МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 1016/270/12

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Макарівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання права на користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, та

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Забуянська сільська рада Макарівського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду із позовом до Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області (далі - сільська рада, відповідач), ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Макарівська районна державна адміністрація Київської області (далі - Макарівська РДА), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею та її неповнолітніми братами ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на користування житлом, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, розірвати договір найму жилого приміщення за вказаною адресою, укладений між ОСОБА_5, та Забуянською сільською радою Макарівського району Київської області, виселити зі спірного житла ОСОБА_5, та вселити у це житло позивача та її неповнолітніх братів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що її мати ОСОБА_7, працюючи в колгоспі «Україна», у с. Забуяння, у 1987 році одержала у користування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне житло). Рішення правління колгоспу про надання нашій сім'ї вказаного будинку не збереглося, проте з рішення правління колгоспу від 28.06.1989 року (протокол № 6) вбачається, що її мати ОСОБА_7, зверталася до правління колгоспу з заявою про забезпечення житлом, і їй відмовили, посилаючись на те, що вона одержала жилий будинок в 1987 році. В даний час спірний жилий будинок перебуває на балансі Забуянської сільської ради.

Разом з матір'ю в жилий будинок вселилися батько ОСОБА_8, також член колгоспу, і діти: позивач, ОСОБА_9, 1982 р.н., ОСОБА_10, 1983 р.н., та нині покійна ОСОБА_11, 1985 р.н., брат ОСОБА_12, 1986 р.н.

В 1994 році народився брат ОСОБА_2, в 1995 році народився брат ОСОБА_2

У вказаному будинку позивач та інші члени сім'ї прожили до 1998 року. Через те, що батьки зловживали спиртним і не мали за що купити палива, не працювали, сім'я виселилася в жилий будинок по АДРЕСА_2, що належав їх дідові ОСОБА_2, який помер приблизно в 2001 році. Спадщину у вигляді вказаного будинку ще ніхто не прийняв, там проживає батько ОСОБА_8, з моїм братом ОСОБА_12, який одружений і має сім'ю.

Рішенням виконавчого комітету Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області № 22 від 23.04.04 вирішено звернутися до Макарівського районного суду Київської області для того щоб у судовому порядку позбавити позивача права на житло, однак, сільська рада і по даний час так і не звернулася із позовною заявою до суду.

Позивач та її брати на той час (1998 рік) були неповнолітніми і тому виселилися з спірного будинку разом з батьками, оскільки місце проживання неповнолітніх - це місце проживання батьків, ми не могли через свій вік вплинути на рішення батьків.

В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Забуянської сільської ради від 23.04.2003 року № 22 спірний житловий будинок був наданий для тимчасового проживання ОСОБА_5, яка і по сьогоднішній день там і проживає.

ІНФОРМАЦІЯ_10 року мати позивача ОСОБА_7 померла, а рішенням Макарівського районного суду від 11.01.2011 року батько ОСОБА_8, був позбавлений батьківських прав щодо дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивача призначено їх піклувальником.

Згідно рішення Забуянської сільської ради від 08.07.2011 року та розпорядження Макарівської районної державної адміністрації № 58 від 26.01.2011 року позивач є опікуном (наглядачем) над житлом та майном підопічних. З вказаного розпорядження вбачається, що місце проживання, реєстрації та опіки над майном неповнолітніх братів є жилий будинок в АДРЕСА_1. У вказаному розпорядженні РДА помилково зазначено, що за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 закріплюється житло в АДРЕСА_2, оскільки цей будинок належав їх покійному дідові і спадкові права щодо нього не оформлені.

Позивач із сином ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_9, та підопічними зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї виданою Забуянською сільською радою.

Рішенням Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області № 61-08-У1 від 08.07.2011 року за неповнолітніми ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_14 закріплено житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Виконавчим комітетом Забуянської сільської ради мені відмовлено у видачі ордера на зазначене житлове приміщення - лист № 220 від 8.12.2011 року.

Посилаючись на ст. 72 ЖК УРСР вважає, що не втрачала право на користування жилим приміщенням.

