Справа №2-358/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
при секретарі Ільніцькій С. В., з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача - Малинської міської ради - ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_6,
відповідача ОСОБА_7,
представника органу опіки та піклування - виконавчого комітету
Малинської міської ради - ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та Відкритого акціонерного товариства „Сервіс" про: визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло; визнання права власності на квартиру; визнання частково недійсним договору міни житла; визнання того, що обмін проведений позивачем; розірвання договору найму жилого приміщення та виселення відповідачів без надання іншого житла, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до Малинської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та Відкритого акціонерного товариства „Сервіс" про:
· визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житлоНОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в частині приватизації ОСОБА_9ІНФОРМАЦІЯ_2;
· визнання за позивачем права власності на ІНФОРМАЦІЯ_3;
2
· визнання частково недійсним договору міни житла від 28 січня 1999 року в частині обміну житла ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3, який укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та посвідчений Малинською державною нотаріальною конторою 28 січня 1999 року;
· визнання того, що даний обмін проведений ОСОБА_1;
розірвання договору найму жилого приміщення, укладеного 28 січня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 і ОСОБА_6 на проживання вІНФОРМАЦІЯ_3;
- та виселення зІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9
ОСОБА_9 та її сина ОСОБА_6 без надання
житла.
В обґрунтування своїх позовних вимог, викладених в позовній заяві, позивач вказав, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9. Цей шлюб був повторний. До цього був одружений з ОСОБА_11, з якою проживав вІНФОРМАЦІЯ_2. 29 липня 1996 року наказом ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний завод" йому та його першій дружині був наданий дозвіл на приватизацію цієї квартири. ОСОБА_9 дозвіл на приватизацію не отримала, але згідно свідоцтва про приватизаціюНОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_1 року разом з позивачем стала співвласником вищевказаної квартири. 28 січня 1999 року ІНФОРМАЦІЯ_2 обміняли на ІНФОРМАЦІЯ_3, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Вважає, що його права порушені, оскільки ОСОБА_9 допустила обман, приватизувавши займану ним квартиру, хоча не мала на це дозволу. Малинська міська рада при видачі свідоцтва про приватизацію припустилась помилки, оскільки не звернула уваги на це порушення. Так як ОСОБА_9 допустила обман при приватизації ІНФОРМАЦІЯ_2, то вона допустила обман і при обміні даної квартири наІНФОРМАЦІЯ_3. Згідно статей 56, 57 Цивільного кодексу 1963 року угоди укладені внаслідок обману або помилки можуть бути визнані недійсними. На підставі цих статей повинно бути визнане частково недійсним свідоцтво про право власності на житло, визнане за позивачем права власності наІНФОРМАЦІЯ_3, визнаний частково недійсним договір міни ІНФОРМАЦІЯ_2 наІНФОРМАЦІЯ_3 та визнано те, що даний обмін проведений позивачем.
Також зазначив що ОСОБА_9 та її син ОСОБА_6 проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі договору найму з позивачем, який був укладений на період шлюбу. Оскільки шлюб з ОСОБА_9 розірваний, то на підставі цього
3
просить розірвати вищевказаний договір найму та виселити ОСОБА_9 та ОСОБА_6 без надання житла.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Позивач пояснив, що працював на Малинському дослідно-експериментальному заводі. Перебуваючи там на черзі, отримав ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій проживав із своєю першою дружиною ОСОБА_11. Після розірвання шлюбу рішенням Малинського районного суду ця квартира була між ними розділена. Через деякий час зареєстрував шлюб з другою дружиною ОСОБА_9. З нею також проживав у вищевказаній квартирі. Потім позивач та його перша дружина отримали дозвіл на приватизацію цієї квартири. Кожен приватизував свою частину квартири. Частина квартири виділена позивачу була приватизована ним та ОСОБА_9. Дозволу на приватизацію вона не мала, отже здійснила приватизацію своєї частки незаконно. Через деякий час позивач та відповідач ОСОБА_9 свою частку в ІНФОРМАЦІЯ_2 обміняли наІНФОРМАЦІЯ_3, яка належала сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_6. Перша дружина свою частину ІНФОРМАЦІЯ_2 продала також сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_6. Оскільки ОСОБА_9 не мала права приватизувати частину ІНФОРМАЦІЯ_2, то вона не мала права і здійснювати обмін даної частини квартири наІНФОРМАЦІЯ_3.
Представник позивача пояснила, що ОСОБА_9 не мала права приватизувати частину ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки там не проживала. У зв'язку з цим також не мала право здійснювати обмін цього житла. Так як ОСОБА_9 поселилась в квартиру позивача на період шлюбу, який на даний час розірваний, то підлягає розірванню і договір найму ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідачі проти позову заперечили.
Відповідач ОСОБА_9 пояснила, що приватизувала частину квартири перебуваючи у шлюбі з позивачем. Вона була прописана в цій квартирі і мала повне право на її приватизацію. Також вона мала право і на обмін частини квартири, яка належала їй з позивачем.
Представник відповідачаОСОБА_9 -ОСОБА_5 пояснив, що жодних даних, які б свідчили про обман допущений відповідачем при приватизації житла та при укладенні договору міни позивачем не надано. Приватизація квартири здійснена відповідно до закону. Стосовно розірвання договору найму, то позивачем взагалі не доведено, що такий договір укладався. У зв'язку з цим в задоволенні позову повинно бути відмовлено у повному обсязі. Крім того позивачем пропущений строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_7 пояснив, що він не вбачає жодних порушень при обміні квартир, а тому вважає позов безпідставним.
