8 грудня 2006 року                                                                                               м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Сумської митниці, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, визнання наказів недійсними і скасування дисциплінарного стягнення та зобов'язання скласти акт форми Н-1, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Білопільского районного суду Сумської області від 11 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 серпня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Сумської митниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, визнання наказів недійсними і скасування дисциплінарного стягнення та зобов'язання скласти акт форми Н-1.

Зазначала, що з квітня 1993 року працювала на посаді інспектора Сумської митниці, митного посту Білопілля.

У серпні 2002 року їй незаконно було оголошено догану та позбавлено 40% премії, а 12 листопада 2002 року її звільнено з роботи на п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на незаконність звільнення з роботи, просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., крім того, посилаючись на незаконність наказів, просила визнати недійсними накази № НОМЕР_1 “Про зменшення розміру премії на 40% за липень 2002 року”; № НОМЕР_2 “Про призначення службового розслідування по фактам неналежного виконання службових обов'язків”; № НОМЕР_3 “Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани”.

До того ж зазначала, що 27 лютого 2002 року з нею по дорозі на роботу стався нещасний випадок.

Посилаючись на те, що 23 березня 2002 року було складено акт форми Н-5 про нещасний випадок невиробничого характеру, просила зобов'язати відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Рішенням Білопольського районного суду Сумської області від 11 травня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від           9 серпня 2004 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на навий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Білопільского районного суду Сумської області від 11 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 серпня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.