6 грудня 2006 року                                                м.Київ

             Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 10 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДФ КБ “Фінанси та кредит”, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про встановлення факту проживання у будинку                 АДРЕСА_1, визнання недійсним договору застави, посилаючись на те, що з 1996 року він із батьками ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживав у будинку АДРЕСА_1, тому договір застави зазначеного будинку, укладений 18 жовтня 2001 року між  ДФ КБ “Фінанси та кредит” та ОСОБА_3, як поручителем ОСОБА_2 по кредитному договору, є недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР 1963 року, оскільки таким договором застави порушено його, позивача, права, так як він на час укладення договору був неповнолітнім. Позивач просив визнати факт його проживання у будинку на час укладення договору застави та визнати договір застави недійсним.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позову до приватного нотаріуса ОСОБА_4 і відмова прийнята судом.

Рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 10 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від  3 серпня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та задовольнити його позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки  матеріалів справи.

 Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що при укладенні договору застави права позивача не були порушені, оскільки він не був співвласником та не був прописаний у будинку, який на праві власності належав подружжю ОСОБА_2, ОСОБА_3; встановлення факту його проживання в будинку на час укладення договору застави не матиме юридичних наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

       На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у  х  в  а  л  и  в :

            Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДФ КБ “Фінанси та кредит” про встановлення факту проживання у будинку, визнання недійсним договору застави будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 10 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2006 року.

             Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Суддя

             Верховного Суду України                                                                  Ю.Л.Сенін