4 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

                     Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору дарування недійсним та відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 квітня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31.11.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5.04.2005 р., яким у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з урахуванням фактичних обставин справи, виходив з того, що позивачка не мала права привілеєвої купівлі частки в спільній власності, оскільки ОСОБА_2 подарував належну йому частку в квартирі ОСОБА_3, а правових підстав для визнання договору дарування недійсним не має.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з  висновком місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :