Справа № 2-1609/11

Провадження № 2/444/40/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Жовківський районний суд Львіської області у складі :

головуючої судді - Копняк С. М.,

при секретарях - Дребот І.Я., Сало С.В., Мамедовій Г.І та

Мачіха Г.В.,

з участю позивачки - ОСОБА_2,

представника позивачки - ОСОБА_3,

адвоката - ОСОБА_1 на боці позивачки,

в інтересах позивачки прокурора

Прокуратури Жовківського району Львівської області - Лабань С.С.,

представника відповідача Рава-Руської міської ради - Козенко Н.М.,

відповідачки - ОСОБА_7,

представників відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рава-Руської міської ради, Рава-Руської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7, Державного комунального підприємства Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину квартири в порядку приватизації та в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину квартири в порядку приватизації та в порядку спадкування, які вона, її представник та представник прокуратури Жовківського району Львівської області в інтересах позивачки, підтримали в судовому засіданні.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона з 1987 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10. Під час шлюбу. А саме у 1987 році їх сім»єю на двох осіб було отримано квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Після отримання квартири ними було проведено ремонт, а у 1993 році проведено приватизацію такої. Оформленням всіх документів по приватизації квартири займався її чоловік, після чого пояснив їй, що квартиру приватизовано на них двох і віддав їй її паспорт, в якому було зазначено про приватизацію. Паспорт був старого зразка. Вона довіряла чоловікові і тому інших документів не перевіряла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер. Після смерті чоловіка вона звернулася до Рава-Руської державної нотаріальної контори із заявою про спадкування частини квартири.

30.09.2010 року їй Рава-Руською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. На другу половину квартири Рава-Руською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину дочці чоловіка від першого шлюбу - відповідачці по справі ОСОБА_7 При цьому в нотаріальній конторі їй було роз»яснено, що оскільки квартира зареєстрована лише на ім»я чоловіка і вона у свідоцтві про право власності на квартиру не вказана, тому відкрилась спадщина на цілу квартиру, а не на 1/2 частину такої, як вона вважає було би правильно. А відтак і свідоцтво про право на спадщину видано кожній із спадкоємців на 1/2 частину не квартири.

У зв»язку з цим вона звернулася до міської ради, щоб вияснити чому квартиру приватизовано лише на ім'я чоловіка, однак не змогла отримати рішення виконкому про приватизацію. Тоді вона звернулася до Державного архіву Жовківської РДА, де їй було видано рішення виконкому №182 від 28.10.1993 року «Про передачу квартир державного житлового фонду в особисту власність громадян м.Рава-Руська відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В даному рішенні зазначено, що передано у власність ОСОБА_10 в складі двох осіб квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,3 кв.м. Однак з невідомих причин, у свідоцтво про право власності Червоноградським МБТІ видано лише на імя чоловіка, її в свідоцтві не зазначено.

Фактично всі ці обставини вона виявила після смерті чоловіка. Їй не було роз»яснено порядок внесення змін в реєстраційні документи. Коли ж вона звернулася у ДКП Червоноградське МБТІ вже після отримання свідоцтва про право на спадщину в Равап-Руській державній нотаріальній конторі, то їй було роз'яснено, що внести зміни у свідоцтво про право власності на квартиру можливо лише в судовому порядку.

Вважає, що приватизація проведена була вірно на двох осіб, а тому вона також має право на половину квартиру. В той же час, ДКП Червоноградське МБТІ при реєстрації право власності на квартиру було допущено помилку, а саме зазначено власником лише одного чоловіка, хоча згідно рішення квартира приватизована на двох осіб. Таким чином, порушено її право на власність частини квартири, при приватизації якої використано їх з чоловіком приватизаційні чеки. Квартиру приватизовано в межах норми житлової площі на особу. Про все це вбачається із розрахунку, наданого суду.

Термін на звернення до суду нею не пропущено, оскільки вона звернулась до суду відразу ж, як їй стало відомо про порушене її право.

Просить задоволити позов.

