8 грудня 2006 року                                                                                      м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до закритого акціонерного товариства “Новинка” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до закритого акціонерного товариства “Новинка” (далі - ЗАТ “Новинка”) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що наказом № НОМЕР_1на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України була звільнена з роботи.

Посилаючись на те, що її було звільнено з роботи незаконно, просила поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано незаконним наказ № НОМЕР_1, поновлено її на посаді приймальника замовлень по індивідуальному пошиву та ремонту взуття товариства, стягнуто з товариства на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 224 грн. 20 коп. та 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2004 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2004 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.