АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-802/2012

Номер провадження 22-ц/786/978/2013

Головуючий у 1-й інстанції Рожкова Н.М.

Доповідач Пікуль В. П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Пікуля В.П.,

суддів : Триголова В.М., Бондаревської С.М.,

при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

5 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк "Надра" (далі ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в сумі 7 264, 35 грн. (непогашений кредит 3346, 08 грн.; несплачені відсотки 3151,46 грн.; штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу 766,81 грн.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 214, 60 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Надра" - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Надра" заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у розмірі 7264, 35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Надра" судовий збір в розмірі 214, 60 грн.

ОСОБА_1 оскаржив рішення суду, в апеляційній скарзі просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовити, у зв'язку із спливом строку позовної давності, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт у судове засідання не з'явився, надавши доручення на представлення своїх інтересів представнику, який підтримав подану апеляційну скаргу.

Представник ПАТ КБ «Надра» у судове засідання не з'явився, будучи у порядку встановленому законом повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч.2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон який не поширюється на ці правовідносини , або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 18.07.2008 року згідно анкети відповідача на оформлення кредитної картки, між ВАТ КБ «Надра» (зараз ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За цим договором банк відкрив ОСОБА_1 ліміт кредитування по кредитній картці за тарифним пакетом «Справжня кредитна картка «45 днів кредиту без відсотків», з сумою ліміту кредитування 3210 грн. та відкрив рахунок №79704000.

Відповідно до п.п. 5.2.4, 5.2.5 Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг позивача згідно тарифів банку у строки, передбачені умовами даного Договору, здійснювати погашення обов'язкових мінімальних платежів з першого дня наступного розрахункового періоду до 15 числа наступного місяця включно.

Згідно п.п 11.4, 11.6 Договору банк нараховує відсотки за користування кредитом щомісячно в білінговий день на суму фактичної кредитної заборгованості з дат фактичного списання коштів з карткового рахунку до дати погашення кредиту.

Пуктом 11.10 Договору визначено, що у випадку несплати відповідачем в строк до 15 числа наступного місяця обов'язкового мінімального платежу, банк нараховує штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу в розмірі зазначеному в тарифному пакеті та нараховує на непогашену частину обов'язкового мінімального платежу відсотки за кожний день прострочення, згідно тарифів банку.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконувались, банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, яка станом на 29.12.2011 року склала 7 264, 35 грн. і включає в себе заборгованість по непогашеному кредиту - 3 346, 08 грн., несплачені відсотки - 3 151, 46 грн., штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу - 766, 81 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання не виконувались, у зв'язку з чим утворилась кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки суд не врахував обставини справи, що свідчать про сплив строку позовної давності звернення до суду.

Так, відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає спеціальну позовну давність в один рік до стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено у п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України N 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із поточного звіту за операціями по рахунку кредитної картки з 25.07.2008 року по 21.12.2012 року, заборгованість у відповідача виникла ще у вересні 2008 року, останній раз ОСОБА_1 здійснив поповнення рахунку 23.02.2009 року на суму 200 грн.

Отже, суд першої інстанції, прийшовши до вірного висновку щодо наявності заборгованості у відповідача перед ПАТ КБ «Надра», не врахував, що позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом до суду подано ПАТ КБ «Надра» 05.12.2012 року, тобто поза межами загального строку позовної давності. Будя-яких доказів поважності пропуску строку позовної давності, а також клопотань про його поновлення позивачем до суду першої та апеляційної інстанцій не подавалося.

Разом з цим, помилковим є висновок місцевого суду про те, що відповідно до умов укладеного сторонами договору, він діє до його повного виконання, оскільки згідно положень ст.ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення і він визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявляв про необхідність застосування строків позовної давності до ухвалення рішення у справі, також посилається на цю обставину, як на підставу для скасування рішення місцевого суду у своїй апеляційній скарзі, окрім того, враховуючи, що ПАТ КБ «Надра» пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити, у зв'язку із спливом строку позовної давності

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303; п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2012 року - скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.П. Пікуль

Судді: С.М. Бондаревська

В.М. Триголов

З оригіналом згідно

суддя В.П. Пікуль