Справа №2-1282/08

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня  2008 року.                           Алуштинський міський суд АР Крим

в складі:  головуючого судді      Скісова Є. М.

                 при секретарі              Ступіній О.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Алушті цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Малоріченської сільської Ради, Кримського Республіканського Підприємства «Симферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа Малоріченська сільська рада про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ

            ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Малоріченської сільської ради, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації, третя особа - Малоріченська сільська рада про визнання права власності, мотивуючи тим, що рішенням виконкому Малоріченської сільської ради від 14 червня 2007 року  № 180 їй даний дозвіл на проведення проектно- вишукувальних робіт для будівництва магазина в с. Сонячногірське на земельній ділянці, що знаходиться в її користуванні на підставі договору оренди від 20 червня 2000 року, вона розробила архітектурний проект магазина, який узгоджений з головним архітектором м. Алушти. У жовтні 2001 року виконком Малоріченської сільської ради ухвалив рішення про надання їй дозволу на будівництво магазина загальною  площею 52,07 кв.м., з якої площа магазина складає 40,4 кв.м., площа вагової 12,1 кв.м., яку вона зобов'язана була передати після завершення будівництва на баланс виконкому Малоріченської сільської ради. У листопаді 2002 року виконком ухвалив рішення про внесення змін до раніше ухваленого рішення, згідно з яким вагова залишається в її власності.

            У 2003 році вона відповідно до проекту побудувала магазин. 15 липня 2004 року договір оренди земельної ділянки продовжений на п'ять років. У 2007 році вона отримала висновок Алуштинського міськвідділу МНС про відсутність порушень правил пожежної безпеки в проектній документації. У 2004 році проект узгоджений з СЕС.

            У лютому 2008 року вона звернулася у виконкому Малоріченської сільської ради з проханням про прийняття магазину в експлуатацію. Проте їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю дозвільних документів на будівництво.

            Посилаючись на ст.ст. 16, 331, 376 ГК, 93, 95 земельного кодексу України, позивач просить:

1). визнати за нею право приватної власності на магазин з мансардним приміщенням загальною площею 63,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

2). зобов'язати виконком Малоріченської сільської ради ухвалити рішення про привласнення поштової адреси магазину з мансардним приміщенням загальною площею 63,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

3). зобов'язати виконком Малоріченської сільської Ради ухвалити рішення про введення в експлуатацію магазина з мансардним приміщенням загальною площею 63,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і про оформлення права власності;

4). зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" видати їй свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно - магазин з мансардним приміщенням загальною площею 63,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 і зареєструвати це право.

            У суді представник позивача підтримала позов в повному  обсязі.

            Представник відповідача - виконавчого  комітету Малоріченської сільської ради до суду не з'явився. Секретар виконкому ОСОБА_2 в листі просить справу розглянути у відсутності їх представника.

            Представник відповідача - Кримського Республіканського Підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" до суду не  з'явився, начальник ОСОБА_3 в листі просить справу розглянути без їх представника.

            Представник третьої особи - Малоріченської сільської ради до суду не з'явився. Голова Малоріченської сільської ради ОСОБА_4 в листі просить справу розглянути у відсутності представника.

            Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню.

            Судом встановлено, що позивач з 20 червня 2000 року користується земельною ділянкою площею 0,0025 га в АДРЕСА_1 на підставі договору оренди, який 15 липня 2004 продовжений на 5 років на підставі рішення Малоріченської сільської ради  №20/20 від 8 липня 2004 року. Вказані обставини підтверджуються договорами оренди землі.

            14 червня 2001 року виконавчий комітет Малоріченської сільської ради ухвалив рішення  №180 про дозвіл позивачеві на проведення проектно -  вишукувальних  робіт для будівництва магазина на вказаній земельній ділянці, а 26 жовтня 2007 року рішенням  №284 дозволив будівництво магазина.

            Позивачем був розроблений архітектурний проект і узгоджений з головним архітектором в м. Алушти.

            20 квітня 2004 року проект узгоджений з СЕС м. Алушти, а 26 червня 2007 року - з Алуштинським міським відділом ГУ МНС України в АРК.

            Проте, не отримавши всіх необхідних дозвільних документів, позивач побудувала  магазин, що складається з приміщень першого поверху - торгового залу площею 25,2 кв.м.; підсобного приміщення площею 7,4 кв.м.; санвузла площею 1,8 кв.м. 29,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

            Виконавчим комітетом Малоріченської сільської ради позивачеві відмовлено в прийнятті об'єкту в експлуатацію у зв'язку з відсутністю необхідних дозвільних документів на будівництво.

            Проведеною у справі будівельного - технічною експертизою встановлено, що магазин з мансардним приміщенням по введенню в експлуатацію готовий. При його будівництві дотримані будівельні, пожежні і санітарні норми.

            Відповідно до ст. 376 ч.5 ГК на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване на ньому, якщо це не порушує права інших осіб.

            Таким чином позивач на земельній ділянці, переданій їй у встановленому законом порядку здійснила будівництво об'єкту, не порушивши при цьому прав інших осіб. Суд враховує те, що позивач отримала дозвіл виконкому на будівництво, розробила проект, погоджувала його з головним архітектором м. Алушти, санітарно - епідеміологічною службою і відділом МНС.

            Відповідачами не надано доказів про порушення прав інших осіб на будівництво магазину за цією адресою.

            Згідно з підпунктом 1 пункту б статті 31 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавських органів сільських, селищних, міських рад відноситься ухвалення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в порядку, встановленому законодавством.

            Пунктом 1.3 статей 1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року  №7/5 передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації в межах визначених адміністративно - територіальних одиниць.

            Керуючись ст.ст. 16, 292, 331, 376 ГК, ст.ст. 10, 60, 213 - 215, ГПК України, суд     

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно - магазин з мансардним приміщенням  загальною площею 63,4 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати виконком Малоріченської сільської ради прийняти рішення про привласнення поштової адреси магазину з мансардним приміщенням  загальною площею 63,4 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

            Зобов'язати виконком Малоріченської сільської ради прийняти рішення про введення в експлуатацію нерухомого майна - магазин з мансардним приміщенням  загальною площею 63,4 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Кримське Республіканське Підприємство «Симферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» видати ОСОБА_1  свідоцтво про право  на власності на нерухоме майно - магазин з мансардним приміщенням  загальною площею 63,4 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати це право.  

Рішення може бути оскаржене в порядку статті 294 ЦПК України.

Суддя: