РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

09 квітня 2013 року Справа № 906/142/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пров. юр-та Степаненка О.В. (пост. дов. №09-32/246 від 27.02.2013 р.)

відповідача - пред-ка Ковальчука В.В.(пост. дов. б/н від 04.02.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 25.02.13 р.

у справі № 906/142/13-г (суддя Тимошенко О. М. )

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Житомир

до відповідача відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд"

про стягнення 2370969,86 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 25.02.2013 р. у справі № 906/142/13-г задоволено позов публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Житомир до відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" про стягнення 2370969,86 грн. і підлягає стягненню з відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк 930000,35 грн. простроченого кредиту; 840679,56 грн. прострочених процентів за період з 30.04.09 по 20.12.12; 19583,49 грн. простроченої комісійної винагороди за період з 01.01.09 по 29.11.12; 114038,67 грн. 3% річних по простроченому кредиту за період з 26.11.08 по 20.12.12; 277456,48 грн. інфляційних за період з 26.11.08 по 30.11.12; 113430,85 грн. пені по простроченому кредиту за період з 26.11.08 по 25.05.09; 73959,25 грн. пені по простроченим процентам за період з 03.11.08 по 20.12.12; 1821,21 грн. пені по простроченій комісійній винагороді за період з 03.11.08 по 20.12.12; 47419,40 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач відкрите акціонерне товариство "Гарантбуд" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 25.02.2013 р. у справі № 906/142/13-г та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми процесуального права. Зокрема, суд порушив ст.77 ГПК України, оскільки не відклав розгляд справи у зв'язку із неявкою представника відповідача.

Крім того, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд ухвалою від 01.02.2013 р. порушив провадження у справі про стягнення 237096,86 грн., тоді як у рішенні вказано про вирішення спору про стягнення 2370969,86 грн. і така ціна позову не була уточнена шляхом прийняття відповідних ухвал.

Скаржник доводить, що оскільки розгляд справи не був відкладений, суд унеможливив реалізацію відповідачем своїх прав, зокрема, на подачу зустрічного позову, подання письмових заперечень тощо, а також - на подання клопотання про зменшення розміру заборгованності, штрафних санкцій.

Скаржник вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованності по кредиту, процентам, комісійній винагороді, боргу з урахуванням індексу інфляції та річних і пені є безпідставними, оскільки саме з вини банку/позивача у минулому була заблокована виробничо-господарська діяльність відповідача. Скаржник вважає, що про незаконні дії ПАТ "АК Промінвестбанк" по відношенню до ВАТ "Гарантбуд" свідчить рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2012 р. у справі № 3/5007/1151/12 за позовом ВАТ "Гарантбуд" до ПАТ "АК Промінвестбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Житомир заперечує проти доводів відповідача, вважає їх безпідставнимим та необґрунтованими, а тому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач зазначає, що на виконання вимог ст.ст.56,57 ГПК України при поданні позову до суду надіслав на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення, які залучені до матеріалів справи. Таким чином, посилання скаржника на те, що йому не був відомий предмет позову є надуманими.

На думку позивача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначив, що відповідач не скористався своїм правом, наданим йому ст. 22 ГПК - бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Також позивач зазначив, що по суті позовних вимог рішення прийнято судом першої інстанції за повно досліджених обставин та відповідно до чинного законодавства, тому підстав для його скасування немає, враховуючи вимоги ст.ст.94, 104 ГПК України.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості виконати вивірку розрахунків. Представник позивача заперечив проти цього клопотання та пояснив, що суми, які є предметом позову, підтверджені наданими банком доказами і платежі відповідачем не виконувались з 2010 року, тому не вважає необхідним виконання вивірки.

Також представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення належних до стягнення сум пені та відсотків річних до 1000 грн., пославшись на складний фінансовий стан ТОВ «Гарантбуд». На підтвердження значної кредиторської заборгованності суду надана довідка відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції про перебування на виконанні 16 виконавчих проваджень щодо стягнення з ВАТ «Гарантбуд» загалом 1232796,77 грн., залишок боргу за якими становить 1099522,89 грн.

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, зазначивши, що заборгованність виникла ще у 2008 році і є значною, тому не можна оцінювати належні до стягнення штрафні санкції як надмірно великі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.11.2007 р. Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та відкритим акціонерним товариством "Гарантбуд" укладено кредитний договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 712 /а.с.9-12/.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 р., про що визначено у п.1 ст.1 статуту публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" /а.с.27-28/.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язаний надати відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 500000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію, передбачені договором.

Кінцевий термін повернення кредиту згідно п.2.2 кредитного договору встановлено 25.11.2008 р.

Відповідно до п.п.3.2, 3.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 17% річних, а у разі порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту, позичальник сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 25% річних. Нарахування процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту.

