Справа №2-2382\07.

РІШЕННЯ

Іменем  України

26 жовтня 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді        Плахотнюк К.Г.

при секретарях Мащенко С.П., Никончук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Закритого акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція», третя особа ОСОБА_1, про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

12.03.2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Закритого акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція»

(надалі по тексту ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція»), третя особа ОСОБА_1 про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування

моральної шкоди.

В    обґрунтування   заявлених   позовних   вимог   позивачем зазначено,    що    він    наказом директора    ТОВ    «СЦ    ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» №13\12\06-К, від 13.12.2006 року був звільнений з посади інженера з налагодження і випробувань систем кондиціювання і вентиляції з сумісництвом газозварника 111 розряду на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з прогулом

без поважних причин. Вважає, що фактично його було звільнено з роботи не 13, а 15.12.2006 року, оскільки 13 та 14 грудня зазначеного року він з»являвся на роботі в офісі та на об»єктах, які обслуговувалися відповідачем. Також вказав, що ,ввечері, 12.12.2006 року він попередив керівництво фірми про можливість його появи на об»єкті не о 08 00 год., наступного ранку, а о 09 00 год.. Крім того, вранці, 13.12.2006 року у телефонній розмові з головним інженером ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція», повідомив останнього, що він оговорив свою появу на об»єкті в цей же день тільки о 09 00 год.. Також вказав, що   14.12.2006 року, він отримав тілесні ушкодження, коли бажав зайти до приміщення офісу ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» у зв»язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні у ЛОР-відділенні Київської міської клінічної лікарні № 12 з 15.12. по 20.12.2006 року включно. 21.12.2006 року відповідачем було повідомлено його, що заробітна плата йому буде виплачена при умові, що він підпише наказ про його звільнення за прогул. Не погоджуючись зі звільненням, наказ про звільнення він підписав тільки у середині лютого 2007 року, оскільки мав потребу в грошах. Вважає, що відмовлено йому у виплаті заробітної плати, що виплачувалася 18.12.2006 року незаконно. Просив скасувати наказ директора ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» про його звільнення, оскільки прогул, який став підставою для його звільнення він не вчиняв, а був звільнений тільки з особистих міркувань директора. Також просив

поновити його на роботі у відповідача, зобов»язати останнього виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вважає, що діями відповідача у справі йому завдано значної моральної шкоди, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача 22 850, 00 грн..

У судовому засіданні позивач підтримав заявлений ним позов у повному обсязі, просив задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

Представник відповідача заявлений ОСОБА_2 позов не визнав. Вказав суду, що позивач у справі за час роботи у відповідача уже допускав порушення трудової дисципліни, з приводу чого йому оголошувалася керівництвом догана. 12.12.2006 року ОСОБА_2 до 13 00 год. не вийшов на роботу, пояснення щодо причин його не виходу на роботу дати відмовився, про що було складено відповідні акти. Крім того вказав, що заробітну плату позивачу було виплачено на його вимогу 15.12.2006 року, а трудова книжка була отримана ним тільки 26.12.2006 року з тих підстав, що

останній сам ухилявся від її отримання, наполягаючи на внесенні до неї змін, щодо підстав його звільнення. Вважає, що звільнено ОСОБА_2 на законних підставах та з дотриманням вимог закону,

просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_1 також вважав, що наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи є законним, оскільки останній вчинив порушення трудової дисципліни, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, третю особу, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  дослідивши матеріали  справи,  суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом №10\6\5 від 10.06.2005 року ОСОБА_2 був зарахований на роботу до ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» на посаду інженера налагоджувальника

систем кондиціювання і вентиляції. При зарахуванні на роботу до ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» ОСОБА_2 належним чином було ознайомлено з правилами внутрішнього розпорядку та посадовими обов»язками інженера сервісної служби (а.с. 11,12,13).

13.12.2006 року директором  ТОВ «СЦ  ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» було видано наказ №13\12\06-К про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогул без поважних причин (а.с.21).

