ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" червня 2006 р. Справа № 03/656
Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменко В. В.,
з секретарем Макарченко Н.П.;
за участю представників сторін:
від позивача: Білий М.М. за довірен., Король О.В. за посадою,
від відповідача: Мовчан О.А. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Полісервіс”, м.Київ
до Державного підприємства “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат”, м.Кам”янка
про стягнення 556 000 грн.
і за зустрічним позовом Державного підприємства (далі - ДП) “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат”, м.Кам”янка до ТОВ “Полісервіс”, м.Київ про визнання договору купівлі-продажу сировини № 5 від 23.03.2005 р. недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення 500 000 грн. боргу, 21 000 грн. пені та 35 000 грн. штрафу за невиконання відповідачем зобов”язань по договору купівлі-продажу меляси (патоки) від 23.03.2005 р. № 5.
Представник позивача позов підтримав мотивуючи тим, що 23.03.2005 р. між сторонами укладений договір № 5 на купівлю-продаж сировини, відповідно до якого ДП “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат” (продавець) зобов”язався поставити протягом жовтня-листопада 2005 р. ТОВ “Полісервіс” (покупцю) мелясу у кількості 1000 тон по ціні 503 грн. за одну тону, включаючи вартість доставки, ПДВ і залізничний тариф, а покупець зобов”язався оплатити вартість поставленої меляси.
23.03.2005 р. продавець виставив покупцю рахунок-фактуру № 16, де зазначено, що ТОВ “Полісервіс” повинне сплатити на рахунок ДП “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат” 503 000 грн., як передоплату за мелясу (патоку), яку відповідач мав передати позивачу згідно договору № 5 від 23.03.2005 р.
24.03.2005 р. позивач платіжним дорученням № 82 перерахував відповідачу 500 000 грн. Відповідач свої зобов”язання за договором не виконав, суму попередньої оплати позивачу не повернув. Через відмову відповідача передати проданий товар покупцю, позивач відмовився від договору купівлі-продажу.
Відповідач у відзиві на позов, та його представник в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на те, що договір №5 від 23.03.2005 р. є сумнівним оскільки, у відповідача даного договору в наявності не має, в журналі реєстрації договорів відсутній запис про його реєстрацію. Крім цього, ДП Кам'янський спиртогорілчаний комбінат не є виробником меляси, а є її споживачем (переробником); статутом підприємства а також довідкою ЄДРПОУ продаж меляси, як діяльність не передбачено та відповідно до даних бухгалтерського обліку дана заборгованість відсутня. Платіжних документів що підтверджують надходження вищезазначеної суми на рахунки відповідача не має. В переліку кредиторів ТОВ "Полісервіс" не знаходиться.
Під час розгляду спору відповідач подав зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу сировини № 5 від 23.03.2005 р. недійсним з тих мотивів, що договір № 5 від 23.03.2005 р. на який посилається позивач є сумнівним, оскільки у відповідача даного договору в наявності немає, в журналі реєстрації відсутній запис про його реєстрацію. Крім цього ДП Кам'янський спиртогорілчаний не є виробником меляси, а є її споживачем (переробником). Статутом підприємства, а також довідкою СДРПОУ продаж меляси, як діяльність не передбачена. Відповідно до даних бухгалтерського обліку дана заборгованість відсутня. Платіжних документів, що підтверджують надходження вищезазначеної суми до відповідача, немає.
Під час огляду в судовому засіданні доказів: договору купівлі-продажу, рахунків та ін., які надав позивач, відповідач виявив, що на них стоїть недійсна печатка відповідача, зокрема яка діяла до 2002 р. на підпису колишнього директора ДП “Кам'янський спиртогорілчаний комбінат” Вергелес Г.В., який займав посаду директора з 16.06.2004 р. по 13.07.2005 р. Це відповідач підтверджує тим, що у лютому місяці 2002 року підприємство змінило назву з “Кам"янський спиртогорілчаний комбінат” на Державне підприємство “Кам”янський спиртогорілчаний комбінат”. Відповідно була замінена печатка підприємства, про що свідчить довідка № 145 від 07.02.2006 р. від 07.02.2006 р., видана Кам'янським РВ УМВС в Черкаській області.
Справжність підпису директора державного підприємства “Кам”янський спиртогорілчаний комбінат” представники відповідача визнали і не оспорюють.
ТОВ “Полісервіс” у відзиві на зустрічну позовну заяву вказав, що вона не підлягає до задоволення, оскільки договір купівлі-продажу сировини №5 від 23.03.2005р. є дійсним, так як сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладався в кабінеті директора державного підприємства “Кам”янський спиртогорілчаний комбінат”. Текст договору готували представники комбінату. Кошти ним були перераховані і отримані стороною по договору.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, подані представниками сторін і витребувані судом докази, приходить до наступного.
З довідки № 15а-2972 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і Статуту відповідача вбачається, що ДП “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат” відноситься до державного сектора економіки (а.с. 47, 87-94).
23 березня 2005 р. підприємство ДП „Кам"янський СГК", в подальшому “Продавець” в особі директора Вергелеса Г.В., діючого на основі Статуту з однієї сторони, та ТОВ “Полісервіс” м.Київ в подальшому “Покупець” в особі директора Король А.В. діючого на основі Статуту з іншої сторони уклали договір про слідуюче:
Продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує на умовах : по ціні даного договору мелясу (далі - товар).
Відповідно до даного договору продавець зобов”язався поставити протягом жовтня-листопада 2005 р. покупцеві товар в кількості 1 000 тон. Якість товару повинна відповідати ГОСТу на дану продукцію.
Загальна ціна по цьому договору становила 503 000 грн. з розрахунку за одну тону з поставкою на завод в т.ч. ПДВ і залізничний тариф. Зміни ціни за товар будуть узгоджуватись сторонами окремими доповненнями до даного договору. Оплата товару здійснюється у національній валюті України.
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання прийнятих на себе обов”язків за договором, якщо це невиконання викликане обставинами непереборної сили, які виникають після укладення договору, як-то: пожежа, стихійне лихо, війна, страйки, заборонені дії Уряду. У цьому випадку виконання обов”язків за договором відкладається до усунення вищезазначених причин.
Кожна з сторін, яка вважає неможливим виконання по договору, за вищезазначених причин, повинні негайно повідомити про це другу сторону у письмовій формі і надати підтвердження Торгово-промислової палати.
Якщо сторони не досягли згоди, спори розв”язуються в арбітражному суді у відповідності з діючим законодавством України.
23.03.2005 р. за № 16 відповідач пред”явив позивачу рахунок на передоплату за патоку (мелясу) на суму 503 000 грн. згідно договору № 5 від 23.03.2005 р. (а.с. 11).
Факт перерахування позивачем коштів відповідачу підтверджується:
- платіжним дорученням № 82 від 24.03.2005 р. (а.с. 9, 31);
- довідкою Черкаської філії АКБ “Легбанк” № 65 від 16.02.2006 р., з якої вбачається, що згідно платіжного доручення № 82 від 24.03.2005 р. ТОВ “Полісервіс” з рахунку № 260011971 в АКБ “Легбанк” (МФО 300056) кошти в сумі 500 000 грн. зараховано на рахунок № 260080163 в ЧФ АКБ “Легбанк” () 354853 ДП Кам”янському СГК.
Про обставини укладання 23.03.2005 р. договору суду дав пояснення представник позивача Король О.В. З його пояснень вбачається, що 23.05.2005 р. в кабінеті директора відповідача Вергелеса Г.В. було укладено договір №5 від 23.03.2005 року купівлі-продажу меляси в кількості 1000 тон між ДП „Кам"янський СГК" та ТОВ „Полісервіс" по ціні 503 грн. за тону та рахунку-фактури. Вказаний договір підписали директор ДП „Кам"янський СГК" Вергелес Г.В. та я як директор ТОВ „Полісервіс". При цьому Вергелес Г.В. в присутності представників позивача, після підписання договору, поставив відтиск печатки ДП „Кам"янський СГК". Одночасно Вергелес Г.В. підписав рахунок-фактуру №16, в якому зазначив, що ТОВ „Полісервіс" повинно сплатити на рахунок Кам'янського спиртогорілчаного комбінату 503 000 грн., як передоплату за мелясу (патоку), на якому також поставив відтиск печатки ДП „Кам"янський СГК". Вказаний рахунок-фактура був підписаний директором Вергелесом Г.В. та гол.бухгалтером Тищенко Г.В.
24 березня 2005 року ТОВ „Полісервіс" перерахувало платіжним дорученням №82 грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. на рахунок №260080163, який належить ДП „Кам"янський СГК" в ЧФ АКБ „Легбанк" МФО354853. Після цього, ДП „Кам"янський СГК" 24 березня 2005 року перерахувало платіжним дорученням №513 по системі „Клієнт-Банк" вказані грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. на власний поточний рахунок №26001305554 в Кам"янському відділенні №3279 Черкаської обласної дирекції ВАТ „Ощадбанк", з якого відповідач їх витратив.
