини позивача, який не оплатив її вартість та не надав експертам банківські документи для її проведення.
З наданого апеляційному суду розрахунку заборгованості, зробленого спеціалістом на вимогу відповідача, заборгованість станом на 11 серпня 2011 року складає суму 34 960 грн. 15 коп., з яких 22 519 грн. 91 коп. заборгованість по тілу кредиту, 16 468 грн. 71 коп. заборгованість за відсотками та 234 грн. 12 коп. комісія за несвоєчасне погашення кредиту в пільговий період за мінусом повернутих відповідачкою сум 4262 грн. 59 коп.
Вказаний розрахунок відповідає, виписці по рахунку відповідача.
Відповідно до вимог ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення може визнати факт, для з'ясування якого експертиза призначена., або відмовити у його визнанні.
Так, як від проведення експертизи ухилився позивач, колегія суддів вважає за можливе прийняти розрахунок заборгованості наданий відповідачем, та вважати його таким, що відповідає дійсному розміру заборгованості.
Розрахунок наданий позивачем зроблений, виходячи з розміру відсотків, які умовами договору не були передбачені, а докази на підтвердження зміни базової відсоткової ставки в порядку передбаченому договором суду не надані, тому колегія суддів не приймає цей розрахунок і вважає його неправильним.
Колегія суддів також погоджується з доводами скарги в частині безпідставного стягнення штрафу.
Представник позивача пояснила апеляційному суду, що штраф нараховувався на підставі п. 8.6. умов надання банківських послуг. Дослідивши умови надання послуг, які надані були суду позивачем, апеляційний суд встановив, що підпис відповідача, про те, що вона була ознайомлена з цими умовами відсутній. З наданої апеляційному суду копії умов надання банківських послуг з підписом відповідача, які були видані банком під час укладання договору, вбачається, що пункт 8.6 про право банку нараховувати штраф відсутній.
Тобто, колегія суддів виходить з того, що за умовами договору, погодженими сторонами, умова договору про право нараховувати штраф була відсутня, а тому ці вимоги задоволені судом з порушенням ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що в разі не виконання зобов'язань, настають наслідки передбачені договором .
Представник відповідача просив апеляційний суд рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Разом з тим апеляційна скарга в повному обсязі задоволена бути не може, тому, що відповідачка визнає, що отримані кошти вона в повному обсязі неповернула, відсотки передбачені договором не сплатила.
Враховуючи вищенаведене, та вимоги ст. 309 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню до 34 960 грн. 15 коп.
Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, зменшена також має бути сума стягнутих судових витрат. Стягненню підлягає судовий збір в сумі 349 грн. 60 коп. та витрати на ІТЗ, які сплачувались банком 120 грн. (а.с. 14)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість станом на 11 серпня 2011 року в сумі 34 960 грн. 15 коп. , 349 грн. 60 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: