Справа № 2-1066/11 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.

Провадження № 22-ц/780/1911/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.

Категорія 54 10.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2013 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

головуючого: Яворського М.А.,

суддів: Фінагєєва В.О., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря: Дрозд О. С.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживача. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09 грудня 2010 року між ним та ФОП ОСОБА_2 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» був укладений Договір - Замовлення № 1010Н від 09.12.2010 року на поставку меблів. Загальна ціна покупки складала 6 986 грн. Згідно пункту 2 Договору замовлення була внесена передплата (аванс) 1000 грн., окрім того 12.12.2010 року покупцем внесено 3 000 грн. згідно товарного чеку від 12.12.10 № 1010Н та 23.01.11 покупцем внесено 800 грн. згідно товарного чеку №1010Н від 23.01.11 року. Загальна сума внесених покупцем за товар коштів складала 4 800 грн. Однак відповідач не виконав зобов'язання за договором та у встановлені строки не повідомив позивача про виконання чи неможливість виконання Договору - замовлення, що передбачено договором. В зв'язку з чим просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з ФОП ОСОБА_2 кошти які внесені як передплата за договором в сумі 4 800 грн.; пеню за кожен день прострочення; 3% річних від простроченої суми та інфляційних, а всього 25 391,27 грн., збитки у вигляді витрат на адвокатську допомогу в сумі 3 700 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 травня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 основної суми боргу та штрафних санкцій за період прострочення виконання замовлення по виготовленню меблів в сумі 33 894 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 27 копійок та моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що ФОП ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки договір про поставку меблів підписувала ФОП ОСОБА_4, яка є внучкою відповідача та саме з нею був укладений договір замовлення № 1010-Н від 09.12.2010 року. Крім того, позивач зазначив обставини, що не відповідають дійсності та ввів суд в оману, оскільки замовлена та оплачена софа «Нота» була поставлена позивачу вчасно, а інша софа «Торіс» не була своєчасно поставлена замовнику за обставин, які не залежали від продавця. Суд першої інстанції не надав можливості відповідачу надати належні докази в обґрунтування своїх заперечень, оскільки по справі було проведено заочний розгляд, а відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що з 09 грудня 2010 року між позивачем та Меблевим магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1» був укладений Договір - замовлення № 1010Н від 09.12.2010 року на поставку меблів, а саме софи «Нота», софи «Торіс» та подушок Тu/sа 821 Fit. Загальна ціна покупки складала 6 986 грн.

Згідно пункту 2 договору аванс в сумі 1000 грн. вноситься в день замовлення, а залишок до сплати в сумі 5986 грн. вноситься в день поставки товару.

Покупцем, згідно товарного чеку від 12.12.2010 р. було внесено 3 000 грн. та згідно товарного чеку 23.01.2011 р. було внесено 800 грн. Таким чином загальна сума внесених покупцем за товар коштів з урахуванням авансу складала 4 800 грн.

Виходячи зі встановлених обставин справи, правовідносини, що склалися між сторонами регулюються загальними положеннями про договір купівлі-продажу Цивільного кодексу України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 23, 525,629 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, під час ухвалення рішення суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 214 ЦПК України. Так, відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Стягуючи з відповідача суму боргу, штрафні санкції за період прострочення виконання замовлення по виготовленню меблів та моральну шкоду суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи та чи є належним відповідачем у справі ФОП ОСОБА_2.

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що договір був підписаний ОСОБА_4, що також вбачається зі змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.04.2011 року щодо встановлених обставин за зверненням адвоката ОСОБА_7 щодо неправомірних дій з боку працівників магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зазначені обставина визнає сама третя особа ОСОБА_4 Однак, жодних позовних вимог до ОСОБА_4 позивачем заявлено не було.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин на які він посилається в позовній заяві, а саме що діями чи бездіяльністю відповідача ФОП ОСОБА_2, що полягали в неналежному виконанні умов укладеного договору, позивачу було завдано шкоди та були порушені його права як споживача. Також матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем будь-яких договорів з позивачем, на що обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі.

Отже, доводи апелянта є обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на вимогах закону та наявних у справі доказах.

За таких обставин висновки суду не відповідають обставинам справи та не підтверджуються наданими сторонами доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: