У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              6 грудня  2006 року                                                                   м. Київ

   Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

           Головуючого:            Сеніна Ю.Л.

           Суддів:  Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,                                   

              розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на частку жилої будівлі та поділ її в натурі,

                                                    в с т а н о в и л а :

              У 1987 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на частку жилої будівлі та поділ її в натурі, мотивуючи тим, що його батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі нотаріально посвідченого заповіту від 28 червня 1986 року заповідав йому належну частину домоволодіння по АДРЕСА_1, і в частині домоволодіння батька він і проживає, прийнявши спадщину, а в іншій частині домоволодіння проживає його брат ОСОБА_2, який цю частину придбав і перебудував.

              Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2000 року за ОСОБА_1 визнано право власності на частину домоволодіння по АДРЕСА_1, і виділено в натурі жилий будинок під літерою А, жилий будинок під літерою Б, гараж під літерою Л, сарай під літерою В, а також Ѕ частину земельної ділянки згідно техпаспорту ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 виділено жилий будинок під літерою Д, літню кухню під літерою Е, гараж під літерою М та Ѕ частину земельної ділянки згідно технічного паспорту.

              Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2004 року задоволено апеляційне подання прокурора Запорізької області, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2000 року скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

    У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, вважаючи, що апеляційний суд безпідставно поновив прокурору строк на апеляційне оскарження рішення та скасував рішення суду першої інстанції.

    Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

              Скасовуючи рішення суду першої інстанції і направляючи справу на новий судовий розгляд, апеляційний суд послався на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, оскільки не дослідив рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 1986 року щодо визнання спадкодавця ОСОБА_5 недієздатним та від 14 січня 1991 року про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5, не задовольнивши відповідні клопотання ОСОБА_3

              Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

    Перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд був передбачений ст.ст.305, 307 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи.

    Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України 1963 року неповне з'ясування судом обставин, що  мають значення для справи, були визначені як підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

    Суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувались з порушенням встановленого Цивільним процесуальним кодексом порядку.

              В даному випадку апеляційний суд вправі був і зобов'язаний при наявності підстав змінити рішення суду першої інстанції чи ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції.           

    За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч.2 ст.338 ЦПК України, з направленням справи на новий апеляційний розгляд.  

              Керуючись ст.ст. 333, 335-336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

              Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

              Головуючий:                                                                Сенін Ю.Л.

              Судді:                                                                             Левченко Є.Ф.                                                                         

                                                                                                      Лихута Л.М.

                                                                                                      Охрімчук Л.І.

                                                                                                      Романюк Я.М.