Статті 202-208, 218, 509, 510, 526, 611, 612, 655-657, 663 Цивільного кодексу України, статті 216-218, 230-232 Господарського кодексу України містять такі положення.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
У письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:
- допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
- збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;
- за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Доводи відповідача по первісному позову про те, що: у відповідача немає в наявності екземпляру договору № 5 від 23.03.2005 р.; в журналі реєстрації договорів відсутній запис про його реєстрацію; відсутній бухгалтерський облік заборгованості по договору від 23.03.2005 р.; відсутні платіжні документи, що підтверджують надходження коштів від позивача на банківські рахунки відповідача спростовуються як вищенаведеними доказами та матеріалами справи, так і доказами про рух коштів від позивача до відповідача, витребуваних судом під час розгляду справи з банківських установ і досліджених у судовому засіданні за участю представників сторін. Зокрема, судом встановлено, що:
- 24 березня 2005 року ТОВ „Полісервіс" перерахувало платіжним дорученням №82 грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. на рахунок №260080163, який належить ДП „Кам"янський СГК" в ЧФ АКБ „Легбанк" МФО354853.
- ДП „ Кам"янський спиртогорілчаний комбінат " 24 березня 2005 року перерахувало платіжним дорученням №513 по системі „Клієнт-Банк" вказані грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. на власний поточний рахунок №26001305554 в Кам"янському відділенні №3279 Черкаської обласної дирекції ВАТ „Ощадбанк".
- 25.03.2005 року грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. згідно платіжного доручення №-103 були перераховані з рахунку ДП „Кам"янський спиртогорілчаний комбінат" №26001305554 в Кам"янській філії-відділенні №3279 ВАТ „Ощадбанк" на рахунок ДП „Кам"янський цукровий завод ТОВ „Руно" №260068699 в Черкаській обласній дирекції АППБ „Аваль".
- 25.03.2005 року грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. згідно платіжного доручення №-103 були перераховані з рахунку ДП „Кам"янський спиртогорілчаний комбінат" №26001305554 головному бухгалтеру даного підприємства Тищенку Г.В. для погашення кредиту.
- 29.03.2005року грошові кошти в сумі 61276,29 грн. згідно грошового чеку К34607494 були видані з рахунку №26001305554 касиру ДП „Кам"янський СГК" Тягловській Л.О. для виплати заробітної плати.
Крім того, грошові кошти, отримані відповідачем від позивача різними сумами, перераховувалися з рахунку ДП „ Кам"янський спиртогорілчаний комбінат " на рахунок СПД Романова Г.В. №260013615 згідно договору №18 від 24.03.2005р. та на інші потреби відповідача, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 109-123).
Підписом посадової особи відповідача –Вергелеса Г.В. була виражена воля юридичної особи (відповідача) на укладання 23.03.2005 р. договору купівлі-продажу за № 5 з позивачем.
Закон не визнає відсутність на договорі печатки (чи її дефектність) як підставу для визнання договору недійсним.
Суд, враховує той факт, що позивач виконав договір повністю і перерахував вказані в договорі і у виданому відповідачем рахунку, суму коштів відповідачу, а відповідач прийняв ці кошти і використав їх на свої потреби.
Посилання представника відповідача на те, що відповідач є не виробником, а споживачем меляси (патоки), суд не визнає як підставу звільнення відповідача від відповідальності, і на думку суду, свідчить про наявність у відповідача реальної можливості виконати договір.
Суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу за № 5 від 23.03.2005 р. є укладеним сторонами відповідно до чинного законодавства, реальним і прийнятим сторонами до виконання. Вина відповідача за невиконання зобов”язань по договору є доведеною.
Суд вважає, що в судовому засіданні доведено факт відмови продавця (державного підприємства “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат”) у передачі проданого товару –меляси покупцю (ТОВ “Полісервіс”).
Суд приходить до висновку, що ТОВ “Полісервіс” обгрунтовано відмовилось від договору купівлі-продажу № 5 від 23.03.2005 р. укладеного з відповідачем і вимагає стягнення перерахованих відповідачу коштів та стягнення господарських санкцій.
Оцінюючи вищенаведені обставини, дії сторін і чинне законодавство, суд приходить до висновку, що зустрічний позов державного підприємства “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат” є безпідставним, недоведеним і задоволенню не підлягає.
Таким чином, заявлені у позові ТОВ “Полісервіс” вимоги підлягають до повного задоволення.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути 500 000 грн. боргу, 21 000 грн. пені, 35 000 грн. штрафу, 5 560 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Державного підприємства “Кам”янський спиртовогорілчаний комбінат”, Черкаська область, м.Кам”янка, вул.Сердюка,1, код 00376998 на користь ТОВ “Полісервіс”, м.Київ, вул. Вернацького,42, код 30108000.
В зустрічному позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 діб з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СУДДЯ В.В.Єфіменко