Представник відповідача, Рава-Руської міської ради, позовні вимоги заперечила та пояснила, що дійсно в рішенні виконком у Рава-Руської міської ради №182 від 28.10.1993 року «Про передачу квартир державного житлового фонду в особисту власність громадян в пункті 2.19 зазначено про передачу у власність м.Рава-Руська ОСОБА_10 в складів 2-х чоловік квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49.3 кв.м. відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», але це не значить, що цією другою особою могла бути ОСОБА_2, однак хто саме, при підготовці до судового засідання відповідачем не встановлено. Не знає, яка норма житлової площі по закону підлягала приватизації, як проводилася приватизація саме цієї квартира, та чи в межах норми також не цікавилася. Свідоцтво про право власності видавалося міською радою, було зареєстровано в ДКП Червоноградське МБТІ, ніким з 1993 року не оскаржувалось. Тому просить відмовити в позові за пропуском строку позовної давності оскільки позивачка мала знати, що правовстановлюючі документи видано на ім»я її чоловіка і про неї в таких не йдеться.

Відповідач ОСОБА_7 та її представники в судовому засідання проти позовних вимог заперечили та пояснили, що покійний ОСОБА_10 доводився батьком відповідача, а чоловіком позивачки. Відповідачці ОСОБА_7 було відомо про те, що спірна квартира була батьком приватизована лише на його ім.»я. У 2006 році батько навіть зареєстрував її, як свою дочку від першого шлюбу, в цій квартирі, пояснив, що квартира залишиться внукові, тобто її сину. Однак, вона в цій квартирі ніколи не проживала, а фактично проживала і проживає нас даний час із своєю сім»єю в с.Потеличі Жовківського району Львівської області.

У вересні 2010 року Рава-Руською державною нотаріальною конторою їй видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з квартири АДРЕСА_1. Вважає, що позивачка весь час знала про те, що квартира приватизована лише на ім»я батька і не оспорювала це за життя батька. Тому спадкування відбулось правильно. Просить в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачка пропустила строк на звернення до суду.

Представники відповідачів: Рава-Руської державної нотаріальної контори та Державного комунального підприємства Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з»явилися, хоча про час та місце проведення такого були належно повідомлені.

Однак, відповідачем Рава-Руською державною нотаріальною конторою надіслано до суду лист про те, що вони самостійних вимог не заявляють, повністю покладаються на рішення суду та просять про розгляд справи у відсутності їх представника.

ДКП Червоноградське МБТІ жодного разу свого відношення до позову не висловило, про причини неявки суд не повідомлено.

Однак, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів, які неодноразово в судове засідання не з»явились.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з»ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 належить задоволити частково з наступних підстав.

Відповідачка ОСОБА_7 та її представники, а також представник відповідача равап-Руської міської ради просять у задоволенні позову відмовити, за спливолм строку позовної давності.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом встановлено і цього не заперечили сторони, що позивачка ОСОБА_2 постійно проживає в спірній квартирі з 1989 року і по даний час, ремонтує таку, сплачує всі комунальні платежі. Суд надає віри поясненням позивачки про те, що про порушення своїх прав вона довідалася лише після смерті чоловіка, а саме після звернення в нотаріальну контору із заявою про спадкування, де їй було роз»яснено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру, єдиним власником такої є її покійний чоловік. А відтак, посилання відповідачів та їх представників на сплив строку позовної давності по даній справі є голослівними і судом до уваги не приймаються.

Позивачка ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованом у шлюбі з ОСОБА_10 з 07.02.1987 року, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 (актовий запис № 4), виданим Потелицькою сільською радою Жорвківського району Львівської області (а.с.14).

Рішенням виконкому Рава-Руської міської ради №182 від 28.10.1993 року «Про передачу квартир державного житлового фонду в особисту власність громадян м.Рава-Руська на підставі Закону України №2482/12 від 19.06.1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду», зокрема, згідно пункту 2.19 зазначеного рішення, передано у власність ОСОБА_10 в складів 2-х чоловік квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49.3 кв.м. (а.с.72-76).

З матеріалів приватизації квартири АДРЕСА_2 (а.с.67-76) вбачається, що керівнику органу приватизації МВУЖКГ наймачем квартири ОСОБА_10 подано заяву, встановленої форми, про передачу у власність квартири, яку він займає з членами сім»ї: жінкою, ОСОБА_11, та про визначення його уповноваженим власником будинку. Дана заява датована 18 жовтня 1993 року та на такій є два підписи від імені наймача та членів сім»ї (а.с.68).

Згідно поданої довідки про склад сім»ї наймача квартири АДРЕСА_1, що в зазначеній квартирі на час приватизації проживав ОСОБА_10 та його жінка, ОСОБА_2. Квартира складається з 2-х кімнат, житловою площею 33.0 кв.м., кухні, площею 8.8 кв.м., коридору площею, 3.9 кв.м. та лоджії, площею 3.6 кв.м. Загальна площа квартири становить 49,3 кв.м. (а.с.70).

Для передачі спірної квартири у власність громадян було проведено розрахунки площі квартири, що безоплатно приватизується, з якого вбачається, що для приватизації квартири площею 49,3 кв.м. кількість мешканців в якій - двоє, використано житлові чеки на суму 1350 грн. 00 коп., тобто по 675 грн.00 коп. на одного та зазначено, що приватизація проведена в межах норми 52 кв.м. (а.с.71).

Відповідно до ст.ст.3,4,5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № №2482/12 від 19.06.1992 року, приватизація здійснюється шляхом передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метрів загальної площі на наймача і кожного члена його сім»ї та додатково 10 кв.м на сім»ю.

Всіма громадянами України при приватизації державного житлового фонду використовуються житлові чеки, номінальна вартість яких, з врахуванням загального індексу зростання вартості майна - 10, прийнятого для розрахунку, з розрахунку на кожного громадянина становила 12 тис. крб. Житлові чеки використовуються громадянами, які отримали їх в порядку компенсації за приватизовану квартиру.

Якщо загальна площа квартир, що підлягають приватизації, відповідає нормі площі, то така передається у власність наймачеві та членам його сім»ї. До членів сім»ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем, або за якими зберігається право на житло.

Зазначеним Законом передбачено і порядок доплати цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а в разі їх відсутності - грошима за перевищення площі житла, яке мала отримати сім»я наймача безоплатно.

Оскільки Законом України ««Про приватизацію державного житлового фонду» № №2482/12 від 19.06.1992 року не визначено умов, за яких один із членів сім»ї матиме більшу чи меншу частку в приватизованому житлі, то частки кожного є рівним.

Відповідно до ст.ст.64, 65ЖК України, право на житлову площу породжує фактичне проживання там особи, як члена сім»ї наймача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постійним місцем проживання позивачки ОСОБА_2, на час приватизації, тобто станом на жовтень 1993 року, була квартира АДРЕСА_1, у якій вона зареєстрована та проживає з 1989 року і по даний час (а.с.4 зв., 70). Волевиявлення її та її покійного чоловіка було направлено на приватизацію квартири всіма членами сім»ї, що стверджується заявою від 18.10.1993 року (а.с.68). Будучи членом сім»ї наймача ОСОБА_10 та його дружиною, позивачка набула рівні з ним права користування житлом, мала право разом з чоловіком на приватизацію квартири, а відтак і право бути співвласником квартири в рівних частинах.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир у власність громадян відповідно до ст.5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації

Оскільки суд прийшов до висновку, що при проведенні приватизації квартири АДРЕСА_1 та видачі свідоцтва про право власності на квартирою відповідачем Рава-Руською міською радою лише на одну особу, були порушені права позивачки ОСОБА_2, які і підлягають захисту в судовому порядку, та представником відповідача не спростовано доводи позивачки і не доведено, на якій підставі при приватизації квартири в 1993 році не було зазначено в свідоцтві про право власності позивачку ОСОБА_2 як члена сім»ї і співвласника квартири, то свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видано лише на одну особу -ОСОБА_12, слід визнати частково недійсним, а саме в частині реєстрації права власності на 1/2 частину квартири на ім»я ОСОБА_10, і, відповідно, визнати в порядку приватизації за законом право власності позивачки ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частину цієї квартири.

З свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого Рава-Руською міською радою 9а.с.13), вбачається, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Із заявами про спадкування після смерті ОСОБА_12 у державну нотаріальну контору звернулися дружина покійного - позивачка ОСОБА_2 та дочка покійного від першого шлюбу - відповідачка ОСОБА_7

Рава-Руською державною нотаріальною конторою позивачці ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_7, як спадкоємцям першої черги за законом, згідно їх заяв видані свідоцтва про право на спадщину за законом кожній на 1/2 частину спадкового майна (а.с.12, 136). В таких зазначено, що спадкоємцями спадкового майна є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - кожна до 1/2 частини. Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1, яка належить спадкоємцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19.11.1993 року Рава-Руським приватбюро на підставі рішення №182 від 28.10.1993 року та зареєстрованого 19.11.1993 року Червоноградським МБТІ. Квартира складається з 2-ох житлових кімнат, кухні, коридору, лоджії, житловою площею 33.0 кв.м, загальною площа 49.3 кв.м.

Оскільки квартиру АДРЕСА_1 відповідачем Рава-Руською міською радою передано у власність ОСОБА_10 на сім»ю в складі 2-х осіб, то його частка та частка його дружини позивачки ОСОБА_2 були рівними, а саме, по 1/2 частині кожного. Тому після смерті ОСОБА_12 спадщина відкривалася лише на належне йому спадкове майно, тобто не на цілу квартиру, а на 1/2 частку такої. Відповідно, кожен із спадкоємців, маючи право на спадкування 1/2 частини спадкового майна , успадкував по 1/4 частину квартири, а не по 1/2, як вказано у свідоцтві про право на спадщину.

А відтак, суд прийшов висновку, що свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10, видані спадкоємцям позивачці ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_7 кожній на 1/2 частину спадкового майна, що становить по 1/2 частині квартири, слід визнати частково недійсними, а саме в частині спадкування ОСОБА_7 та ОСОБА_2 кожною по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 та зареєстрована в цілому на ім»я ОСОБА_10.

Позивачкою ОСОБА_2 заявлено також позовну вимогу про визнання її права власності на 1/2 частину спадкового майна, а саме, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. Оскільки судом визнаються лише частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 30.09.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (реєстр №№ 1708,1710), а саме, лише в частині спадкування 1/4 частини квартири кожною, а в частині спадкування 1/4 частини квартири кожною ці свідоцтва залишаються дійсними, що стверджує про права власності позивачки на спадкове майно в порядку спадкування за законом, то право позивачки в цій частині не є порушеним, захисту не підлягає, а відтак і постановляти рішення про визнання такого права у суду немає підстав. Тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Окрім того, позивачкою завялено позовну вимогу про зобов'язання ДКП Червоноградське МБТІ внести зміни в реєстраційні документи. Однак з 01.01.2013 року створено Державну реєстраційну службу, яка вносить до державного реєстру відомості щодо нерухомо майна. Відповідно суд не може зобов'язати вчиняти дію установу, в обов'язки якої таке не входить. Тому і в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.10,57,60,88, 208,209,212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 19 листопада 1993 року на ім»я ОСОБА_10 Рава-Руським бюро по приватизації житлового фонду та зареєстроване в Червоноградському МБТІ у реєстровій книзі за №987, а саме, в частині реєстрації права власності на 1/2 частину квартири на ім»я ОСОБА_10.

Визнати в порядку приватизації за законом право власності ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частину квартиру АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 30 вересня 2010 року Рава-Руською державною нотаріальною конторою на ім»я ОСОБА_7 та ОСОБА_2, а саме в частині спадкування ОСОБА_7 та ОСОБА_2 кожною по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 та зареєстрована в цілому на ім»я ОСОБА_10.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Копняк С. М.