Також посилаючись на ст.ст. 108, 109 ЖК УРСР, ст. 12, 32, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» вважає надання спірного житла відповідачу протиправним та просить розірвати укладений ним із сільською радою договір найму жилого приміщення із зазначених підстав, вселити її та її неповнолітніх братів у спірне житло, відповідно виселивши з цього житла ОСОБА_5

ОСОБА_5, (далі - відповідач, позивач за зустрічним позовом) звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_2, (далі - відповідач за зустрічним позовом) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Забуянська сільська рада Макарівського району Київської області, в якому просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням відповідно до ст. 72 ЖК УРСР, оскільки останні більш ніж шість місяців без поважних причин не проживали у спірному приміщенні.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом ОСОБА_5, вказала, що у відповідності із положеннями ч. 1, 2 ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача житлового приміщення та членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

В той же час, батьки позивачки та вона сама, незважаючи на зазначені вище норми закону жодного разу не зверталися до сільської ради про продовження шестимісячного строку тимчасової відсутності, а також не зверталися до суду із відповідним позовом про продовження даного строку.

У відповідності зі положеннями ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У своєму позові позивачка сама зазначає, що із приміщення спірного житлового будинку вона з батьками та братами виселилися ще 1998 році і до даного часу житлом не користувалися та там не проживали, а фактично проживають за іншою адресою, то факт того, що позивачка та її брати без поважних причин відсутні понад шестимісячний строк за вказаною адресою і не виконували свої обов'язки наймача житлового приміщення, що передбачені ст. 78 ЖК України, у даному випадку доказуванню не підлягає.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_15, позовні вимоги за первісним позовом підтримали, просили їх задовольнити, із підстав, викладених у позовній заяві. Щодо задоволення зустрічного позову заперечили, вказавши на його безпідставність.

ОСОБА_5, та її представник ОСОБА_16, у судовому засіданні проти вимог за первісним позовом заперечили, просили відмовити у його задоволенні, відповідно просили задовольнити їх зустрічний позов, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Забуянська сільська рада Макарівського району Київської області письмово повідомила суд про розгляд справи буз участі їх представника, позов ОСОБА_1, визнала в повному обсязі.

Представник Макарівської райдержадміністрації Київської області у судовому засіданні вимоги як за первісним так і за зустрічним позовами залишила на розсуд суду.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матері позивачів ОСОБА_7, яка працювала на той час в колгоспі «Україна», що у с. Забуяння Макарівського району Київської області, у 1987 році був переданий у користування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення правління колгоспу про надання матері ОСОБА_1, вказаного будинку не збереглося, копію ордеру про право на заняття жилого приміщення позивачами також суду не надано.

З рішення правління колгоспу від 28.06.1989 року (протокол № 6) вбачається, що мати позивача ОСОБА_7, зверталася до правління колгоспу з заявою про будівництво їй будинку, і їй відмовили, посилаючись на те, що вона одержала новий жилий будинок в 1987 році.

Разом з матір'ю позивача в спірний жилий будинок вселилися батько позивача ОСОБА_8, і їх діти: ОСОБА_1, ОСОБА_9, 1982 р.н., ОСОБА_10, 1983 р.н., та нині покійна ОСОБА_11, 1985 р.н., брат позивачів ОСОБА_12, 1986 р.н. Вказані обставини не заперечувалися відповідачами у судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився ОСОБА_2, 20.04.1995 року народився ОСОБА_2, що підтверджується копіями свідоцтва про народження.

У вказаному будинку позивач та інші члени сім'ї були зареєстровані та проживали до 1998 року, після чого сім'я виселилася зі спірного будинку та вселилася в жилий будинок по АДРЕСА_2, що належав дідові позивачів ОСОБА_2, який помер приблизно в 2001 році. Спадщину у вигляді вказаного будинку ще ніхто не прийняв, там проживає батько ОСОБА_8, з братом позивачів ОСОБА_12, який одружений і має сім'ю. Вказані обставини вказав позивач і проти них не заперечив відповідач.

У 2000 році спірний жилий будинок рішенням сільської ради № 74 від 27.04.2000 року прийнятий на баланс Забуянської сільської ради, що підтверджується копією відповідного рішення.

Рішенням виконавчого комітету Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області № 22 від 23.04.2004 року було вирішено звернутися до Макарівського районного суду Київської області для того щоб у судовому порядку позбавити позивача права на житло, однак, сторонами на надано рішення суду про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Також вказаним вище рішенням виконавчого комітету Забуянської сільської ради спірний житловий будинок був наданий для тимчасового проживання ОСОБА_5, яка і по сьогоднішній день там і проживає без реєстрації, що не заперечували сторони у судовому засіданні, а також підтверджується довідкою Забуянської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_10 року мати позивача ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, що у матеріалах справи, а рішенням Макарівського районного суду від 11.01.2011 року батько ОСОБА_8, був позбавлений батьківських прав щодо дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивача призначено їх піклувальником. Вказане рішення набрало законної сили.