Як видно зі змісту зазначеного вище наказу, останнім робочим днем ОСОБА_2 було 12.12.2006 року, а підставою для його звільнення став акт про його відсутність на роботі 13.12.2006 року та відмову від дачі пояснень щодо систематичних запізнень на роботу.

12.12.2006 року головний інженер сервісного центру В.В. Янюк звернувся зі службовою запискою до директора ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція», якою повідомив останнього, що

інженер ОСОБА_2 не виконав його розпорядження від 11.12.2006 року щодо його явки на роботу до Головної ДПА України 12.12.2006 року. З»явився ОСОБА_2 на об»єкт тільки близько 13 00 год., дати пояснення причин його не виходу на роботу в установлений час відмовився на підтвердження чого надав акт (а.с. 18).

Як видно зі змісту акту про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці  і відмову дати пояснення, складеного  о 13 30 год. 12.12.2006 року, що був засвідчений працівниками відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, позивач був відсутнім на робочому місці в Головній ДПА України, за адресою Львівська площа, 8 з 9 00 по 13 00 год. включно. Пояснення про причини його

прогулу дати відмовився (а.с. 19).

13.12.2006 року ОСОБА_2 повторно відмовився дати пояснення про причини його відсутності на робочому місці 12. та 13.12.2007 року, про що було складено акт та підписано ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9 (а.с. 20).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, підтвердили факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці 12.12.2006 року з 9 00 до 13 00 год включно. Свідки також підтвердили, що на вимогу головного інженера ОСОБА_10 відмовився дати пояснення про причини його неявки на роботу. Підтвердили достовірність їх підписів на акті від 12.12.2006 року.

Зважаючи на викладене, а також те, що позивач у справі не надав суду належних та допустимих доказів та не вказав суду на них, на підтвердження факту попередження ним його керівника про передбачуване ним його ж запізнення на роботу 12.12.2006 року та про причини його неявки на роботу до 13 00 год., суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 12.12.2007 року з 9 00 год. до 13 00 год. вчинив прогул, що відповідно до вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Що ж стосується посилань позивача у справі, що під час його звільнення відповідач не дотримався вимог ст.. 149 КЗпП України, то вони залишаються поза увагою суду, оскільки судом достовірно встановлено, що відповідач бажав отримати від позивача пояснення про причини вчиненого ним прогулу, що останній відмовився зробити і про що було складено акт. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 було вчинено прогул 26.10.2006 року. За систематичне порушення трудової дисципліни наказом 30.10.2006 року було оголошено догану, що не оскаржувалася позивачем (а.с.26-31).

Не заслуговують на увагу суду посилання позивача у справі на те, що заробітну плату за відпрацьовані ним у грудні місяці дні та трудова книжка були видані йому відповідачем тільки у лютому місяці. За даними платіжної відомості №НЗП-000019 за грудень 2006 року, заробітну плату могло бути виплачено ОСОБА_2 у період з 15. по 19.12.2006 року. Оскільки зазначена відомість

містить підпис ОСОБА_2 про отримання ним заробітної плати, тому суд приходить до висновку, що заробітна плата була виплачена відповідачем позивачу саме у період з 15. по 19.12.2006 року (а.с.22). Крім того, за даними книги реєстрації прийому та видачі трудових книжок, ОСОБА_2 отримав у відповідача трудову книжку 26.12.2006 року після того, як 19.12.2006 року ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» , було надіслано йому листа про необхідність забрати трудову книжку в зручний для нього час. Отже у суду відсутні підстави для висновку, що відповідач допустив невчасну виплату заробітної плати та допустив затримку у видачі трудової книжки ОСОБА_2, а звідси і не допустив порушень вимог ст.ст. 47,116 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 було звільнено ТОВ «СЦ ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» з дотриманням вимог закону, будь-яких порушень, що могли б стати підставою для скасування оспорюваного позивачем наказу судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись п.4 ст. 40,ст..ст. 47, 149,116,232, Кзпп України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 зі змінами та доповненнями, ст.ст. 10,11,60,88,208,213 ЦПК, суд -

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Закритого акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція»,

третя особа ОСОБА_1, про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції необхідно подати до цього ж суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.