Представник Малинської міської ради також вважає позов безпідставним, оскільки не було допущено жодних порушень при приватизації ІНФОРМАЦІЯ_2.
Представник органу опіки та піклування вважає, що задоволення позову про визнання недійсним договору міни житла призведе до порушення прав
4
неповнолітньої ОСОБА_10, а тому просить відмовити в задоволенні цієї частини позову.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши інші докази у справі суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення Малинського районного суду від 10 травня 1994 року (а.с. 11-12) позивач разом із своєю першою дружиною ОСОБА_11 були наймачами ІНФОРМАЦІЯ_2. Цим же рішенням квартира була розподілена між ними наступним чином. Виділено в користування ОСОБА_1 кімната площею 12, 3 м2, а ОСОБА_11кімната площею 18, 1 м . Залишено в спільному користуванні коридор, санвузол, ванна кімната, кухня та кладова. 30 липня 1994 року позивач одружився з ОСОБА_9 (а.с. 129). Разом з нею він був прописаний і проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить довідка про склад сім'ї ОСОБА_1 (а.с. 35). Через деякий час ОСОБА_1 та ОСОБА_9 подали заяву керівнику Малинського дослідно-експериментального заводу про приватизацію займаної ними ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 34), оскільки державний житловий фонд перебував на балансі ВАТ Малинський дослідно-експериментальний завод „Малекс". Цей завод був створений наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 16.11.1995 року № 492-ВАТ (а.с. 100) на основі державного підприємства Малинського дослідно-експериментального заводу. На баланс ВАТ Малинський дослідно-експериментальний завод „Малекс" від державного підприємства Малинського дослідно-експериментального заводу, крім всього іншого майна, був переданий і державний житловий фонд (а.с. 101-102). Наказом голови правління ВАТ Малинський дослідно-експериментальний завод „Малекс" від 29 липня 1996 року № 107 (а.с. 36) ОСОБА_1 був наданий дозвіл на приватизацію кімнати площею 12, 3 м в ІНФОРМАЦІЯ_2. Цим же наказом його першій дружині ОСОБА_11був наданий дозвіл на приватизацію кімнати площею 18, 1 м , яка знаходиться в цій же квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року органом приватизації - виконавчим комітетом Малинської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_9було видане свідоцтво про право власності на житлоНОМЕР_1(а.с. 9, 37) згідно якого їм на праві спільної сумісної власності належало 2/5 частини ІНФОРМАЦІЯ_2.
Приватизація житла була здійснена відповідно до норм законодавства і ОСОБА_9 мала право на приватизацію 2/5 частини ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки там проживала і була членом сім'ї наймача ОСОБА_1. її дії відповідають вимогам статті 5 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" та пункту 5 „Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян" затвердженого наказом Державного комітету України по
5
житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 p. N 56. Згідно з положеннями цих нормативних актів передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Отже відсутні будь-які підстави для визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житлоНОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в частині приватизації ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2. Підстави недійсності договорів, на які позивач посилається в своїй позовній заяві, на дані правовідносини не розповсюджуються.
28 січня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на підставі договору міни (а.с. 10) обміняли належні їм на праві власності 2/5 частини ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3, що належала ОСОБА_7, ОСОБА_10 таОСОБА_11. Решту 3/5 частини цієї ж квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_12 придбали 26 січня 1999 року за договором купівлі-продажу (а.с. 63) у ОСОБА_11 та ОСОБА_13.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_9 належним чином набула право спільної сумісної власності на 2/5 ІНФОРМАЦІЯ_2, то й нею не було допущено обману при укладенні договору міни. З цих підстав не може бути визнано, що обмін проведений лише ОСОБА_1, не може бути визнано частково недійсним договір міни житла і за ОСОБА_1 не може бути визнано одноособове право власності на ІНФОРМАЦІЯ_3.
Отже, позов позивача в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житлоНОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в частині приватизації ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2; визнання за позивачем права власності на ІНФОРМАЦІЯ_3; визнання частково недійсним договору міни житла від 28 січня 1999 року в частині обміну житла ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3, який укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та посвідчений Малинською державною нотаріальною конторою 28 січня 1999 року; визнання того, що даний обмін проведений ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з вищевказаних підстав.
Розглядаючи вимоги про розірвання договору найму жилого приміщення, укладеного 28 січня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 і ОСОБА_6 на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3та виселення з ІНФОРМАЦІЯ_3ОСОБА_9
6
та її сина ОСОБА_6 без надання житла, то суд виходить з того, що позивач не надав жодного доказу, що між ним і відповідачами був укладений договір найму жилого приміщення. Досліджені докази свідчать про те, що ОСОБА_9 проживає у вищевказаному жилому приміщенні як його співвласник, а її син ОСОБА_6 проживає як член сім'їОСОБА_9. У зв'язку з цим суд відмовляє також і у розірванні договору найму жилого приміщення та виселенні без надання житлаОСОБА_9 та ОСОБА_6.
При вирішенні питання про судові витрати суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 79, 81, 88, 179, 185, 193, 196, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 5 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 5 „Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян" затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 p. N 56, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.