28.12.2007 р. сторони уклали договір № 1/712/782 про внесення змін до кредитного договору № 712, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 1000000,00грн. /а.с.13/.

27.06.2008 р. сторони уклали договір № 2/712/242-А про внесення змін до кредитного договору № 712, за умовами якого процентну ставку за користування кредитом встановлено в розмірі 20% річних, починаючи з 30.06.2008 р. /а.с.14/.

Згідно п.3.3 договору, за управління кредитом відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за процентною ставкою 0,5% від ліміту кредитної лінії - у розмірі 208,34 грн., а з 28.12.2007 р. - 416,67 грн. згідно з договором про внесення змін № 1/712/782. Проценти за управління кредитом нараховуються банком в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по останній робочий день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по передостанній робочий день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту (п.3.3).

За п.4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержавного кредиту у строк до 25.11.2008 р. та своєчасну сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором (п.4.2.2 договору).

Згідно з п. 5.3. договору за несвоєчасну сплату сум кредиту або процентів за користування кредиту або плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та обраховується щоденно.

За п.6.5 договору, цей договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Укладений сторонами кредитний договір за формою і змістом (своїми істотними умовами, які погоджені сторонами) відповідає нормам чинного законодавства, зокрема нормам гл.71 Цивільного кодексу України та ст.ст.345-348 гл.35 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

На виконання умов договору, банк 30.11.2007 р. відкрив відповідачу кредитну лінію в розмірі 1000000,00 грн. та надав за дорученнями відповідача кошти на загальну суму 999864,85 грн., що підтверджено відомістю руху коштів по рахунку ВАТ "Гарантбуд" за період з 30.11.2007 р. по 15.09.2010 р. /а.с.16/.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позичальник/відповідач у визначені договором строку зобов'язання не виконував, у встановлений кредитним договором строк, тобто - до 25.11.2008 р., не повернув отриманого кредиту. З порушенням строку кредит повернуто частково - в сумі 69864,50 грн. і частково сплачені відсотки за користування кредитними коштами - в сумі 140150,72 грн. та комісійні за управління кредитом - в сумі 1250,01 грн.

Відомістю руху коштів по рахунку ВАТ "Гарантбуд" та докладними розрахунками нарахувань за кредитним договором № 712 /а.с.16-20/ підтверджено, що заборгованність відповідача по тілу кредиту становить 930000,35 грн., заборгованність по відсотками за користування кредитом за період з 30.04.2009 р. по 20.12.2012 р. - 840679,56 грн., заборгованість по простроченій комісійній винагороді за період з 01.01.2009 р. по 29.11.2012 р. - 19583,49 грн. Наведені розрахунки перевірені судом і не спростовані відповідачем.

Відповідач заперечень по суті позовних вимог не надав, належними і допустимими доказами в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не спростував наявність боргу на час вирішення спору в суді, докази виконання платежів не представлені судам першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного колегія суддів відхилила як безпідставне клопотання відповідача/скаржника про відкладення розгляду справи для виконання сторонами вивірки розрахунків. Колегія суддів вважає, що акт вивірки розрахунків не буде належним доказом у справі, оскільки відповідач не навів обгрунтованих заперечень щодо наданих позивачем доказів, не надав зустрічного розрахунку чи платіжних документів, які б дозволили спростувати вимоги позивача, тому виконання вивірки не матиме значення для справи.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність та обгрунтованність позовних вимог про стягнення заборгованності.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки має місце несвоєчасне повернення кредиту, є підставною і підлягає задоволенню також позовна вимога про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 26.11.2008 р. по 30.11.2012 р. та відсотків річних за період з 26.11.2008 р. по 20.12.2012 р., що становить відповідно 277456,48 грн. та 114038,67 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом /а.с.25/.

Умовами п.5.3 кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 712 передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання платежів, про що зазначено вище. Відповідно до ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.230-232 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій - пені.

Оскільки має місце несвоєчасне повернення кредиту, порушення строків оплати відсотків за користування кредитом та сплати комісійних за кредит, є підставною та підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення пені.

Пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 113430,85 грн. обрахована позивачем відповідно до умов п.5.3 договору та норм ст.ст.231-232 ГК України за період з 26.11.2008 р. по 25.09.2009 р. з урахуванням виконуваних відповідачем платежів.

Пеня за прострочення оплати відсотків за користування кредитом в сумі 73959,25 грн. обрахована позивачем відповідно до умов п.п.3.2, 3.7 та п.5.3 договору і норм ст.ст.231-232 ГК України за період з 03.11.2008 р. по 20.12.2012 р. (по шість місяців з суми простроченого місячного платежу) з урахуванням виконуваних відповідачем платежів.