Рішенням Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області № 61-08-У1 від 08.07.2011 року за неповнолітніми ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_14 закріплено житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації № 58 від 26.01.2011 року позивач призначений піклувальником над неповнолітніми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, З вказаного розпорядження також вбачається, що АДРЕСА_2, оскільки цей будинок належав їх покійному дідові і спадкові права щодо нього не оформлені.

Виконавчим комітетом Забуянської сільської ради позивачу відмовлено у видачі ордера на зазначене житлове приміщення, що підтверджується листом Забуянської сільської ради № 220 від 8.12.2011 року.

Вирішуючи спір між сторонами суд керується наступним.

Відповідно до ст. 4 ЖК УРСР (у редакції на час надання матері ОСОБА_1, житлового будинку) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, в тому числі, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

При цьому Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Таким чином, спірний житловий будинок, що був наданий у 1987 році матері позивача - ОСОБА_7, належав до громадського житлового фонду.

Статтею 16 цього ж Кодексу визначено Компетенцію виконавчих комітетів селищних, сільських Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду. Так виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території відповідної Ради, зокрема, здійснюють управління житловим фондом Ради (частина перша статті 18); приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого жилого фонду (стаття 52); видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (частина перша статті 58); здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154).

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю (стаття 31 ЖК УРСР).

Порядок надання жилих приміщень у будинках громадського житлового фонду визначений ст. 53 ЖК УРСР. Відповідно до вказаної стаття жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. (стаття 58 ЖК УРСР).

Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Враховуючи викладені вище норми, оскільки позивачами не надано суду а ні ордеру виконкому ради на право зайняття жилого приміщення, а ні підтвердження укладення договору найму жилого приміщення, суд приходить до висновку, що позивач у відповідності до ст. 60 ЦПК України не довів обставин щодо виникнення у її матері - ОСОБА_7, права на користування жилим приміщенням.

Оскільки права позивачів на користування житлом, як членів сім'ї наймача, напряму залежать від права користування жилим приміщенням наймачем (ст. 64 ЖК УРСР), яке, як встановлено судом, не є доведеним, суд приходить до висновку, що право користування спірним житлом позивачів також не доведено, а відтак, враховуючи вимоги ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, у задоволенні первісного позову слід відмовити у повному обсязі.

Посилання позивачів на ту обставину, що у спірному будинку вони є зареєстрованими, не спростовує висновків суду, оскільки реєстрація не підтверджує право користування жилим приміщенням.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, та не заперечувалося позивачем за зустрічним позовом, спірне приміщення у 2004 році було надано у тимчасове користування ОСОБА_5

Так, ЖК УРСР (в редакції на момент надання жилого приміщення) визначення, підстави та порядок надання житла у тимчасове користування регулював ст.ст. 132-1, 132-2.

Відповідно до вказаних статей до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання.

Формування фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни, яким надане жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців.

Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Підставами для дострокового припинення права громадянина на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є: надання громадянину або придбання ним іншого жилого приміщення; підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого жилого приміщення; порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання; приведення мешканцем жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання; інші підстави, встановлені законом.

Порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При наданні громадянам житла для тимчасового проживання на ці правовідносини поширюються також норми ЖК УРСР щодо видачі ордеру на вказане приміщення та укладення, відповідно, договору найму цього приміщення.

Відповідно до п. 16 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 422 від 31.03.2004 року, ордер та договір найму є підставою для вселення в житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання і для користування таким житлом на договірних умовах. Строк проживання відлічується з дати підписання договору найму.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем за зустрічним позовом також не надано а ні ордеру на заняття жилого приміщення, а ні договору найму жилого приміщення на підтвердження правомірності його користуванням, а також з огляду на те, що позивачі за первісним позовом не довели право користування жилим приміщенням, суд вважає, що у задоволенні зустрічних вимог про визнання позивачів за первісним позовом такими, що втратили право користування жилим приміщенням слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати слід покласти на сторони у межах фактично сплачених ними сум судового збору.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Макарівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання права на користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Забуянська сільська рада Макарівського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні при його проголошенні - з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир