ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
30.10.06 Справа № 7/104-64
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Мурська Х.В.
Давид Л.Л.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Любомльагрохім», м.Любомль №61 від 28.09.06р.
на рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2006 р.
у справі №7/104-64
за позовом: ВАТ «Любомльагрохім», м.Любомль.
до відповідача: Любомльського міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства, м.Любомль.
про стягнення 69613 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
від відповідача – Бугайчук С.В.- адвокат.
Роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а також підстави та мотиви відводу у відповідності до ст.20 цього Кодексу. Відводу не заявлено.
ВАТ «Любомльагрохім», м.Любомль звернулося з позовом до господарського суду Волинської області про повернення майна, в якій просить стягнути на користь ВАТ «Любомльагрохім»з Любомльського МСЛП 69613 грн.74коп. вартості майна, яким незаконно без відповідної правової підстави заволоділо Любомльське МСЛП.
Рішенням господарського суду Волинської області від 19.09.2006р. у справі №7/104-64 в позові ВАТ «Любомльагрохім», м.Любомль відмовлено у зв»язку із пропуском строку позовної давності.
Рішення мотивоване тим, що право у позивача на звернення до суду за захистом порушеного права виникло 18.12.2000р. (момент демонтажу та вивезення відповідачем парового котла Е-1.0-0.9 Р-3 і димохідної труби), то строк позовної давності закінчився 18.12.2003р., що відповідно до приписів ст.80 ЦК УРСР є підставою для відмови в позові.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ «Любомльагрохім», м. Любомль в апеляційній скарзі та в доповненні до неї зазначає, що приймаючи рішення, місцевим господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме:ст. ст. 203, 207, 208, 215, 387 ЦК України (чинного з 1.01.2004р.), ст. ст.42, 44, 45, 48, 7, 74, 144,149 ЦК України (в редакції 1963 року), зокрема порушено норми Конституції України:ст.ст.41,68,129, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, виходячи з наступного:
- предметом спору є повернення майна від відповідача, який без правової підстави заволодів ним, а не відшкодування збитків;
- котел марки КВ-1 згідно накладної №25 від 18.12.2000 року на суму 6000 грн. виписані від дочірнього підприємства «Агрохімресурс», яке мало окремий юридичний статус і розрахунковий рахунок;
- на балансі ДП «Агрохімресурс»в процесі його діяльності ніколи не рахувались котел марки Е1.0-0.9 Р-3 та труба димохідна.
- на момент відчудження парового котла Е1.0-0.9 Р-3 та димохідної труби колишній голова ВАТ «Любомльагрохім»Загура О.М. виступав, як фізична особа.
- господарським судом незаконно застосовано норму закону щодо загального строку позовної давності в три роки, оскільки для правочинів, здійснених всупереч вимог законів, застосовується спеціальна позовна давність-десять років відповідно до ст.258 п.4 ЦК України (чинного з 1.01.2004р.), а відповідно до ст.74 ЦК України (в редакції 1963року) позовні вимоги щодо порушеного права приймаються судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності
Представник скаржника участі в судовому засіданні не прийняв.
Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи скаржника, просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
В судовому засіданні вказав, що:
- за умови, що факт відчудження парового котла і димохідної труби був відомий позивачу з моменту демонтажу та вивозу, то при застосуванні строків позовної давності належить керуватися ЦК УРСР ( в редакції 1963р.);
- відповідно до вимог ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Заслухавши думку представника відповідача, враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, клопотань від позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги не поступало, Львівський апеляційний господарський суд вважає можливим розглядати справу у відсутності повноважного представника позивача.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи скаржника, Львівський апеляційний господарський суд встановив:
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.08.2002р. у справі №1-107 по звинуваченню гр.Загури О.М. за ч.2 ст.165 КК України встановлено, що гр.Загура О.М. являючись посадовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем, умисно діючи в інтересах «Любомльського МСЛП»реалізував паровий котел високого тиску марки Е1.0-0.9 Р-3 вартістю 114,208 млн. купоно-карбованців та трбу димохідну, вартістю 88,184 млн. купоно-карбованців за 6000 грн.
Вина керівника позивача Загури О.М. доведена в порядку кримінального судочинства та встановлено, що розмір шкоди заподіяної його неправомірними діями складає 6513 грн.
Місцевим господарським судом в обґрунтування рішення від 19.09.2006р. встановлено, що факт демонтажу котла та димохідної труби мав місце в серпні 2000 року, і з моменту демонтажу та вивезення відповідачем парового котла Е1.0-0.9 Р-3 і димохідної труби (18.12.2000р.) у позивача виникло право на позов про відшкодування збитків або повернення майна, і відповідно строк позовної давності в три роки закінчився 18.12.2003р.
Вищевстановлені факти, як вбачається з матеріалів справи, встановлено постановами Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.20005р. у справі №04/100-40 та Вищого господарського суду України від 2.03.2006р. у справі №04/100-40.
Відповідно до вимог ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
На час виникнення правовідносин між сторонами діяв Цивільний Кодекс УРСР 1963 року.
Відповідно до ст.71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. (ст.76 ЦК УРСР).
В накладній №25 від 18.12.2000р. зазначено про відпуск відповідачу котла марки КВ-1.0, однак матеріалами слідства встановлено, що в дійсності по вищезгаданій накладній відповідачу було відпущено котел марки Е1.0-0.9 Р-3.
З моменту демонтажу та вивезення Любомльським МСЛП парового котла і димохідної труби (18.12.2000 року) у позивача виникло право на позов про відшкодування збитків або повернення майна, то відповідно строк позовної давності закінчився 18.12.2003р.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (чинний з 1.01.2004 року) –правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред”явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки строк позовної давності закінчився до 1.01.2004р. (дня набрання чинності ЦК України), то правила про позовну давність, які регулюються ЦК України до застосування не підлягають.
В силу ст.75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Позов до господарського суду подано в 2006 році по спливу трьохрічного строку позовної давності, що відповідно до ст.80 ЦК УРСР є підставою для відмови у позові.
За даних обставин, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ВАТ «Любомльагрохім», м.Любомль залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2006 р.
без змін.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.