Пеня за прострочення оплати за управління кредитною лінією в сумі 1821,21 грн. обрахована позивачем відповідно до умов п.3.3 та п.5.3 договору і норм ст.ст.231-232 ГК України за період з 03.11.2008 р. по 20.12.2012 р. (по шість місяців з суми простроченого місячного платежу) з урахуванням виконуваних відповідачем платежів.

Розрахунки пені перевірені судом і є правильними.

Клопотання відповідача/скаржника про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій не задовільняється колегією суддів з урахуванням такого.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені, суд відповідно до вимог ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України має взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, зокрема, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. В даному випадку колегія суддів звертає увагу на значний період прострочення (починаючи з 2008 року) та значну суму заборгованості за договірними зобов'язаннями, відсутність доказів про вжиття відповідачем будь-яких заходів, направлених на добровільне усунення порушення та його наслідків.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на незаконні дії ПАТ "АК Промінвестбанк", які полягали у вчиненні виконавчого напису з метою примусового стягнення боргу з ВАТ "Гарантбуд", є безпідставними та свідчать про невиконання договірних зобов'язань відповідачем/скаржником у добровільному порядку, що обумовило дії банку, направлені на примусове стягнення коштів, - як звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, так і звернення з позовом до суду у даній справі.

За наведених обставин посилання скаржника лише на власний майновий стан не може бути підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, оскільки суд має враховувати також майнові інтереси іншої сторони - кредитора.

Отже, позовні вимоги правомірно задоволені місцевим господарським судом в повному обсязі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, і доводи скаржника не є підставою для зміни чи скасування рішення за ст.104 ГПК України.

Так, не приймаються колегією до уваги в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не відклав розгляд справи всупереч вимогам ст.77 ГПК України і вирішив спір за відсутності відповідача в судовому засіданні 25.02.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали від 01.02.2013 р. господарський суд Житомирської області прийняв до розгляду позовну заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", порушив провадження у справі № 906/142/13-г та призначив судове засідання на 25.02.2013 р. Цією ж ухвалою відповідача зобов'язано надати письмовий відзив, при наявності заперечень, обґрунтувати їх документально з посиланням на закон. Ухвала завчасно одержана відповідачем - 05.02.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції /а.с.33/.

Отже, відповідачу була надана можливість у розумні та достатні терміни, добросовісно використовуючи процесуальні права за ст.22 ГПК України, надати суду свої доводи та запреречення, ознайомитись з матеріалами справи, вирішити питання про участь в судовому засіданні або надіслати клопотання про відкладення розгляду справи тощо.

Відповідач будь-якої з наведених дій не вчинив і про причини неявки представника в судове засідання не повідомив суду, а також - не повідомляв про намір прийняти участь у вирішенні спору в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Згідно з п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неявки в судове засідання представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.

Отже, відкладення справи у разі неявки в судове засідання представника відповідача, повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи, є правом, а не обов'язком суду, і вчиняється у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак такі обставини не встановлені судом першої інстанції, а також не встановлено, що такі обставини мали місце за результатами перегляду справи в апеляційному порядку. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача та вивчивши матеріали справи, вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та постановлення обґрунтованого рішення, тоді як відповідачем не надано суду апеляційної інстанції ні заперечень по суті позову, ні додаткових відомостей, які могли б бути досліджені судом першої інстанції і вплинули б на оцінку доказів.

Тому не вбачається порушень норм процесуального права при вирішенні спору судом першої інстанції. Зокрема, така обставина як невідкладення розгляду справи не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідно до ч.2-3 ст.104 ГПК України у разі належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що зазначення судом першої інстанції в ухвалі про порушення провадження у справі № 906/142/13-г від 01.02.2013 р. ціни позову 237096,86 грн. замість 2370969,86 грн. є очевидною опискою, що не призвело до прийняття неправильного рішення та не може бути підставою в силу приписів ст.104 ГПК для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Зміст позовної заяви, її прохальна частина та розрахунки, викладені як у тексті позовної заяви, так і в доданих до неї розрахунках свідчать, що позивачем пред'явлена і обгрунтовується вимога про стягнення 2370969,86 грн. Копія позовної заяви із додатками, в т.ч. - розрахунками, була надіслана відповідачеві 25.01.2013 р., що підтверджено фіскальним чеком відділення поштового зв'язку та описом вкладень до цінного листа на арк.справи 5-6. Тому колегія суддів не вбачає порушень процесуальних прав сторони/відповідача, тоді як відповідач жодним чином не скористався своїми процесуальними правами, про що зазначено вище, та не довів про намір виконувати процесуальні обов'язки - добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами, виявляти повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Такі дії відповідача колегія суддів оцінює як намір затягнути в часі розгляд справи та відтермінувати виконання договірних обов'язків перед позивачем.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни згідно зі ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 25.02.2013 р. у справі № 906/142/13-г залишити без змін.

Справу № 906/142/13-г повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.