АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/5941/13 Головуючий в 1 інстанції - Колдіна О.О.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Кулікової С.В.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2013 року про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «ЖЕО-105» Голосіївського району м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідачів ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «ЖЕО-105» Голосіївського району м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Також подав клопотання про забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2013 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «ЖЕО-105» Голосіївського району м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.

В скарзі посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив заяву про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно ч.3 ст. 152 види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову виходив з того, позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність вжиття такого способу забезпечення позову та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі ухиляються від досудового врегулювання спору та будуть уникати виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також суд вважав, що ціна позову та обраний позивачем вид забезпечення не є співмірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки заява є необґрунтованою, а її доводи були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також суд правомірно виходив з того, що обраний позивачем вид забезпечення не є співмірним з ціною позову. (вимоги майнового характеру 11 000 грн., не майнового характеру - 3500 грн.)

Доводи апеляційної скарги про можливість відчуження відповідачами належного їм майна, ґрунтується на припущеннях та не містить обґрунтованих даних про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Позов пред'явлено до двох відповідачів. Слід зазначити, що виплата заявлених в позові сум, в разі задоволення позову є можлива за рахунок доходів відповідачів, без звернення стягнення на квартиру на яку позивач просив накласти арешт. Жодних доводів на підтвердження неплатоспроможності відповідачів, та відсутності можливості виконати рішення суду без арешту нерухомого майна позивачем не наведено та суду не надано.

Матеріали справи не містять даних та позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, окрім того, позивачем не доведено співмірність заявлених вимог обраному виду забезпечення позову.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: